Завершується флешмоб #ФентезійнеЧитання – чергова тема в рамках рубрики #ЧитаємоРазом. Отже, скоро ми розкриємо карти і розповімо про тему наступного флешмобу. А вже сьогодні дізнаємось імена переможців – слідкуйте за новинами в нашому instagram.
Підказка для тих, хто пропустив попередні огляди:
Читати: Де правда? #ЧитаємоРазом: «Правда» Террі Пратчетт
Читати: #ЧитаємоРазом: «Бартімеус. Книга 1. Амулет Самарканда» Джонатан Страуд
Оглядачки
Оля @helga_reads: мій читацький шлях розпочався з фентезі, чи варто далі продовжувати? Перші декілька років мого читання були присвячені саме цьому жанру – було прочитано все, до чого тільки могли дістатись мої рученята. Потім було деяке затишшя, але тепер я повертаюсь із новими силами до одного зі своїх улюблених напрямків у літературі.
Оксана @wanderlust_reading: жанр фентезі полонить моє серце з дитинства, відколи я познайомилася зі світом Толкієна. Вірю, що існують світи, які описують автори фентезі, та знаю, що колись до них потраплю, а поки ковтаю книги жанру разом із героями, що потерпають від пригод.
Поліна @belle_library: поки світ втрачав розум від фентезі – я читала класичну прозу. Єдиним винятком був Гаррі Поттер, але то зрозуміло. Й ось зараз я завдяки Yakaboo маю змогу ознайомитись із різними авторами в жанрі фентезі аби надолужити втрачене. Сказати, що я захоплена – це значить промовчати!
Стара пісня на новий лад
Оксана: Книги для більшості читачів починаються з анотації – давайте й ми з неї почнемо.
В анотації «Багряна королева» Вікторії Авеярд зазначено, що головна героїня народилася в «радіоактивній пустці постапокаліптичного світу» – от не знаю, де там пустка та ще й радіоактивна, у селі Мари Барров? І близько немає. А побачивши слова про постапокаліпсис, я уявляю собі явно не те, про що йде мова в книзі, тому питання до видавців – що саме підштовхнуло вас до такого початку?
Якщо ж забути про анотацію та орієнтуватися лише на сюжет, то перші декілька розділів у мене було враження, що читаю початок серії «Голодних ігор». Бідні та багаті; срібні з надсилами та багряні ні з чим; війна, на яку відправляють молодь; головна героїня, що готова до цього; її друг, який зовсім не готовий…
До речі, про друга. Кілорн, на відміну від Мари, має перспективу роботи, а значить, на війну не піде – проте коли його майстер помирає, а хлопець лишається на вулиці, стає зрозуміло – зовсім скоро його призвуть у лави воюючих. І, звісно-звісно, Мара тут же починає дбати про свого друга. Шукає якихось контрабандистів, щоб його врятувати, намагається вкрасти грошей… – що це? Що це за роль strong woman, яка надмірно педалюється останнім часом у літературі? Що це за герої, за яких усе вирішує подруга? Бридко було читати, правда.
Але я відволіклась. Випадковий «не-той» зустрічний, якого намагається обікрасти Мари, влаштовує її на роботу до королівського палацу – а це значить, купа сріблястих навколо, яким мусить кланятися та служити надміру гордовита головна героїня. Звісно ж, у все вплутується доля і виявляється, що й Мара теж може дещо творити та має певну силу (хтось сумнівався?).
А далі, звісно, заколоти, таємна організація, що хоче скинути срібних, Мара, як каталізатор процесу… Привіт знову, «Голодні ігри»!
Мабуть, я просто виросла з такого young adult, або ж перечитала його ? Якщо ви не перенаситилися подібним, можливо, «Багряна королева» сподобається вам більше – особливо з огляду на те, що вже вийшла друга частина серії.
Наостанок вкотре хотіла б звернутися до видавництва Наш формат із приводу коректури та перекладу. Я вже чула негативні відгуки від інших читачів, тому була готова, та однаково неприємно вражена (враховуючи «Історію Starbucks» та «Від хорошого до величного», уже не вперше). Але буду конкретною: дізналася нове для себе слово – «полегша» (це полегшення, якщо ви теж не в курсі), зустріла такі росіянізми, як «саме підходяще», «я прямо не знаю», «гріб» (це труна, коли що), «чудо», «щенята», «поняття», «наказав стражу», «дурочка». Підвисла на виразі «у кінцевому висліді». Помітила «у ней були», «найскладінше», «береше», «дозволвив»… Як ви зрозуміли, я виписувала все, так ?
Не знаю, хто недогледів – перекладач чи коректор, проте, будь ласка, шановні видавці, зверніть увагу на помилки. Вони недопустимі в принципі, але тут їх просто неймовірно багато.
