Пухнастики в книжках: література з і про коргі

Коргі заполонили вулиці великих міст, хоч першопочатково ці пухнастики мали призначення собак-пастухів. З полонин Уельсу вони перебралися до королівського палацу, а потім — і до затишних українських кав’ярень. Назва коргі з валлійської буквально означає “пес-гном”, і справді — вони такі ж милі, як мультяшні персонажі, тож навіть ходять давні британські легенди, ніби на цих красенях їздять самі ельфи. Останнім часом з’являється все більше книг, де на обкладинках посміхаються руденькі коргі. Розповідаємо про нашу знахідку детальніше:

Малюк коргі дружить з кошеням Хвостиком, руйнуючи стереотипи. Він любить стрибати вулицями й галявинами, аж доки не губить маму з виду. Хоче бути схожим на тата, приміряючи в дзеркалі вуса. Ця книжка-білінгва, де на сторінках поряд з українським текстом поданий англійський переклад. 

Авторка Наталія Стукман вміє створювати милих героїв: зокрема, в неї є історія про маленьке мишенятко на ім‘я Донні та про кота Алфі, який живе у шафі

Коргі Едвард є постійним супутником героя в цій книзі. Коли песик засмучений, він починає шкодити на зло головному герою Мейкону, додаючи в його життя бодай щось комічне, коли насправді герою не до жартів. У Мейкона раптово помер син-підліток, він ненавидить свою роботу (писати путівники для туристів), його шлюб із дружиною на межі завершення… Але рудий песик розбавляє драму своїми витівками, тож читачу легше просуватися сюжетом. 

В українському перекладі на обкладинці красується пухнаста дупка Едварда, тоді як в англійській версії він оманливо мирно спить. 

Це історія Попелюшки, яка з бідної сім’ї потрапляє до палацу, от тільки головний герой тут — коргі Генрі. Історія розповідається від імені різних героїв, у тому числі і Генрі, тож дуже кумедно уявляти собі всі події з точки зору самого пса. З небагатого передмістя Лондона Генрі випадково потрапляє до королеви: Букінгемський палац, особиста прислуга, вишукані страви… Але Генрі має далеко не сумирний характер, тож доставить королівській сім’ї чимало сюрпризів.

Стівен Кінг «Під куполом» (КСД, 2011, пер. Олександр Красюк)

Так-так, навіть Король Жахів не втримався перед коргі: у своєму романі він описує Гораса, товстенького песика, який обожнює переважно людську їжу. Горас їсть чипси, наґетси, пончики, морозиво, картоплю фрі… А ще песик, в найкращих традиціях Кінга, чув голоси мертвих. В книжці Горас допомагає героям розплутувати загадки, а ще постійно щось їсть, що не може не змішити у найбільш напружені моменти.

Залишити відповідь