Лист, що здатен змінити життя. #ЧитаємоРазом: «Я завжди писатиму у відповідь»

Роман «Я завжди писатиму у відповідь» засновано на реальних подіях. Це історія дружби американської дівчинки та африканського хлопчика. Познайомились вони цілком випадково, і ця зустріч виявилась доленосною… Книжка стала бестселером The New York Times та Amazon.com. Як її сприйняли наші читачки? Дізнаємось у рубриці #ЧитаємоРазом.


Оглядачки


11_20_07

Оля @helga_reads: як тільки я дізналась про що книжка, одразу зрозуміла, що це буде якась зворушлива історія про дружбу. Мене завжди цікавили подібні сюжети, а тут ще й засновано на реальних подіях – дуже цікаво! Такі книжки допомагають поглянути на своє життя під новим кутом і нагадують більше цінувати те, що ми маємо, навіть не замислюючись над тим, як нам пощастило.

Оксана @wanderlust_reading: засновані на реальних подіях книги завжди незвичайні та сприймаються по-особливому. Якщо ж ця книга викликає у читача непідробні емоції – їй немає ціни. Я часто остерігаюсь видань з фразою «Засновано на реальних подіях» на обкладинці, тому що хочеться вигукнути «Не вірю!», читаючи. Рада, що не всі книги викликають таку реакцію, а зрозуміла це завдяки «Я завжди писатиму у відповідь».

Поліна @belle_library: я дуже люблю книги про добрих людей – вони пробуджують у мені найкращі емоції. Я вважаю, що таких книг про справжніх Людей з великої літери повинно бути більше! Книги про людські досягнення відкривають не тільки далекі країни, але й розширюють кордони душі. Саме за такі відчуття я люблю читати нон-фікшн про людські долі.


Як аркуш паперу може змінити усе


Поліна: зі мною трапилась КНИГА. Зізнаюся, я не одразу зрозуміла, що книга про справжніх людей. Це занадто нетиповий нон-фікшн – легкий, кмітливий і дуже душевний.

У центрі сюжету справжні дівчинка Кейтлін Аліфіренка із Сполучених Штатів і хлопчик Мартін Ґанда із Зімбабве. Це реальні люди, які вирішили розповісти історію свого життя широкому загалу.

Все почалося у 1997 році, коли клас Кейтлін вирішив написати листи дітям з інших країн. На відміну від однокласників, які обирали Європейські країни, дівчина вирішила написати комусь із Зімбабве. Лист Кейтлін потрапив до Мартіна, і цей випадок змінив їхні подальші життя. Мартіну доводилося тяжко працювати, аби мати змогу оплатити марки, але він пообіцяв своїй кращій подрузі одне – що завжди писатиме у відповідь. І свою обіцянку він витримав.

Більше розповідати про зміст я не буду, бо дуже б хотіла, аби ви прочитали цю книгу. Що ми знаємо про Зімбабве? Цікава назва, країна Африки, ще певні географічні відомості… І все. А насправді Зімбабве – країна із трагічною долею. Більше про справжнє обличчя Зімбабве якраз можна дізнатись із книги «Я завжди писатиму у відповідь».

Такі книги проникають у саме серце. Сторінки перегортаються одна за одною, на очі навертаються сльози, почуття крають серце – увесь цей спектр емоцій можна відчути вже з 15 сторінки книги.


Одна з найкращих за все життя


Оля: ця книжка настільки вразила мене емоційно, що я прочитала її за день, а потім ще декілька днів не могла нічого читати, поверталась думками до сюжету та описаних подій. Хоча зазвичай, таке книжкове «похмілля» мені не характерне.

Написано легко, читається захопливо, тому швидко добігаєш кінця. Жодних зауважень до видавців – чиста робота. Саме коли тема така важка – жахлива доля нещасних зимбабвійців – важливо подати її так, щоб читач не відчував занадто сильного тягаря. Тут збережено золоту середину – не вичавлюють сльози, але при цьому жоден читач не зможе лишитись байдужим. Мартін не намагається викликати жаль, співчуття чи шокувати свою подругу по листуванню, Кейті. Цим він викликає повагу і навіть гордість за те, що люди навіть у такому скрутному становищі можуть вести себе гідно і прагнути більшого.

