5 українських буктюберів та їхні домашні бібліотеки

Що відрізняє хлопців книжкових читак від дівчат заповзятливих читачок? Чи існує в цьому гендерне підґрунтя? На продовження огляду ставлення запеклих читачів до їхніх домашніх бібліотек (як то було з блогерками-дівчатами) презентую огляд домашніх книгозбірень чоловічих книжкових відеоблогерів. Чоловіки, книжки та відгуки на камеру. Уявили? Вибух впевненості, гумору, та якісного продукту.


Хлопці однозначно підтверджують, що вирости зі шкільного програмного читаки можна, та ще й можна перерости цього юнака в собі. Якщо в їхньому дитинстві не було можливості до блогерства, чим нині дуже популяризуються хлопчаки-школярі, то в зрілому віці 5 мужніх красенів вирішили ввірватися на терени українського відео-простору якісними книжковими оглядами. Для читачів блогу Yakaboo залишаю простір для зважених пошуків відмінностей у підходах до колекціонування книжок двох гендерних груп блогерів, рішення кого переглядати (чи все-таки читати), та розуміння де чоловіки черпають час та бажання читати книжки.


1
Хто тут читає: Олександр Мельник.

Рід занять: головний редактор інтернет-видання про стартапи, науку та технології Blog Imena.UA, засновник Літературної медіатеки 5Books.

Кількість підписників: 5Books читає щомісяця від 4 тис до 14 тис осіб, але в Facebook за ресурсом стежать 2,3 тис читачів. Ще в 5Books є подкаст,який набирає 1,5 тис завантажень в місяць з різних платформ та пристроїв.

Місце розташування: живе у Вінниці.

Книжковий простір: спальня, бо там стоять полиці з книжками (їх можна побачити на фото). А взагалі часто бере із собою Kindle чи паперову книжку у громадський транспорт чи на прогулянку, тому межі книжкового простору досить динамічно змінюються.

Кількість книжок: не враховуючи батьківську бібліотеку (хоча формально вважає теж своєю), тому підрахунок розпочинає з дати самостійного збирання – 2008 року, коли купив першу «свою» паперову книжку. Пригадує, що це була повість Іри Цілик «Післявчора». Станом на 15 жовтня 2016 року у бібліотеці 221 книжка. 80% колекції придбано чи отримано в подарунок у період між 2014 та 2016 роками. Багато книжок купує, а потім передаровує, чи одразу купує у 2-х екземплярах, знаючи, кому подарує другий примірник. Тому в певну пору року «численність» книжок домашньої бібліотеки може як збільшитися, так і зменшитися.

Характерні особливості: «Моя бібліотека, мені видається, досить мейнстрімна, «високої полиці» тут небагато. Інколи купую книжку, яка мені сподобалася лише за дизайном». Намагається купувати книжки малих видавців з метою підтримати тих, хто видає українською не лише заради комерційного успіху. За відсотковим співвідношенням переважають книги «ВСЛ», «КСД», «Нашого Формату», «Темпори», є трохи від Komubook, «Вавілонської бібліотеки».

Найбільше знаходить задоволення у: нон-фікшні. Дуже радий, що 2016-й став роком справжнього прориву в цьому жанрі. З художньої – любить поезію і романи.

Як дбає за зростаючу колекцію: намагається регулярно поповнювати і давати щось почитати чи передарувати. «Цікавими книгами потрібно ділитися».

Що дізнався, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: що книжок значно більше, аніж часу їх читати. Тому радить час від часу влаштовувати собі «цифрові вихідні»: це коли вимикаєте усі гаджети і дозволяєте собі годин на 5 поринути у книгу. «Трапляється така нагода нечасто, але якщо вже трапилася, намагаюся її використати на повну», – чесно зізнається Олександр.

Коли дізнався, що «підсів» на читання: напевно, років у 8, коли перечитав усе наявне з батьківської бібліотеки для цього віку і навіть пару-трійку книжок для «старшого шкільного віку».

Тепер читає: Валерія Чорней «Яблуко в тайстрі». «Побував на презентації, сподобалося, як авторка розповідала про свою книгу, купив, отримав автограф і тепер от читаю.
Подобається, хоча зазвичай книги у такій манері я не читаю, але ця чимось «чіпляє»»
. Паралельно дочитує Шабловського та Мейзу «Наша маленька ПНР» — прекрасний зразок репортажу присутності про «переселення» у кризову Польщу 80-х років ХХ століття.

Що далі: Донна Тарт «Щиголь», бо навряд чи ще про якусь книгу стільки говорили через вихід українського перекладу. Хіба що більше говорили і писали про Гаррі Поттера. Але поттеріана — не його тема.


2

Хто тут читає: Максим Сущук.

Рід занять: копірайтер, відеоблогер.

