«Артефакти з життя. Ернест Гемінґвей»: розповідь письменника про самого себе, описана в нотатках і листах

Книжка Майкла Катакіса «Артефакти з життя. Ернест Гемінґвей», що восени вийшла в «Видавництві Старого Лева», буквально занурює в життя одного з класиків американської літератури XX століття. Вона стане чудовим дарунком для тих, хто вже знає біографію й твори цього письменника – лауреата Нобелівської премії з літератури 1954 року.

Ернест Гемінґвей – популярна фігура не лише в читачів з усього світу, а й у біографів. Десятки, якщо не сотні, бралися досліджувати його життя. Навіть в Україні торік вийшла друком ще одна книжка про письменника «Гемінґвей», авторства Мері Дірборн (видавництво «Наш формат»). У нас Гем – знаний і улюблений, адже активно видавався як за часів СРСР, так і за незалежності. Минулі два роки «Видавництво Старого Лева» щокілька місяців тішить томиком із його доробку у свіжому перекладі українською.

Ернест Гемінґвей народився 1899 року, а помер у 1961-му, і став не просто свідком, а й учасником багатьох буремних подій першої половини XX століття. У 19 пішов добровольцем воювати в Першій світовій війні, де зазнав поранень, описував громадянську війну в Іспанії, а під час Другої світової, в якій воював його старший син Джек, жив у Лондоні. Його життя було сповнене сильних вражень від баченого в боях і в тилу, а також у подорожах, зокрема й до Африки, які він завзято описував у своїх творах і листах. Рядки, написані ним, магнітом манять до себе читачів ось уже майже сто років. 

Американський письменник і фотограф Майкл Катакіс є розпорядником літературного спадку лауреата Ернеста Гемінґвея вже понад 25 років. Свого часу доля звела його з середнім сином письменника Патріком, між ними виникла дружба, а потім і співпраця – зокрема й у створенні книжки «Артефакти з життя».

 «Під час дослідження життя Гемінґвея через його тексти та речі дещо проявилося дуже ясно — його спостережливість. Весь час Гемінґвей складав списки, ніби слухаючи і спостерігаючи за всім і зберігаючи для використання у майбутньому. Одна виявлена мною світлина, яку, на мою думку, він зробив, коли рибалив на Кубі, демонструє насіння, з якого пізніше виросла повість «Старий і море». На ній двоє старих рибалок у маленькому човні з одним коротким вітрилом. Вони перетягують через борт велику рибу-меч. Це зображення прекрасне, виконане з розумінням композиції та відчуттям часу. Він був уважним. Дуже уважним. На відміну від нинішнього часу, коли люди все записують і нічого не бачать, Гемінґвей цікавився життям і робив це з наймолодшого віку», 

— пише в передмові автор книжки, американський письменник та фотограф Майкл Катакіс.

Патрік Гемінґвей прагнув, аби цього разу читач дізнався про життя батька з власне його слів. Тож центральними тут є листи – починаючи від записок Ернеста-школяра батькам, листа з обуренням до сенатора Маккарті і спроби відповісти на запрошення Джона Ф. Кеннеді на інавгурацію, написаної письменником у важкому стані з лікарні. У книжці вміщені й листи до Гема (наприклад, від того ж таки Кеннеді з проханням використати його цитату) та листи про нього (чого вартий тільки лист Джона Стейнбека до спільного знайомого, написаного після новини про смерть Гемінґвея). Листи з різних точок світу й з різного приводу: після того, як перше кохання – медсестра з військового шпиталю в Італії – розбила йому серце, пояснення власного творчого принципу батькам, зізнання в коханні та відповідь на критику, слова подяки редактору Максу Перкінсу (так, це про нього книжка та фільм «Геній» із Коліном Фертом у головній ролі) й підтримки знайомому хворому хлопчику…Словом, вся ця кореспонденція глибоко занурює нас у життя письменника, його думки та переживання. І так, тут ми також зустрічаємо легенд його доби: Фітцджеральда, Джойса, Стайн, Паунда, Ґеллгорн та інших.

Однак ця книжка – це не лише листи, логічно поєднані в історію життя Майклом Катакісом. Автор також доповнює розповідь маркерами часу – що в той момент, коли Ернест Гемінґвей писав черговий роман чи коли вкотре розлучався, відбувалося в світі. Це найрізноманітніші факти: від винаходу електричної бритви до старту в Індії громадянської непокори на чолі з Ґанді, завоювання Гітлером популярності чи резонансу від книжок інших письменників: «Великого Гетсбі», «Грон гніву» чи «Віднесених вітром». Рішення додати контексту дозволило добре «домалювати» в цій книжці портрет доби – на додачу до портрета Ернеста Гемінґвея. Крім того, книга вміщує передмову сина письменника Патріка, післямову онука Шона та нариси кількох дослідників.

