Битва титанів політики: біографії Бенджаміна Франкліна та Вінстона Черчилля

Представляємо вашій увазі дві біографії політичних мужів, які є уособленням міці, волі та демократії. У червоному кутку – кучерявий і романтичний отець-засновник, публіцист і друкар Бенджамін Франклін (біографія авторства Волтера Айзексона)! У синьому кутку – лисий і в капелюсі прем’єр-міністр та нобелівський лауреат Вінстон Черчилль (біографія авторства Боріса Джонсона)! Тож нехай почнеться бій!

Чим вони схожі

Починали з газет і були вправними писаками

Франклін опанував фах друкаря і дописував до братової газети під різними личинами-псевдонімами. Потім сам видавав часописи та опублікував чимало колонок на гостросоціальні теми.

Черчилль увійшов в історію як один із найвисокооплачуваніших військових кореспондентів під час англо-бурських воєн. Його репортажі з місця подій вважають взірцевими зразками воєнної публіцистики. 

Відчували брак освіти

Франклін вчився тільки два роки у латинській школі, про університет навіть не йшлось, адже хлопець пішов працювати підмайстром. 

Черчилль здобував освіту у трьох школах, а згодом почав військову службу. Він все життя не міг вибачити, що батько не виділив йому грошей на навчання в університеті.

Писали мемуари

Автобіографію Бенджаміна Франкліна заведено вважати першими в історії мемуарами бізнесмена, представника середнього класу, який досяг всього сам. Він ще після цього став натхненником для низки творців мотиваційної літератури. 

Вінстон Черчилль написав близько сорока книг, та саме його «Спогади про Другу світову війну» вважаються найціннішими у доробку. Він постійно диктував, навіть коли лежав у ванні, секретарі швидко втомлювались, тому він найняв цілу команду.

Творили

Бенджамін Франклін був винахідником та любив майструвати. Він винайшов громовідвід, модель пічки та біфокальні окуляри. А ще друкар надихав – саме на його честь назвали один з найпопулярніших газетних шрифтів Franklin Gothic.

Вінстон Черчилль обожнював малювати і за життя написав понад 600 полотен. Найбільше полюбляв пейзажі. Зрештою, саме живописом він займався, коли залишив політичну кар’єру. 

Налагоджували американсько-британські зв'язки

Франклін чимало часу проводив у Лондоні тоді, коли Америка ще була підконтрольною короні. Пізніше він виконував дипломатичну місію, часто відвідував парламент, бував при дворі.

Черчилль зробив все можливе, щоб зробити США союзником у Другій світовій війні, адже гітлерівські війська промаршували Францією, майже не бачачи спротиву, і могли захопити всю Європу. 

Що ж, тепер розглянемо кожного з них окремо.

Волтер Айзексон «Бенджамін Франклін»: винахідливий отець-засновник та ловелас

Волтер Айзексон створив біографію Франкліна за хронологією, виділивши більше десятка важливих періодів у житті друкаря, політика, винахідника, апологета незалежності та скасування рабства. Перед нами постає комплексна персоналія, вельми складна та багатошарова, часто суперечлива і схильна до подвійних стандартів — сам Франклін любив перевтілюватись, пишучи від імені різних персонажів. 

Ми бачимо його творцем вільної преси: «Друкарі зростають у вірі в те, що коли люди різняться в думці, то кожна зі сторін має рівне право висловити свою публічно; що коли Правда і Помилка чесно змагаються між собою, перша завжди перемагає останню. Нерозсудливо думати, що друкарі схвалюють усе, що друкують, і так само нерозсудливо вважати, як дехто робить, що друкарям слід друкувати лише те, що вони схвалюють; так… вільній пресі скоро настане кінець, і світ не читатиме нічого, крім того, що збіглось з думкою видавця». 

Ідеологом демократії, одним з авторів Декларації Незалежності: «У вільному Уряді правителі є слугами, а народ – їхнім начальником і сувереном. Тож повернення правителя в народ є не деградацією, а піднесенням».

