Перший зимовий флешмоб у рамках рубрики #ЧитаємоРазом триває! Понад п’ятдесят книголюбів уже приєдналися до тегу #ФентезійнеЧитання і разом із нами читають магічні книжки. Як приєднатися до флешмобу? Дізнайтеся про правила участі та призи в нашому instagram, а про другу потрійну рецензію – далі в цій статті.
Для нас другою книжкою у рамках флешмобу стала книга від видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га «Бартімеус. Книга 1. Амулет Самарканда».
Читати: Де правда? #ЧитаємоРазом: «Правда» Террі Пратчетт
Оглядачки
Оля @helga_reads: мій читацький шлях розпочався з фентезі, чи варто далі продовжувати? Перші декілька років мого читання були присвячені саме цьому жанру – було прочитано все, до чого тільки могли дістатись мої рученята. Потім було деяке затишшя, але тепер я повертаюсь із новими силами до одного зі своїх улюблених напрямків у літературі.
Оксана @wanderlust_reading: жанр фентезі полонить моє серце з дитинства, відколи я познайомилася зі світом Толкієна. Вірю, що існують світи, які описують автори фентезі, та знаю, що колись до них потраплю, а поки ковтаю книги жанру разом із героями, що потерпають від пригод.
Поліна @belle_library: поки світ втрачав розум від фентезі – я читала класичну прозу. Єдиним винятком був Гаррі Поттер, але то зрозуміло. Й ось зараз я завдяки Yakaboo маю змогу ознайомитись із різними авторами в жанрі фентезі аби надолужити втрачене. Сказати, що я захоплена – це значить промовчати!
Псс, трохи магії не бажаєте?
Оксана: Лондон і магія останнім часом у літературі поєднуються постійно, чи не так? І вміння автора створити цілісну та неповторну історію, що запам’ятається – то ціле мистецтво. Що ж, Страуд таки майстер, скажу я вам!
Лондон, створений ним – це водночас те місто, яке ми знаємо… і все ж не зовсім те. Поруч зі звичайними людьми тут живуть, абсолютно не приховуючись, справжні чарівники, ба більше – вони ще й керують країною, заповнивши парламент!
Звісно, коли ти володієш якимось надприродним умінням, дуже легко звести в надмірну ступінь пихатість – власне, це і трапляється з Лавлейсом, чарівником, котрий одного разу побив горщики на званому вечорі з простим учнем іншого мага, Натаніелем. Ой, я сказала, простим? Пробачте, проте у свої дванадцять років Натаніель був яким завгодно, але зовсім не звичайним! Вміло приховуючи свої знання від учителя, хлопець затято вчиться із самого дитинства, тому, звісно, до моменту сутички набуває не лише досвіду у викликанні демонів, а й пихатість, властиву чарівникам. А це значить, що сутичка призведе до бажання помсти…
Ретельно підготувавшись, Натаніель призве до себе на службу хамуватого джина Бартімеуса, завданням якого буде викрасти в Лавлейса древній амулет Самарканда, що має захисні здібності. Проте Натаніель не завважив, що амулет може конче знадобитись ошуканому чарівникові для темних справ (який же магічний світ без заколотів та підступних схем!), а значить, Лавлейс буде здатен на все, аби його повернути.
Тут і почнуться пригоди хлопчини-чарівника та джинна-пройдисвіта. Останній радо накивав би п’ятами, але ж його стримує закляття, яким призвав джина Натаніель, а тому ці двоє упродовж всієї книги будуть радувати нас своїми пригодами, жартами та суперечками, хто ж із них могутніший.
З нетерпінням очікую продовження історії – сподіваюсь, буде так само захопливо та чарівно ?
Примітки, переклад та трішки емоцій
Поліна: «Бартімеус. Амулет Самарканда» став для мене фентезійним відкриттям цього року. Я не очікувала тих емоцій, які заповнять мій мозок під час читання цієї історії. Одразу скажу: усім охочим порівнювати цю книгу з історією про Гаррі Поттера (бо якщо маг у Лондоні – тільки Гаррі, хоча це й не так), то я буду навіть не першою, хто вас розчарує. У Бартімеуса мало спільного із серією про «хлопчика, який вижив». Лише місто, де відбуваються події – Лондон.
У книги дуже цікава структура. Оповідання має двох головних осіб – це саме Бартімеус, демон із Потойбічного світу і хлопчик Натаніель. Цікаво, що коли розділ розповідається Бартімеусом, то оповідання йде від першої особи. А ось коли ми читаємо частини Натаніеля, то розповідається історія від третьої особи.