 «Гемінґвей жив у аналоговому, а не цифровому світі. Він подорожував кораблями, потягами та машинами, літав літаками, а не реактивними лайнерами, принаймні не спочатку, і все ж, здається, був всюди. Перша світова війна в Італії, Іспанія, Африка, Куба, Кі-Вест, Нью-Йорк, громадянська війна в Іспанії, знову Італія, Париж у молодості, Париж у похилому віці, Китай, Сан-Валлі, Чикаго, Вайомінг та Німеччина. Муссоліні, Купер, Дітріх та Капа. Він рибалив, полював, брав участь у забігах з биками і писав, завжди писав. Ось перша дружина, дитина, інша дружина, ще двоє дітей, ще одна дружина, потім ще одна. Ось він з Пікассо та Фіцджеральдом, Стайн, Джойсом, Паундом, з генералами та старими рибалками. Він на Другій світовій війні, потім Рітц, Орвелл, Селінджер і так без упину. Так, Гемінґвей, здавалося, був всюди, але доба, в яку він жив, та її темп на початку століття були сприятливими для поетів та спостерігачів. Гемінґвей пасував початку ХХ століття…»

 

Оформлення книжки «Артефакти з життя. Ернест Гемінґвей» видається не менш важливим за текст: дизайнеру Джеррі Такігава вдалося гармонійно подати сотні зображень, а результат нагадує скрапбук-альбом про життя письменника, зроблений із любов’ю та увагою. Розглядання ілюстрацій вже саме по собі гарантує естетичне задоволення – такими сильними є деякі зі світлин.

Біографам часто дорікають в упередженості й підтасовці фактів під власну думку, в засліпленому захопленні своїми героями чи навпаки нещадній їх критиці. Майкла Катакіса ні в чому такому не звинуватиш. Тож задум цієї книжки – дати розповісти про своє життя одному з найважливіших письменників американської літератури – вдався. Попри те, що Ернест Гемінґвей, на відміну від багатьох колег-літераторів, не вів щоденник у класичному розумінні.

З його численних записів і листів ми бачимо, причому яскраво, якою він був людиною. Дізнаємося, що ця постать виходить далеко за рамки створеного культурою міфу, хоча кожна з рис, приписуваних Гемінґвею, – не вигадка. Це справді була людина зі складним, суперечливим характером і водночас з великим серцем, яка прагнула правди й справедливості. Письменник, щедро обдарований талантом із народження, який, однак, дуже багато працював над своїм стилем: доказом цього є стоси чернеток його творів, численні варіації кінцівок романів, у яких простежується увага до кожнісінького слова – навичка, засвоєна з часів роботи Ернеста журналістом.

«Гемінґвей взяв страхи, провини та жорстокі розчарування свого життя і перетворив їх на слова, що стали літературою. Через багато років після того, як його зрадила кохана жінка, Гемінґвей написав сторінку роману «Прощавай, зброє», і Ф. Скотт Фіцджеральд, якого Гемінґвей запросив прочитати машинопис у червні 1929 року, залишив на лівому березі коментар: «Це одна з найпрекрасніших сторінок в англійській літературі». Те, що Гемінґвей пережив, почув та відчув у попередні роки, тепер трансформувалося у мистецтво: «Якщо люди приносять стільки мужності у цей світ, світ, який повинен їх вбити, щоб зламати, то, звичайно, йому доведеться їх вбити. Світ ламає всіх, і після того багато хто стає сильнішим у зламаних місцях. Але тих, хто не зламається, він вбиває. Він вбиває неупереджено: дуже добрих, лагідних та мужніх. Якщо ви не є одним із таких людей, то можете бути впевнені, що він вб’є і вас, але без особливого поспіху».

 

Книгу «Артефакти з життя. Ернест Гемінґвей» варто читати тим, хто добре знає творчість Гемінґвея й хоч трошки – його біографію. Тим, хто справді цікавиться постаттю цього письменника чи подіями, свідком яких він був. В такому разі книжка Майкла Катакіса допоможе копнути глибше, яким він був і в який час жив.

Однак я б не радила її тим, хто не читав Гема або читав украй мало й просто хоче прочитати цікаву біографію відомої людини. Для цього на ринку знайдуться більш підходящі книжки. Ця ж – майстерно написана й оформлена коштовність для поціновувачів.

(Visited 212 times, 1 visits today)