Згадати все: знову пишемо диктант

1. Зловити хвилю Зюбіної

Подивіться виступи Римми Зюбіної, яка читатиме диктант. Зверніть увагу, як вона працює з інтонацією, які має особливості артикуляції, чи робить виразні паузи в тих місцях, де в тексті має бути тире чи крапка з комою. Перекладачі-синхроністи радять налаштуватися на спосіб мовлення спікера. У мережі повно інтерв’ю і виступів акторки, тож можна потренуватися писати під диктовку напередодні, щоб зловити хвилю. Особливо в пригоді стануть вірші, які мають виразний ритм.  

2. Переглянути останні зміни до правопису

Не думаю, що в тексті «пануватиме» новий правопис, до того ж поки триває перехідний етап, тому про використання нових норм, на мою думку, мали б попередити – або якось наголосити на цьому. Я б звернула увагу на нові правила відмінювання, що стосуються власних назв, написання слів без дефіса, наприклад, а також переглянула правила написання іноземних імен та прізвищ.  

3. Ліквідуємо прогалини

Перед іспитами студенти точно знають, на які саме питання з курсу їм забракло часу, тому зверніть увагу на свої «слабкі місця». Можливо, це родовий відмінок? Ми знаємо, що в назвах транспортних засобів завжди буде «а»: «автобуса», «тролейбуса». Але «документа» чи «документу», «каменю» чи «каменя»?  

4. А ще ця підступна пунктуація

Я вважаю, що найбільшим викликом для людей, які пишуть диктант, є пунктуація, а не орфографія, адже в художніх текстах розділові знаки часто мають виразний «авторський» характер. Плюс в українській мові все-таки переважає фонетичний принцип правопису, а не морфологічний: як чуємо, так і пишемо. Тому знову актуальна порада послухати спікера напередодні. А ще раджу повторити правила пунктуації для якихось конкретних випадків: пряма мова, складносурядні речення. Їх не так багато, тому запам’ятати це доволі легко.

5. Шукайте живу мову

Для вдосконалення зверніть увагу на твори сучасних «класиків»: Оксани Забужко, Юрія Андруховича, Сергія Жадана – останній пише от прямо сьогоднішньою мовою. А ще я дуже люблю переклади іноземної класики, які виходили у видавництві «Дніпро».  

Свого часу опанувати англійську і польську мені допомогли пісні. Слухайте «Океан Ельзи», «Тартак, «Крихітку», «Мертвого півня» чи ONUKA. Будь-що, що подобається. Рок, поп – любе-голубе, як то кажуть. Обмежуватися тільки народними піснями, бо вони «більш українські», не варто – наша мова набагато багатша.

Коли я працювала редактором на телебаченні, то великою проблемою були наголоси, адже часто звичні для нас наголоси – неправильні. Наприклад, ми кажемо «принЕсти», а треба «принестИ». Це було особливо актуально для тих, у кого українська – не рідна. Найкращий спосіб правильно вимовити слово або якусь фразу – повторити вголос кількадесят разів.

Англійці кажуть: він знає мову так добре, як іноземець. Дійсно, адже певну мову як іноземну ми вчимо ретельно, користуємося словниками, підручниками, адже не відчуваємо в ній тієї свободи, що в рідній, тому сумніви допомагають удосконалюватися. Спробуйте й ви подивитися на українську як іноземну, перевіряйте, запитуйте, виписуйте і вивчайте нові слова.