А ще афористичним публіцистом: «Той, хто сам п’є свій сидр, хай сам і коня свого ловить»; «Я волів би, щоб про мене казали «Він жив із користю», аніж «Він помер багатим».

Крім того, Франклін був неперевершеним майстром епістолярію. Листи, які він писав до відомих персоналій, але не відправляв їм, а робив відомими загалу, стали легендарними: 

«Містере Страган!

Ви є членом парламенту, себто одним з-поміж людей, які прирекли мою країну на погибель. Ви почали спалювати наші міста й убивати наших людей. Гляньте на свої руки! Вони всі у крові Ваших рідних! Ми з Вами довго були друзями: тепер Ви мій ворог, а я – Ваш. 

Б. Франклін»

Волтер Айзексон чимало приділяє уваги й особистому життю Бенджаміна Франкліна, який був ласим до жіночої уваги. Зважаючи на те, наскільки віддаленим у часі є об’єкт вивчення, праця видається просто колосальною.

Боріс Джонсон «Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію» – портрет від фаната

Британський політик Боріс Джонсон відходить від хронологічного подання тексту та пише відверто фанатський портрет Вінстона Черчилля. Він не раз наголошує на тому, як пишається тим, що в Британії був такий прем’єр, і жаліє, що не мав можливості з ним поспілкуватись. «Фактор Черчилля» – книжка про те, що людина, яка не боїться вирішувати й узяти на себе відповідальність за свій вибір, може вершити історію.

«Я переконаний, що кожен із вас буде готовий підвестись і виштовхати мене геть з мого місця, якщо я хоч на мить посмію допустити перемовини або капітуляцію. Та якщо давній історії нашого острова врешті судилось закінчитись, хай цей кінець настане тільки тоді, як кожен із нас поляже, захлинувшись власною кров’ю».

Боріс Джонсон захоплюється риторикою Черчилля (не забуваючи про те, що сер Вінстон добряче продумував свої експромти й готувався до них), захоплюється його сміливістю і героїзмом, які є не чимось показним, а радше його природною реакцією. 

«Я так часто бував боягузом, особливо в школі, і немає нічого іншого, чого б я так пристрасно прагнув, як здобуття репутації хороброго».

Він цитує Гарольда Ніколсона з його баченням Черчилля: «Виграшною формулою була комбінація видатних ораторських віражів і раптових піке в особисте і розмовне. З усіх прийомів цей його ніколи не зраджував» — і хоче бути схожим на того, чию біографію написав. 

Та «Фактор Черчилля» – не той виклад, який ставить крапку і не передбачає жодних доповнень. Це радше книжка, яка подає кілька кутів багатогранної персони, тож Боріс Джонсон міг би, за бажання, написати ще кілька томів. Тож дозволю собі навести цитату сера Вінстона:  

«Це не кінець.
І навіть не початок кінця.
Але це, мабуть, кінець початку».

Хто переміг у батлі?

Вінстон Черчилль – мій улюблений політичний персонаж, а от з Бенджаміном Франкліном у нас відбулось перше знайомство. 

Та все ж віддам першість американцю, адже в біографіях мені куди більше імпонує погляд безстороннього оповідача, аніж пристрасного фаната. Також праця Волтера Айзексона перемагає у моїх очах завдяки своїй об’ємності та хронологічності. Після прочитання не виникає відчуття, що автор щось пропустив. Але закортіло ознайомитись з публіцистикою Франкліна.

«Фактор Черчилля» тим часом віднесу до додаткової літератури для тих, хто хоче знати про Черчилля більше, але, будь ласка, не сприймайте її як єдине джерело, тим паче, що постать британського прем’єра зараз дуже популярна в нашому книговиданні. Зверніть також увагу на «Героя імперії» Кендіс Міллард та «Черчілль. Біографія» Себастіана Гаффнера. 

(Visited 190 times, 1 visits today)