Кількість підписників: 1700+

Місце розташування: Київ

Книжковий простір: Полиці та безлічі стелажів

Кількість книжок: 1000+

Характерні особливості: Дереш посміхається Кастанеді. Заратустра словами Ніцше промовляє до пациків Дністрового. «Злочин і кара» Достоєвського: Гоголь в м’якій оправі. Вулф обнімає Забужко, а Джойс підпирає шафу з творами Кокотюхи.

Найбільше знаходить задоволення у: грі корінцями книжок фуги Баха.

Як дбає за зростаючу колекцію: ставить Дочинця подалі від Комаровського; Андрухович, Ірванець та Неборак постійно десь губляться, повний балаган.

Що дізнався, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: що в своєму домі читає книги найліпше, а тому має верховне право їх розмальовувати і псувати.

Коли дізнався, що «підсів» на читання: Ефективне читання – це не наркотик, а катарсис і біль, це блукання в нетрях чужих розумів, це пізнання нового через його свідоме, навмисне, примусове переживання. «Я читаю» – для мене те саме, що «я живу».

Тепер читає: Айн Ренд «Джерело».

Що далі: Оксана Забужко «Музей покинутих секретів».


3

Хто тут читає: Андрій Тимків.

Рід занять: студент, буктюбер.

Кількість підписників: 267

Місце розташування: більша частина домашньої бібліотеки зберігається у селі Більче-Золотому й частина – у Чернівцях.

Книжковий простір: так як в сім’ї він перший, хто почав приносити книжки до хати і то не так давно (адже читання стало захопленням не більше п’яти років назад – Андрій©), то для його книжок багато місця не треба. Вся бібліотека вміщається на робочий стіл і трішки в шафі на одну поличку.

Кількість книжок: близько сотні.

Характерні особливості: майже всі книжки – це художня література, в основному зарубіжних письменників. В порівнянні з іншими, багато видань Стівена Кінга. Також дещо з професійної літератури, так як навчається в медичному університеті.

Найбільше знаходить задоволення у: у ритуалі заварення чаю з лимоном, обирання книжки та книжковому спокої у своєму кріслі, (у якому, до речі, знімає відео для каналу) і проведенні там 1-2 годин за читанням.

Як дбає за зростаючу колекцію: ніяк, просто складає їх. Та й сама бібліотека росте не так швидко, адже почасти утримує себе від масових закупівель книжок відтоді, коли брат подарував електронну книгу.

Що далі: створити апарат, який стоятиме поруч, коли Андрій читатиме та автоматично доливатиме чай до чашки.

Що дізнався, відколи в домі «поселилась» книжкова колекція: з’явилось більше місця, де можна ховати гроші, а також те, що дівчата, які позичають книжки у хлопців, рідко їх читають.

Коли дізнався, що «підсів» на читання: на першому курсі навчання, коли взяв до рук «11.22.63» Стівена Кінга.

Тепер читає: «Бог как иллюзия» Річарда Докінза, «Американские боги» Ніла Геймана і цикл «Темна Вежа» Стівена Кінга.

Що далі: нові книжки, а так нічого радикально нового.


4

Хто тут читає: Володимир Шліхта.

Рід занять: Інженер-механік, аспірант, вчитель інформатики, буктюбер. «Малюю дурнуваті мультики про книги, намагаюсь через гумор, сатиру та іронію заохотити людей до читання».

Кількість підписників: 975.

Місце розташування: м. Київ, метро Васильківська.

Книжковий простір: усюди де затримувався більше, ніж на один місяць має власний книжковий простір. Вдома – це комп’ютерний столик, який через книжки уже ніколи не зможе знову прийняти на себе комп’ютер, а також декілька книжкових полиць. Журнальний столик біля ліжка, щоб як тільки прокинувся не було необхідності вставати та іти за книжкою, тому вона на відстані витягнутої руки. В гуртожитку – це декілька полиць шафи.

Кількість книжок: Точну кількість вагається сказати, не тому, що їх багато. Насправді їх не більше трьох сотень. Важко підрахувати тому, що вони не в одному місці. Тих, що зараз «з ним» – близько 50-ти, тих що складуються (колекціонуються – Володимир ©) вдома – близько сотні, багато – в різних людей, яким «дав почитати» і думає уже їх не побачити. Є також ще куплені батьками видання, яких за довгі роки життя, назбиралося чимало.

Характерні особливості: Жартома казав до дружини, що у шлюбному контракті буде пункт, в якому зазначатиметься, що він матиме право кожного дня, безперешкодно, читати по дві години. Або ж приділяти ці дві години розширенню колекції, тобто ходінню книжковими магазинами. На практиці часу на читання не має взагалі. Тому будь-яка вільна хвилина автоматично трансформується на час тримання книжки в руках та ігнорування оточуючих людей. «Часто стою перед вибором, пообідати чи почитати книгу? Рідше встигаю зробити і те, й інше». Поїздки в метро, особливо на довгі дистанції, дуже рятують в таких ситуаціях. Почав обожнювати, коли його відправляють з дорученням десь у віддалені райони міста. Проте з цим існують певні незручності: оскільки не може бути впевненим, коли саме їхатиме в метро, то змушений завжди тримати книжку при собі. Книги стандартного формату і великоформатні постійно носити з собою незручно, тому часто купує і носить з собою кишенькові книги («я їх ще називаю одноразовими, адже після першого прочитання вони розлазяться і втрачають свій вигляд» – Володимир). Таким чином одночасно можна читати до трьох книг: основну – лежить у мене в кімнаті, дорожню – коли їду кудись, і третю – яка може лежати будь-де і про яку згадує лише коли приходить на це місце.

