Бріджит Джонс – 30 із хвостиком, вона незаміжня і дуже хоче змінити своє життя. Напередодні Нового року Бріджит обіцяє сама собі: кинути курити, схуднути, не тринькати грошей, не закохуватися в поганих хлопців, прокачати впевненість у собі та побудувати зрілі стосунки з відповідальним та надійним чоловіком.
«Щоденник Бріджит Джонс» полюбили читачі з усього світу, адже в цій книжці Гелен Філдінґ щиро та дотепно розповідає про сучасну жінку, пошук себе, кар’єру, стосунки, кохання, моду, секс.
Ця книжка – чудова нагода посміятися, розчулитися, а може, навіть вигукнути: «Бріджит Джонс – це я!».
Книжка «Щоденник Бріджит Джонс» вийшла у Видавництві Старого Лева.
Читати: Рік Старого Лева. Буктюбери, блогери та наші автори про найкращі книжки 2017
Фрагмент
Неділя, 8 січня
58,1 кг (непогано, чорт забирай, а сенс?),
алкоголь: 2 одиниці (відмінно),
цигарки: 7,
калорії: 3100 (зле).
14:00. О Боже, чому я така безбарвна? Не можу повірити, що переконала себе, начебто вивільняю всі вихідні для роботи, а насправді постійно сподівалася на побачення з Деніелом. Два паскудні, змарновані дні: як психопатка, витріщалася на телефон і безперервно щось жувала. Чому він не подзвонив? Чому? Що зі мною не так? Для чого просив мій номер, якщо не збирався телефонувати, а якби залізно збирався, то коли ж це робити, як не у вихідні? Мушу знову зосередитися на собі. Попрошу в Джуд відповідний порадник для самодопомоги, можливо, щось зі східних релігій.
20:00. Телефонний дзвінок «пробив бойову тривогу», але виявилося, що це лише Том: питав, чи є телефонні зрушення. Том, який узявся без реверансів називати себе моєю «найкращою подругою», ніжно підтримує мене під час загострення з Деніелом. У Тома є теорія, немовби гомосексуали та одинокі жінки після тридцяти мають багато спільного: і ті, і ті звикли розчаровувати своїх батьків, і тих, і тих суспільство вважає схибленими. Він терпляче слухав, поки я тараторила про свій комплекс непривабливості, який — за моїми запевненнями — спершу поглибив паскудник Марк Дарсі, а тепер і противний Деніел. При згадці про них Том уточнив (мушу зізнатися, не надто делікатно): «Марк Дарсі? А це не той відомий юрист-правозахисник?».
Гм. На жаль. А що там із моїм людським правом не перейматися грізним «пунктиком» власної несимпатичності?
23:00. Тепер уже справді запізно для Деніелового дзвінка. Почуваюся вкрай засмученою й ошуканою.
Понеділок, 9 січня
58,1 кг,
алкоголь: 4 одиниці,
цигарки: 29,
калорії: 770 (дуже добре, та якою ціною?).
Жахливий день на роботі. Увесь ранок спостерігала за дверима, виглядаючи Деніела: марно. За чверть дванадцята я була вже серйозно стурбована. Може, час бити на сполох?
Аж тут Перпетуя зненацька гаркнула в телефонну трубку: «Деніел? Він поїхав до Кройдона на нараду. Буде завтра». Вона жбурнула слухавку на місце і видихнула: «Боже, усі ці чортові вертихвістки безперестанку йому дзвонять».
У сум’ятті я потяглася до пачки «Сілк кат». Які вертихвістки? Про що йдеться? Сяк-так дотягнула до кінця дня, добралася додому і, на мить утративши глузд, залишила повідомлення на автовідповідачі Деніела (аж самій не віриться, що я таке витворила): «Привіт, це Джонс. Було б цікаво дізнатися, як ти й чи братимеш участь у консиліумі щодо здоров’я спідниці, як домовлявся».
Заледве поклавши слухавку, я усвідомила, що становище безпорадне, і набрала Тома. Той спокійно запропонував усе полишити на нього: кілька разів зателефонувавши на Деніелів апарат, зуміє визначити пароль, який дасть йому змогу відтворити і стерти моє повідомлення. Врешті-решт, коли Том уже думав, наче зламав код доступу, Деніел, на жаль, підняв слухавку. Замість сказати: «Вибачте, помилився номером», — Том поклав телефонну трубку. Отож тепер Деніел не лише має те божевільне повідомлення, а й думатиме, що це я дзенькала йому чотирнадцять разів упродовж вечора, а додзвонившись, кинула слухавку.
