- Ці твори культових Джона Скалці та Браяна Олдісса можуть сподобатися і не фанатам наукової фантастики. Я й сама така, але це читала із задоволенням, тому що обидва письменники зробили рішучий крок від науковості та зосередились на створенні цікавого чтива з особливим гумором і несподіваними закрутами сюжету.
- Що в них спільного
- Що в них відмінного
- Хто з них переміг?
- Кому варто читати
- Кому не варто читати
- Схожі книжки
- Авторка: Юлія Дутка
Ці твори культових Джона Скалці та Браяна Олдісса можуть сподобатися і не фанатам наукової фантастики. Я й сама така, але це читала із задоволенням, тому що обидва письменники зробили рішучий крок від науковості та зосередились на створенні цікавого чтива з особливим гумором і несподіваними закрутами сюжету.
Прикольні передісторії
Оскільки почала я з «Зіркового агента», то спочатку розповім про нього. Цей роман – дебютний у кар’єрі Скалці, тож не дивно, що письменникові-початківцю довелось отримати чимало відмов. Він зневірився у видавництвах та виклав твір в мережі з ремаркою: якщо вам сподобалось, надішліть мені долар. Що ж, на цьому заробив 4000 доларів, та й видавець зрештою знайшовся.
Щодо «Теплиці», тут казус був з назвою. Видавець не рекомендував Олдіссові її використовувати, мовляв, ще занесуть книжку у рубрику «дім». сад. город», а вона ж не про те, однак автор свою назву відстояв. Збірка оповідань «Теплиця» зрештою виграла премію Г’юго – найпрестижнішу для фантастів. А потім якось потрохи переродилась в роман, який маємо змогу зараз прочитати.
Трохи сюжету
Фантастика для відпочинку – саме так я назву секцію в домашній бібліотеці, куди поставлю ці два томики.
«Зірковий агент» – історія про недалеке майбутнє, прибульців та PR. Завдання головного героя, агента Тома Штайна, привабливо презентувати землянам прибульця, який геть не схожий на зелених чоловічків та інші телеваріації «чужих». Те, що іншопланетянин схожий на холодець і смердить як скислий холодець, що суттєво ускладнює ситуацію. Але Штайн, щоб ви розуміли, не з тих, хто складає руки та просить помилування, коли отримує складне завдання. Тож загалом маємо веселий, подекуди саркастичний та абсурдний роман з безліччю пригод та добре прописаними персонажами.
«Теплиця» переносить нас у майбутнє більш далеке. Уявіть собі, що Земля перестала обертатись, тож на одній половині постійно білий день і страшна спека, бо Сонце щоразу шкварить все сильніше, на іншій же – густа пітьма та пустка. На цій планеті правлять бал рослини, яким виявилось найлегше пристосуватись. Найкраще живеться баньянові, який захопив чи не всю сушу. З ссавців вціліли тільки люди – і ті здрібніли, за ними полюють три види вцілілих комах (хоча то радше мутанти, бо там якісь тигромухи особливо люті). Крім того, є колонія на Місяці, куди можна вирушити павутиною величезної істоти траверсера.
Що в них спільного
Спекотно. В обох романах панує літо – чи то в сонячній Каліфорнії «Зіркового агента», чи то в розпеченій «Теплиці», де парниковий ефект по-справжньому видимий.
Персонажі-авантюристи. Що Том Штейн з напарницею Мірандою з «Зіркового агента», що хлопчак Ґрен з компаньйонкою Ятмур з «Теплиці» вирушають у небезпечну подорож. Перші – до зірок, другі – на інший бік, де, можливо, краще життя.
Прибульці. У «Зірковому агенті» – желейні йіхаргаки, які спілкують випусканням смороду різної концентрації, в «Теплиці» – крилаті люди з Місяця, які постійно викрадають дітей.
Далекий шлях. Цілі тут настільки розмиті, що шлях здається самоціллю, хоч загалом це не так. «Зірковий агент» все ж про іншопланетний PR, «Теплиця» – про пошук спільноти та комфортного місця для життя, а не виживання серед рослин-вбивць.
Пристосування до нових умов. Щоб не дуже найспойлерити, скажу, що і йіхаргаки знаходять спосіб жити на Землі комфортно, а що в «Теплиці» всі пристосувались до вічного дня (ночі), то зрозуміло з перших сторінок.
Гумор. Обидві книжки неможливо читати без усмішки. В «Зірковому агенті» це переважно через сюжет та репліки персонажів, в «Теплиці» – новотвори і кумедні самі по собі істоти з дивною мовою.
Що в них відмінного
Час. Якщо події в «Зірковому агенті» могли відбуватись вчора, сьогодні або завтра, то до «Теплиці» Сонцю ще довго розпікатись.
Урбаністика проти природи. «Зірковий агент» – книжка про місто, а от на рівні «Теплиці» від міст не лишилось і каменя на камені.
Реалістичність. Повірити можна в обидва ці сюжети, якщо дуже хотіти. Але сумніву не викликає те, що «Зірковий агент» обома ногами стоїть на основі реальності і тільки трошки витає головою в хмарах, «Теплиця» ж цілком вигадка автора.
Хто з них переміг?
Воліла б не визначати тут переможця, бо, хоч між творами і чимало спільного, але не ставила б їх на один щабель. Адже «Зірковий агент» – це спочатку про сатиру, а вже потім про прибульців. «Теплиця» же тим часом має не тільки риси наукової фантастики, а й антиутопії, де нікому з нас не хотілось би стати жертвою хижих рослин.
Якщо ви робите перші кроки в науковій фантастиці та боїтесь, що вона налякає вас стімпанковим новим світом, то обидві ці книжки – чудовий вибір для того, щоб спробувати новий формат. Зрештою, якщо просто хочете відпочити з книжкою, то все вийде.
«Зірковий агент» сподобався мені трішки більше (і обкладинкою теж, цей милий пін-ап), власне, через той гумор, а почасти й сарказм, з яким Джон Скалці зображає Голлівуд. Але й «Теплиця» захопила розгортанням сюжету навколо божевільної тези «а що якби Земля перестала обертатись»…
Кому варто читати
Тим, хто хотів би почитати наукової фантастики, але боїться складнощів нових світів та технологій.
Кому не варто читати
Тим, хто, власне, прагне технологічної фантастики, бо це не вона.