Сумна історія про переклад
Оля: Про переклад «Багряної королеви» не написав хіба що лінивий і так, я цілком згодна з Оксаною. Деякі слова, наприклад, «полегша» використовувались у тексті дуже часто й кожного разу різали око. Тобто, видавці не вважають, що допустили помилку, просто якийсь такий переклад дивний і кострубатий. Ще один приклад: є гарне українське слово «обличчя», але в книзі – лише «лице». Я розумію, що так можна казати, але чого б не замінити більш милозвучним словом? Ну, окрім того, трапляються росіянізми, наприклад, черний. І без одруківок не обійшлось, на жаль.
Десь два роки тому читала цю книгу в російському перекладі, але вже забула все, крім того, що там кінцівка просто бомба й мені дуже цікаво було дізнатися, що ж там трапилося далі. Отже, читалося швидко (лише очі спотикалися за деякі слова й конструкції), події розвиваються надзвичайно швидко, тільки встигай перегортати сторінки.
Подібність до «Голодних ігор» відчувалася кожного разу, як Мару називали «іскрою, що розпалить полум’я революції». Так і хочеться запитати в пані Авеярд: «Навіщо використовувати ті ж формулювання?! Слово в слово.» Сама героїня своїми вчинками часто виводила із себе й заставляла закочувати очі до стелі. Але. Є в мене одне велике «але» до всіх тих мінусів.
Кінцівка дійсно бомба! Я вже побігла на Yakaboo, щоби негайно придбати електронну версію другої частини й одразу продовжити читання. На жаль, вона з’явиться в продажу лише 9 січня. Проте я вже знаю, яку книжку почну читати того дня ? Отже, вирішувати вам.
Здається, що все зрозуміло. Але ні
Поліна: Цього етапу мені випало підводити підсумки «Багряної королеви». Я би дуже хотіла оминути проблеми з коректурою й перекладом, але не можу. Не тому, що настільки прискіплива, а тому, що ця література спрямована насамперед на молоду аудиторію українських читачів. Я впевнена, що читання книг розвиває мозок і граматику читача, але як можна навчитися, якщо в книжці повно недоліків? Риторичне питання і я не хочу більше повертатися до цієї теми. Та дуже хочу, аби наступна частина з цієї серії була більш вичитана та відредагована. Бо я буду її читати ?
«Багряна Королева» – це набір штампів сучасного жанру Young Adult. Я нічого не маю проти кліше в літературі такого жанру, бо розумію, якщо зараз покоління вимагає історій про сучасних Попелюшок і прекрасних принців, то треба задовольняти той попит (аби тільки читали, дійсно читали більше! Впевнена, коли читання стає правильною звичкою, то там і до класики, і до есеїстики недалеко).
Вікторія Авеярд спромоглася об’єднати всі штампи в гарну розповідь, яка плине дуже легко, іноді робить «круті» повороти сюжету й врешті-решт зводить читача до гарного фіналу, який мотивує не кидати читання серії.
Не сказала б, що це найкраща книга, яку читала. Декілька перших розділів я закочувала очі та навіть думала відкласти книжку. Проте, вирішила відправити у відпустку свого внутрішнього критика та просто насолоджувалася історією про гарне підліткове кохання на тлі громадянської магічної війни. Такі книги не створені для того, аби вражати дорослого читача. Людина, яка має деякий досвід, не може сприймати цю книгу з тією жагою та почуттями, що присутні в душі тінейджера. Тому, я раджу цю книгу тим, для кого вона й була написана, а саме молодим людям до 18 років, бо в них на плечі точно не сидить маленька Ханья Янаґіхара, яка саркастично сміється та відпускає колючі коментарі. Загалом післясмак у «Багряної королеви» трохи невизначений, але точно не гіркий. Тому, читайте – або для того, щобипосперечатися з нами, або для того, щоб погодитися. Головне, не кидайте читання! ?
Кому варто прочитати
Оля: фанатам «Голодних ігор» та «Людей Ікс».
Оксана: любителям фентезі, жанру young adult та героїв із надприродними силами.
Поліна: тінейджерам та всім, хто любить варіації казки про Попелюшку.
Кому не варто читати
Оля: надто критичним людям і тим, хто уникає «легкої» літератури.
Оксана: тим, хто читав надто багато книжок жанру young adult – зустрінете багато штампів.
Поліна: тим, хто ніколи не читав підліткової літератури.
Схожі книжки
Оля: трилогія «Дивергент» Вероніка Рот.
Оксана: цикл «Голодні ігри» Сьюзен Коллінз.
Поліна: «Уголёк в пепле» Саба Тахір.
Читати: #ДвіДумки: «Багряна королева» Вікторії Авеярд – чиєї крові проллється більше
24 thoughts on “#ЧитаємоРазом: «Багряна королева» Вікторія Авеярд. Останнє #ФентезійнеЧитання”