На сторінках книги ви знайдете дуже багато посилань та приміток. Спочатку я не звертала на них уваги, бо не люблю відволікатися від основної історії, та й пояснення певних слів чи виразів для мене не завжди актуально. Тому одразу зазначаю – не повторюйте моїх помилок. У посиланнях Бартімеус розповідає цікаві факти про світ чаклунів або відпадно жартує. Мені довелося повернутися назад, аби повністю перечитати те, що я навмисно пропускала.
Книга оригінально написана англійською мовою, тому я дуже прискіпливо віднеслася до перекладу. Ні для кого не секрет, що зараз серед перекладної літератури з’являються не найкращі переклади, але ця книга – ідеальний представник гарного україномовного перекладу.
Бартімеус жартував українською, розмовляв живою мовою, та і взагалі, перекладачу вдалося зберегти легкість тексту, коли читач не застряє в парканах зі слів, а швидко мандрує сторінками й отримує задоволення. Перекладачі видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га завжди приємно тішили перекладами і, на щастя, цей не виняток.
Підсумовуючи, хочу сказати, що надзвичайно вдячна нашій рубриці Читаємо Разом за те, що відкрила для мене цю цікаву трилогію. Тепер я із нетерпінням чекаю продовження, бо хочеться дізнатись, які ще пригоди об’єднають найкращого мага та найстрашнішого демона.
Найдотепніший джин і зарозумілий хлопчисько
Оля: Перша книга трилогії (хоча є ще четверта книга – приквел, у якому розповідається тільки про Бартімеуса) розкриває перед нами дивовижний світ. Сучасний Лондон, але людство поділене на дві касти. Перша – маги – вищі, мудріші, вони мають усе. Друга – прості люди, які виконують усе те, до чого не хочуть залучати себе маги. Але є цікава заковика – магам не дозволяється мати своїх дітей, тому вони купують дітей у батьків, які згодні на таку угоду.
Головний герой, Натаніель, постає перед нами у 8-річному віці, саме тоді, коли вперше прибуває до будинку свого майбутнього наставника і вже через 4 роки вплутується в шалену халепу. Звісно, не без участі вищезгаданого Бартімеуса. Це дух, демон, джин – обирайте, яке означення вам більше до вподоби, вони всі вірні.
Отже, найцікавіше починається тоді, коли Натаніелю виповнюється 12 і він уперше викликає Бартімеуса. Адже тут так працює магія – усе, що уміють маги, це викликати духів-помічників, а вже ці хлоп’ята роблять всю роботу за своїх хазяїв.
Сумувати книжка вам не дозволить – це точно! Скандали, інтриги, розслідування – майже шпигунський роман.
Найбільше мені припали до душі самі персонажі. Натаніель спочатку викликає лише бажання дати запотиличника, щоб хоч трошечки збити пиху. Який же він самовдоволений від того, що має природній талант сильніший, ніж у його вчителя! Але приємний той факт, що герой розвивається, і з плином історії стає ясно, що хороші пориви йому властиві.
Бартімеус взагалі вимагає більше «ефірного» часу ? Він дуже дотепний, теж пихатий і самовдоволений, а ще дуже саркастичний і полюбляє пожартувати.
Раджу книжку взагалі всім підліткам і, навіть, дітям років 8-10 можна почитати. Також раджу її дорослим, що полюбляють жанр і хочуть трохи магії та гумору привнести у своє надто серйозне життя. А я вже з нетерпінням чекаю, коли А-ба-ба-га-ла-ма-га видадуть, нарешті, хоч другу частину, а в ідеалі – всю серію одним махом ?
Кому варто прочитати
Оля: усім любителям фентезі, підліткам і дорослим.
Оксана: любителям фентезі, див та магії у звичайному світі.
Поліна: раджу шанувальникам історій про магію в сучасному світі.
Кому не варто читати
Оля: усім, хто в кожній книзі очікує знайти романтичну лінію.
Оксана: тим, хто не любить дитячу літературу (а Натаніель усе ж дитина!).
Поліна: тим, хто чекає від книги продовження світу Гаррі Поттера.
Схожі книжки
Оля: серія «Артеміс Фаул» Йон Колфер.
Оксана: «Колір магії» Террі Пратчетт.
Поліна: «Джонатан Стрендж и мистер Норрелл» Сюзанна Кларк.
Читати: Осіння магічна читанка. 12 книг зі справжніми чарами
Читати: Що подарувати книголюбам? 12 типів читачів і варіанти подарунків для них
