«Блакитний хлопчик»: психоаналіз паралельного світу дитячої мрії

Бельгійський письменник Анрі Бошо був насамперед психоаналітиком – він захопився психоаналізом у післявоєнний час, завдяки дружбі з Бланш Ревершон, дружиною поета П’єра Жана Жува, та Конрадом Штайном. І більшість творів Бошо носять психоаналітичний, часом глибоко містичний характер. Не є винятком і «Блакитний хлопчик», роман про підлітка-аутиста, який мріє стати митцем.

Оріон – так звати головного героя роману. За долею Оріона ми стежимо багато років – від початкової школи до 21-річного віку. Хлопчик навіть не наважується зізнатися самому собі у своїй мрії – бути художником.

І лише щасливий випадок – зустріч з учителькою, яка погоджується займатися з ним особисто – дає йому шанс на здійснення мрії. Арт-терапія проводить Оріона довжелезними коридорами лабіринту Мінотавра. І це не метафора – адже паралельним сюжетом роману є міф про Тесея і Мінотавра; Оріон диктує вчительці диктанти, більше схожі на чарівні сни, а ще малює сумного Мінотавра, жорстокого Тесея і зажурену Аріадну. Оріон не раз закохується – щоразу на нього чекає невдача, однак очевидно, що це щемке почуття звільняє його від чергової оболонки і наближає до так званого «нормального життя».

«Блакитний хлопчик»: психоаналіз паралельного світу дитячої мрії 0

Письменник та психоаналітик Анрі Бошо

Оріон – реальний персонаж

«Блакитний хлопчик» – це цілий світ, де міф і реальність тісно сплітаються, де є скептичний і водночас оптимістичний погляд на надію, де є місце і реальності, і вимислу. Оріон – реальний персонаж. У своїй психоаналітичній практиці Бошо мав досвід роботи з пацієнтом на ім’я Ліонель, який дійсно – як і Оріон – став відомим художником. Якщо подивитися на малюнки Ліонеля і Бошо, то помітна їхня подібність – настільки єдині автор і герой.

«Блакитний хлопчик» – роман, надзвичайно потрібний українському читачеві. Це і вікно у світ аутизму для тих, хто нічого не знає про це, і свого роду посібник з арт-терапії, і путівник складним внутрішнім світом тих, кому судилося жити з діагнозом «аутизм». А ще «Блакитний хлопчик» – це жива, яскрава мова, безпосередність дитини і глибокі рефлексії на тему вічноживого міфу.

Анрі Бошо у своїй творчості торкався різних тем: історичних (Друга Світова війна, імперія Чингізхана, Мао-Цзедун), психологічних і міфологічних (Едіп, Орфей і Антігона). Він творив у різних жанрах – есе, поезія, роман, новела тощо, – залишив неймовірно цікавий щоденник і сотні прекрасних творів мистецтва (картини, скульптури та справжні шедеври каліграфії).

Бошо до останнього вправлявся в каліграфії

У 2012 році Бельгія готувалася відзначати сторічний ювілей Бошо – але класик не дожив до нього пару місяців. До останнього давав інтерв’ю і вправлявся у каліграфії. Перекладачу Іванові Рябчію пощастило зустрітися з автором: «Людина безмежної енергії, неймовірного таланту і тихого, шляхетного шарму», – надихаючий  запал від тої зустрічі  і став поштовхом до роботи над текстом .  

Роман побачив світ у серії «Снага до життя», завдання якої – актуалізувати в українському суспільстві складні, табуйовані теми через літературні твори високої художньої якості. Першим у цій серії став легендарний роман Ерве Ґібера «Другові, який не врятував мені життя», головний твір кінця ХХ століття про ВІЛ-СНІД. А у цьому році видавництво «Пінзель» обіцяє читачам чільний французький комікс про підлітка-епілептика «Сходження на Пік Лиха» малювальника Давида Б.

«Блакитний хлопчик»: психоаналіз паралельного світу дитячої мрії 0

Автор: Федір Баландін