Класика жанру фентезі: «Чаклунський світ» Андре Нортон

Якщо фентезі для вас – поки що темний ліс, якщо ви досі не фанат таких книжок, але хочете все-таки познайомитись із жанром, тоді вам сюди. І якщо вже ви вирішите нарешті взятися за освоєння цього напряму (що ніколи не пізно і нікому не рано), то найбільш вдалим вибором для початку буде зупинитися на класиці жанру. А саме такою є книга Андре Нортон «Чаклунський світ» (1963), яка розпочинає однойменний фентезійний цикл. Для мене це теж була спроба подружитися із жанром та закрити ще один власний літературний ґештальт. Про результати фентезі-знайомства – ось ця свіжа рецензія.

Велика леді фантастики

У доробку американської письменниці Андре Нортон загалом понад півтори сотні книг, і це не лише фентезі, а й фантастика. Американська асоціація письменників-фантастів свого часу удостоїла її високого звання, присвоївши авторці титул Великого Майстра. Окрім того, за своє довге життя (1912-2005) Нортон встигла стати лауреаткою близько 20 інших літературних премій у своїй сфері (серед них, найпрестижніших – Hugo і Nebula). Погодьтесь, це – чи не найкраща реклама для творів письменниці. Її титули говорять самі за себе: чтиво, яке вийшло з-під майстерного пера Андре Нортон і пройшло таке випробування часом, справді заслуговує на увагу читачів.

«Чаклунський світ»

Один із паралельних до нашого всесвітів, якому присвячена книга і увесь цикл, названий Чаклунським, оскільки його переповнює магія. Усім тут заправляють відьми й чаклуни, які володіють надприродними силами та наповну використовують їх у тривалих і виснажливих війнах між собою. Саме до цього світу потрапляє головний герой Саймон Трегарт. Чоловік взяв квиток в один кінець, перейшовши із сучасності через містичну браму часопростору та опинившись у паралельних засвітах.

Рішення втекти у незнайомий вимір солдат, котрий пройшов війну, прийняв від безвиході, під тиском обставин, що загнали його в глухий кут. Однак не Саймон вибрав собі світ, у який переміститися, а скоріш навпаки: це Чаклунський світ обрав для себе Саймона. Так вже працюють ці загадкові ворота між світами – вони поєднують людей та місця, які близькі одне одному по духу. Чудова ідея лежить в основі цього задуму, як на мене.

Магія жіночої честі

Нова реальність головного героя виявилась дуже схожою на Середньовічну Англію: лицарі в обладунках, старомодна зброя, фортеці, баталії. А його свіжоспечена батьківщина – місто Есткарп, на захисті якого він відтепер служитиме в лавах війська, має матріархальний устрій. Правлять в Есткарпі жінки-чаклунки – настільки безстрашні та безкопромісні, що вороги називають їх відьмами. Сила цих жриць дуже древня і нерозривно пов’язана з жіночою честю. Зі звичайного хмизу вони можуть змайструвати цілий флот, але вершиною їхніх чарів вважається мистецтво ілюзії та навіювання.

Хто візьме в руки меча — від меча і загине

Коли на початку книги Саймон потрапляє у Чаклунський світ, на Есткарп саме напали колдери. Відьми стали для них мішенню номер один, адже тільки знищивши це джерело магічної сили, загарбники-колдери зуміли б взяти місто. Та чи могли вони сподіватися, що їхні плани можуть спіткнутися об кмітливість прибульця з нашого світу? Втім, вирішити долю есткарпців мають численні виснажливі битви за свій дім. Союзники і зрадники, друзі і вороги – сюжет у книзі розвивається дуже стрімко і динамічно, а завдяки надприродним явищам (без яких фентезі – ніяке не фентезі) – ще й доволі непередбачувано.

Особливе покликання

Забігаючи наперед, але не вдаючись особливо до спойлерів, скажу, що очолити визвольний рух проти колдерів стало не єдиним призначенням Саймона у Чаклунському світі. Намагаючись розкрити справжні наміри та методи озброєння своїх ворогів, Трегарт і сам у собі відкриває істинне покликання.  Древня магія Чаклунського світу немовби розбудила Саймона зі сну і показала йому його ж справжнє нутро. В цьому і полягає основна ідея книжки.

Авторка підготувала для своїх читачів і цікавий сюрприз: у цілком фентезійному «Чаклунському світі» раптом з’являються… елементи фантастики! Йдеться про більш новітні технології, але далі таємниці я не розкриватиму. Загалом – дуже насичений вміст, особливо як на книжку невеликого об’єму (по фентезівських мірках – так точно). Будемо чекати від КСД продовження серії.

Кому читати:

тим, хто хотів би полюбити фентезі, але кого лякають книги-товстунці. Тим, хто давно і безуспішно намагається познайомитися з жанром. Фанатам довгих фентезійних циклів і класики фентезі. Любителям пригодницьких книг в дусі європейського Середньовіччя.

Читачам також буде цікаво

Террі Пратчетт «Дискосвіт» (цикл), Джордж Мартін «Пісня льоду й полум’я» (цикл), Робін Гобб «Assassin» (трилогія).