Вівторок, 10 січня
57,6 кг,
алкоголь: 2 одиниці,
цигарки: 6,
калорії: 998 (неймовірно, пречудово, я досконала, майже свята).
Прошмигнула в офіс, скована ваганнями через повідомлення. Вирішила повністю віддалитися від Деніела, але з’явився він, непереборно сексуальний, і почав усіх смішити. Я геть не могла знайти собі місця. Раптом угорі на екрані з’явилося: «Нове повідомлення».
Повідомлення для Джонс
Дякую за твій телефонний дзвінок.
Клів
У мене завмерло серце, адже той дзвінок натякав на побачення. Залишати все, як було, відповідаючи самим тільки «дякую», означає не брати цього до уваги, хай і після недовгих роздумів. Тож я відписала:
Повідомлення для Кліва
Будь ласка, замовкніть. Я дуже зайнята й гонорова.
Джонс
Та через декілька хвилин він обізвався:
Повідомлення для Джонс
Перепрошую, що відволікаю, Джонс. Напевно, тиск шалений. Кінець зв’язку.
- S. Мені подобаються твої цицьки в цьому топі.
Клів
…І ми випали з життя. Бурхливий обмін повідомленнями тривав увесь тиждень, унаслідок чого Деніел запросив мене на побачення в неділю ввечері, а я спантеличено, в ейфорії погодилась. Інколи пробігаю поглядом по офісі, коли ми всі щосили клацаємо по клавіатурі, і запитую себе, чи хоча би хтось сяк-так працює?
(Мені лише здається, чи недільний вечір для першого побачення — таки дивний вибір? Це так само недолуго, як і суботній ранок або друга година дня в понеділок).
Неділя, 15 січня
57,2 кг (прекрасно),
алкоголь: 0 одиниць, цигарки: 29 (украй погано, особливо впродовж 2-х годин),
калорії: 3879 (неприйнятно),
негативні думки: 942 (більш-менш беручи до уваги середню кількість за хвилину),
час, витрачений на підрахування негативних думок: 2 год. 7 хв.
18:00. Мене геть-чисто виснажило цілоденне підготування до побачення. Бути жінкою гірше, ніж фермером, адже треба стільки збирати врожай і запилювати: видаляти воском волосся на ногах, голити підпашки, вищипувати брови, шліфувати ступні, очищати і зволожувати шкіру, виводити прищі, підмальовувати корінчики волосся, підфарбовувати вії, підпилювати нігті, робити антицелюлітний масаж, тренувати м’язи пресу. Увесь цей процес налагоджений, як годинник, тож варто на кілька днів його занедбати, як доведеться починати спочатку. Іноді намагаюся уявити, на кого б я стала схожою, якби дозволила собі повернутися до природи: з обома екстремально волохатими гомілками (мовби з великою бородою й довгими підкрученими вусами на кожній), із бровами Деніса Гілі, з цілим кладовищем відмерлих клітин і кратерами прищів на обличчі, довгими гачкуватими, наче в Петера-Нечесахи, нігтями; сліпа, як кажан, і дурненька коротуха без контактних лінз, із драглистим тремтливим тілом. Фу, фу! Хіба ж дивно, що дівчатам бракує впевненості в собі?
19:00. Несила повірити, що це трапилося. Йдучи до ванни, аби довершити останні «землеробські» штрихи, помітила миготливий вогник автовідповідача: Деніел.
«Слухай, Джонс, мені справді шкода. Напевно, я пожертвую нинішнім вечором. У мене презентація о 10-й ранку, а ще цілу купу — десь із сорок п’ять графіків — не зроблено».
Не можу повірити. Він мене обдурив. Коту під хвіст цілісінький день пекельних зусиль та нелюдської, наче виробленої на гідроелектростанції, енергії. Проте не варто все життя терпіти чоловіків, треба бути самодостатньою, як справжня жінка.
21:00. Як-не-як, він керівник найвищого рівня. Видно, не хотів псувати перше побачення затаєною тривогою через роботу.
23:00. Гм. Міг бодай іще раз подзвонити, добра б йому не було. Мабуть, вирішив розважитися з кимось стрункішим.
5:00. Що ж усе-таки зі мною не так? Я зовсім самотня. Ненавиджу Деніела Клівера. Не матиму з ним більше нічого спільного. Піду-но зважуся.
Читати: «Охоронець серця» Франсуаза Саган: уривок з книжки
Читати: Як жити добре по-шведському? Лаґом. Секрети щасливого життя
Читати: Запроданець. Уривок з роману Букерівського лауреата Пола Бейті
20 thoughts on “Бріджит Джонс – це я! Уривок з роману”