«Ми — повелителі багряних рік»: рецензія на книжку Жана-Крістофа Ґранже

Нещодавно у Книжковому клубі «Клуб сімейного дозвілля» вийшла друга книжка Жана-Крістофа Ґранже, та, яка зробила його відомим як письменника. А ще принесла в доробок першу екранізацію.

Перший — глевкий?

Читачі вже знайомі з творчістю Ґранже, першим перекладом автора українською стало Miserere ще у 2007 році, тому цю книжку вже важко знайти. У 2017 році вийшов психологічний трилер «Пасажир». У 2018 перекладів було вже два: «Лонтано» (як стверджують, найсильніший роман Ґранже, про який вже розповідала вам навесні) і «Багряні ріки», який ознаменував початок професійного шляху митця, що вирішив відмовитися від журналістики та повністю присвяти себе літературі.

Якщо порівнювати «Багряні ріки» з пізнішими творами Ґранже, вони помітно менші за обсягом. Хоча крові там не менш і сама оповідь здається концентрованішою, але не такою масштабною, як у тому ж «Пасажирі» чи «Лонтано». Чудово розумію, чому цю книжку відразу ж узялись екранізовувати.

Проблемний детектив

У житті П’єра Ньємана, здається, було все: і слава найкращого нишпорки, і величезний список розкритих злочинів, але через невміння стримувати свій гнів, він може все втратити. У першій сцені роману він мало не смерть лупцює британського вболівальника, який зарізав фана іншого клубу. 

На щастя для Ньємана, побитий виживає, але самого поліцейського відправляють далеко зі столиці – до провінційного гірського Гернона, де діє холоднокровний вбивця, який вже порішив молодого університетського бібліотекаря і, можливо, вб’є когось знову. Тіло залишили у позі ембріона на скелі так, щоб воно відображалось у гладі озера.   

Навіщо стільки зусиль? Чому така жорстокість? Зрештою, хто мав мотив для того, щоб вбивати таку непомітну і тиху людину? І до чого цей символізм?

Три жертви у дзеркалах

Що може поєднувати бібліотекаря, санітара та лікаря-офтальмолога, окрім загадкової трагічної смерті? Це П’єру Ньєману якраз треба з’ясувати, та, здається, він поки тупоче на місці, блукаючи між тінями минулого, старими пошкодженими документами та розрізненими деталями.

У правильному напрямку його скеровує раптовий союзник – дредастий араб Камір Абдул – поліцейський з кримінальним минулим, який розслідує викрадення старих журналів зі школи та осквернення старої могили. Деталей стає більше, але загальна картина поки не вимальовується: забагато змінних, щоб вивести якийсь один графік. Але силует вбивці вже помітніший у відображенні у воді, льодовику і склі. Мотив… Старі порахунки чи помста? Бо хто ж просто так прагнутиме стільки крові.

Підозри

Ґранже – один із моїх найулюбленіших авторів, а все тому, що йому вдається так закрутити сюжет, що неможливо здогадатись, хто головний поганець. Так от, у «Багряних ріках» він ще не навчився цієї фішки. Коли до кінця книжки залишалось сторінок 150 (тобто трохи за половину), в мене з’явилась стійка підозра, а за 50 до кінця сумнівів не було взагалі, я розкрила справу швидше за Ньємана, а це могло б врятувати їх від трагедії.

Але навіть попри деяку прогнозованість, «Багряні ріки» — цікавий та напружений трилер, який легко читати. Психологічний аспект перетинається з одержимістю ідеями, старі таємниці змішуються з новими, і разом це творить якісний детективний мікс, який смакує як терпке вино.

Схожі книги

Жан-Крістоф Ґранже «Лонтано» та «Пасажир»; Клер Макінтош «Я дозволила тобі піти»; Андерс Рослунд, Стефан Тунбер «Брати. Зв’язок з присмаком крові».

Юлія Дутка
Трилероїд, інтроверт та психоаналітик-аматор. Ви хочете про це поговорити? За фахом - журналіст, та більше тяжію до редагування. Люблю соло-подорожі, важкий метал, м’яке світло, волохатих корів, Скандинавію та бензопили. Мрію попестити ісландських коників та потиснути руку Чакові Поланіку.
http://tarels.blogspot.com/%20

6 thoughts on “«Ми — повелителі багряних рік»: рецензія на книжку Жана-Крістофа Ґранже

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl websites and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl authors and blogs

Залишити відповідь