Американська самотність: рецензія на книгу Курта Воннеґута «Буфонада»

Коли ми зустрілися з текстами Воннеґута вперше, я нічого не знала про автора, крім того, що він культовий і пережив союзницьке бомбардування Дрездена. Ви бачили ті фото зібганих, мов учорашня газета, будинків? А він там був, переховувався у підвалі скотобійні. Тому я гортала його книжки останні років десять у різних перекладах, а на 25-ому Book Forum Lviv тримала в руках  «Буфонаду» так, наче це королівський перстень з отрутою. 

Про що це?

Говорити про «Буфонаду» можна, не боячись спойлерів. Вона про тривожні тенденції, які автор вихоплює з повітря середини 70-х і фільтрує через власну біографію. Тут всепоглинаюче відчуття самотності, відчуженості, техногенна загроза, китайці… Факти вливаються у фантазії, з припущень виростають спін-офф історії. Так само, як у розумі старої людини забуту дійсність заступає легенда. А герой цієї книги досить старий, щоб його життя скидалось на міф. Він — доапокаліптична істота. 

Останній президент Сполучених Штатів Вілбур Нарцис-11 Свейн живе у напівзруйнованому Нью-Йорку, колекціонує канделябри і споглядає, як його 16-річна онука будує піраміди і мріє стати рабинею на плантаціях їхньої сусідки. Це, бачте, тепер престижно. Незабаром йому виповниться 100 років. Відколи Мангетен спустошила епідемія, а у реальність випірнули усілякі королі Мічігану, єдине, що йому залишається — це писати мемуари. У них він звертається до сестри, з якою переживав фантастичну інтелектуальну спорідненість і поглинав знання людства, наче драже m&m’s. Іронічно, що в цей же час всі навколо вважали їх розумово неповноцінними. Буває і таке. А потім близнюків розділили, як у індійському кіно, і магія близькості зникла. Вона потрапила до психіатрічної лікарні, а він став відомим педіатром.

Кожен пасаж спогадів містера Свейна автор відбиває піратським “гей-го” —  прийом, відшліфований за роки письменства.

Солодка / гірка іронія

Буфонада — це особливий сорт клоунади, яка так швидко кидає тебе із комічного у трагічне, що справляє гіпнотичне враження. Вдамося до демонстрації. Гасло, яке привело останнього президента Вілбура Нарциса-11 Свейна до влади, було “Більше не самотні”. Передвиборча програма обіцяла нове суспільство, де зникає сирітство, а в кожного американця з’являються тисячі родичів-тезок з однаковим другим іменем на честь квітки або тварини. Але обіцянки-цяцянки! 

Замість подарувати виборцям братерство, президенту довелося оголосити про вичерпані запаси палива і загадкову пошесть. Зрештою, новітній устрій таки подарував Свейнові родича сучасного зразка —  не дуже кмітливого, але відданого посудомийника з Білого дому. Натомість рідна онучка Мелоді-Іволга-5 не здатна на ту близкість, яку Вілбур назавжди втратив в Елізі. Більше ніхто не самотній, але й не рідний.

Відірватися від роману неможливо через подібні карколомні повороти. Проте на відміну від песимістичних провісників, Хакслі і Оруела, Воннеґут залишає альтернативну можливість для людства. Тут йдеться і про те, як подолати силу тяжіння і полетіти до зірок, але, гей-го, кому це цікаво, крім китайців.

Яскраво-зелений

Обкладинку та шрифт для «Буфонади» створили Володимир та Марія Гавриш, які також ілюстрували видання «Ґалапаґос». У романі зелений — хворобливий колір, навіть епідемію називають “Зеленою смертю”. Особисто мене зелений відсилає до цінностей, на які спирається американська мрія та панівна демократія (до доларів), а золотавий – до алхімічних дослідів. І того, й іншого у романі вдосталь. 

Яскраво-зелені літери на початку розділів виглядають як арт-об’єкти, а на обкладинці їх ще варто пошукати! Окреме естетичне задоволення — золотаво-чорна розгортка усередині книги. Додати до цього новий переклад Тетяни Некряч — і роман почне сяяти гумором і багатошаровими сенсами. На відміну від свого першого перекладу у 1984-ому у журналі «Всесвіт», коли «Буфонада» практично втратила сенс через цензорування, новий переклад  розкішний і свіжий. Така видавнича алхімія.

Книжка буде цікава тим, хто не має часу, аби:

-Так глибоко сприймати усмішки долі і вади реальності

-Читати усього Воннеґута

-Шукати настільки густий і концентрований чорний гумор

Схожі книги

«Ґалапаґос» Курт Воннеґут 

«Колір магії» Террі Пратчетт

«Оповідь служниці» Марґарет Етвуд

«Мы» Євген Замятін

Ірина Угнивенко
Редакторка, копірайтерка. Для мене не існує місць, де незручно читати, є нецікаві книжки. Якщо перша сторінка не захоплює, отже згущений досвід з цього тексту зараз не цінний. Можна відразу нести книжку на буккросінг. Найчастіше моїми улюбленицями стають сучасні романи, байопіки або нон-фікшен, тому що мені подобається спостерігати, як прочитане впливає на життя і дозволяє глибше його розуміти. І так, я фанат оповідачів типу Ірвіна Уелша, які хапають за горло з першого рядка. Мабуть, це особливе професійне збочення.

9 thoughts on “Американська самотність: рецензія на книгу Курта Воннеґута «Буфонада»

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life authors and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life websites and blogs

  5. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life websites and blogs

  6. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life websites and blogs

Залишити відповідь