Мене вразило, як мало я знала про життя в екзотичній Африці. Так, зрозуміло, що у них не все аж так добре, але я не уявляла наскільки! Події, описані в книжці, відбуваються на межі минулого і теперішнього тисячоліть. З моменту першого листа минуло вже 20 років! Багато чого могло змінитись в країні за ці роки і я маю надію, що все-таки ситуація в Зімбабве вже не така, як ми маємо змогу прочитати в книжці «Я завжди писатиму у відповідь».

Для себе винесла таку важливу думку — не буває маленької допомоги. Простягни руку тому, хто в біді. Це може змінити його життя.


Книга, яку ви захочете мати у власній бібліотеці


Оксана: відкриваючи «Я завжди писатиму у відповідь», зізнаюсь, — не чекала від книги нічого особливого. Про що вона, знала лише з анотації, скажу більше — не одразу зрозуміла з обкладинки, де вказані автори, що вона заснована на реальних подіях (сором, сором!). З перших сторінок я вже знала — зі мною трапилась надзвичайна книга. На останніх розуміла — не очікуючи від неї нічого, отримала все.

А між першими та останніми сторінками я встигла поридати в метро, читаючи історію Кейтлін та Мартіна, причому посміхаючись крізь сльози. Здолала «Я завжди писатиму у відповідь» за день, навіть не помітивши обсягу, так була захоплена історією.

Наскільки ця книга пронизана світлом та добротою, настільки ж вона й ранить читацьке серце. Щоразу, як буду жалітися на розбите скло екрану смартфона чи спеку, згадуватиму Мартіна та його братів, що спали під ліжком, попередньо дістаючи звідти кухонне приладдя, бо іншого місця їхнє житло не мало. Пхикаючи щодо необхідності купівлі нового одягу, буду пам’ятати, що для когось двадцять доларів – це декілька походів до кінотеатру, а для іншого – семестр навчання в школі.

Хочеться вірити, що сьогодні ситуація у далекому Зімбабве краща. Хочеться, але реалії змушують сумніватись… І все, що ми можемо – бути добрішими, щедрішими один до одного, а особливо до тих, кому життя дає менше, ніж нам. Завжди пам’ятайте, як багато ми маємо, просто володіючи їжею на вечерю; замисліться, що в декого немає взуття взагалі, не те, що старого.

Цю неймовірну книгу я раджу всім і кожному, абсолютно, негайно та попри все! Вірю, що історія Кейтлін та Мартіна не лишить вас байдужими – адже вона не лише про них. Як багато у світі Мартінів і як, на жаль, мало таких Кейтлін… Тож давайте ставати добрішими та робити світ навколо кращим місцем! Кожен з нас на це здатен, і я вірю – ми зможемо.


Кому варто прочитати


Оля: кожному від дітей років з 10 до найстарших дорослих.

Оксана: абсолютно кожному!

Поліна: я б воліла, аби цю книгу читали усі.


Кому не варто читати


Оля: тим людям, хто всюди шукає підступність.

Оксана: не знаю, чи існують ті, кому ця історія не потрібна – навіть найсухіше серце може бути нею розтоплене.

Поліна: великим скептикам.


Схожі книжки


Оля: я ще не читала нічого подібного, на жаль.

Оксана: хіба що «Письма с острова Скай» Джессіки Брокмоул, але лише через те, що це роман у листах. Більш схожих на цю книжок поки не зустрічала.

Поліна: «Три чашки чая» Грег Мортенсон



 

Читати  Життя – це не завжди казка... #ЧитаємоРазом: «Там, за зимою» Ісабель Альєнде

Читати  Доленосна зустріч. Підказуємо книги до #YakabooBingoSummer
(Visited 931 times, 1 visits today)
Yakaboo
Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)