Найбільше знаходить задоволення у: пошуках нових, цікавих книжок та збільшенні колекції. Не має на меті зібрати велику бібліотеку, має на меті прочитати якомога більше. Дивується, коли люди, які так само, як і я захоплюються книжками, жаліються, що не можуть впорядкувати колекцію.

Цитата: “Це книжки! Який критерій для впорядкування не обери, він буде неправильним з точки зору іншої людини! Просто складайте їх на полицях!

Як дбає за зростаючу колекцію: Книжки – це предмет для користування. Якщо він ним постійно користується, то дбає лише про те, щоб вони залишалися в своєму первозданному вигляді. Читає акуратно, перед тим як взяти книжку миє руки. Божеволіє, коли повертають його ж книжку: пошарпаною, подертою, заплямованою. Колекція зростає поступово, а заробітна плата – основний стимул до збільшення популяції книжкових видань на полиці. Дві роботи, а відповідно і дві заробітні плати, забезпечують стрімке зростання книжок на полиці в експоненціальній прогресії.

Що дізнався, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: Спростував міф щодо того, що книжки – це пилозбірники. Насправді, навіть ті книжки, які місяцями залишаються недоторканими на полиці, не обпадають пилом ні на соту долю міліметра. Це при тому, що він – чоловік і прибирання не є його основним захопленням. Дізнався, що людину можна судити по тому, в якому стані вона повертає книжку. Ще дізнався що людям не можна довіряти – коли вони кажуть, що беруть книжку на декілька днів, то ставиться до цього скептично. А ще книжка стала найбажанішим та найочікуванішим подарунок для нього. За будь-якої нагоди!

Коли дізнався, що «підсів» на читання:  Коли замовив і прочитав «Мурашину» трилогію Бернара Вербера. Після того «понеслося»… Уже й декількох днів без нових книжок провести не міг, а тим більше ні дня без читання.

Тепер читає: «Проект Розі» Ґрем Сімсіон; «Ейсід Хаус» Ірвін Велш.

Що далі: А далі тільки більше, тільки краще і тільки менше сну, адже книжок так багато, а часу так мало!


5

Хто тут читає: Назар Східний.

Рід занять: пише поезію, знімає відео на літературну тематику.

Кількість підписників: 18

Місце розташування: Київ.

Книжковий простір: шафи, столи, дивани, підлога. «Книжки не соромляться і почувають себе, як вдома», – віджартовується Назар.

Кількість книжок: приблизно 2000.

Характерні особливості: більшість книжок – художня література. На поличках відбувається повний хаос, відсутнє будь-яке сортування, розташування всіх книжок зберігається в пам’яті Східного.

Найбільше знаходить задоволення у: цікавих поетичних збірках. Безмежно подобається позичати книжку другові, а потім чути від нього, яка вона класна.
Як дбає за зростаючу колекцію: купує книжки блоками, десь по 5-6. Здебільшого сучасну літературу. Здебільшого українську. Звичайно, трапляються виключення.

Що дізнався, відколи в домі «поселилася» книжкова колекція: справа в тім, що його книжкова колекція поселилася в домі ще задовго до його народження, тож пам’ятає її все своє свідоме та несвідоме життя.

Тепер читає: «Антологію молодої поезії США» видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, збірка «Цягнік Чыкага-Токіё»  Андрія Хадановича.

Що далі: далі нестримне життя. Півфінал поетичного конкурсу «Рухавік» в Мінську, нові відео, нові вірші. «Хочу спробувати нові формати окрім вже давно знайомого всім «огляду книжок».


Читати: 5 українських книжкових блогерів та їхні домашні бібліотеки

Читати: Домашні бібліотеки: 5 книголюбів і місця, де вони читають


Марічка Удуд

Marichka Udud
Літературна оглядачка, фотографиня, фасилітатор-інтерн Монтессорі освіти, громадянка Всесвіту. Понад 5 років скрупульозно розглядає і пише про книжки, здебільшого дитячі. Більше ілюстрацій, менше слів - рівноцінно для роздумів та розмови з дитиною-в-собі. Читає з і для своєї дитини. Поміж тим, уміє вправно складати коробки. Останнім часом випадає читати тільки в транспорті та в часі очікування когось/чогось. Найбільше жахіття реальності, аби книжки не перетворилися на поличкову колекцію (чим загрожує нестачу часу їх читати).
http://marichkaudud.com

18 thoughts on “5 українських буктюберів та їхні домашні бібліотеки

    Залишити відповідь