Авторка блогу Yakaboo Зоя Нікітюк на початку 2018 го року поставила собі за мету: прочитати 100 книг. У цій колонці вона розповідає про свої відчуття на шляху до досягнення мети та дев’ять книг, які порадували найбільше.
Підводячи підсумки минулого року, засмутилася – 52 прочитані книги мене чомусь не дуже радували. Особливо, коли час від часу дізнавалася про блогерів, які за рік подужали 100 і навіть 120 книг. «Вони взагалі люди?» – не вгавав мій мозок. Тому в 2018 році кинула собі виклик – прочитати сотню. Як то кажуть, недоумство і відвага – наше все.
На жаль, щастя не сталося, прочитала тільки вісімдесят п’ять. У цьому році було багато книг про психологію і здоров’я, нарешті дісталася до зарубіжної (той же Кундера і Воннеґут) і вітчизняної класики (Лепкий і Підмогильний). Вкотре читала новинки з письменницької майстерності, біографії і мемуари. Було багато сучасних авторів, які на слуху (Абґарян, Бакман), і про яких почула вперше (Аткінсон, Водолазкін). Практично не читала трилери і детективи. Зовсім не читала фантастику і любовні романи в стилі «він схопив її пристрасно і вони насолоджувалися ласками до ранку». Хоча якісна жіноча проза була (Джио, Моріарті, Говоруха).
Про вісімдесят п’ять книг розповісти у цьому тексті не зможу – не буду знущатися. Обрала всього дев’ять книг у двох напрямках – нон-фікшн і біографії.
Нон-фікшн: психологія і здоров'я
Серйозна праця на 500 сторінок, яка обіцяє змінити уявлення про те, що означає бути розумним. Для мене це одна з найяскравіших нон-фікшн книг цього року. Вона про два моральні принципи, які критично важливі в наш час, – самоконтроль і співчуття. Про те, що у нас є два розуми – один мислить, а інший відчуває. І про те, що вкрай важливо розвивати не тільки раціональний інтелект (IQ), але й емоційний (EQ): почуття потрібні для мислення, мислення – для почуттів. Книга дозволяє інакше подивитися на рівень IQ, багато в чому заспокоїтися і видихнути, а ще дізнатися неймовірну кількість цікавих наукових досліджень і психологічних експериментів. Саме тому її іноді складно читати і процес цей досить довгий.
Жіночий лікар, яка більше відома як Лікар Наташа, створила помічник для нас, дівчаток. Тут і про всілякі жіночі болячки, про гормони, менструальний цикл, менопаузу, контрацептиви, гігієну і навіть про те, як розпізнати, що тобі призначають непотрібні аналізи та препарати. Книга написана просто, з гумором, з картинками й фото (хоча іноді здається, що краще було би без них).
Міжнародний бестселер доктора медичних наук, відомого німецького дерматолога. Виявляється, митися двічі на день – шкідливо, а прийом ванни – взагалі зло. Щотижневі пілінги для обличчя і тіла – в топку. Сонцезахисним кремом все життя користуюся неправильно. Солярій – тримайтеся подалі. А ще багато про те, як проблеми імунної та ендокринної системи, булка з маком і нерви відразу ж відображаються на нашій шкірі – як саме і де, Адлер теж розповідає. Нерідко під час читання говорила: «Жахи які! Навіщо я тепер це знаю?».
Доктори медичних наук обіцяли розповісти, чи правда те, про що зазвичай соромляться запитати. У житті всіляко буває, звичайно, і в інтернеті все можна знайти. Але краще прочитайте цю книгу – реготати будете часто. Міфи розділені на п’ять тем: чоловіки, жінки, секс, вагітність, інфекції, що передаються статевим шляхом. Від популярних «чи має значення розмір і чи рятує бюстгальтер від обвисання грудей» до «оральний секс – найбезпечніший і завагітніти під час місячних неможливо».
Це один з понад тридцять бестселерів з питань шлюбу і сім’ї, який написав психолог зі світовим ім’ям. Моя книга-знайомство з Леманн, яка відкриває дивовижний світ загадкових звірків під назвою «чоловіки». Чому чоловікам досить короткого викладу, а жінкам потрібно прочитати весь роман цілком. Чому хлопчики ніколи не стають до кінця дорослими. Чому будинок для чоловіка насправді не є його фортецею, і чому для жінки так велика спокуса зробити його своєю подругою. І ще дуже багато різних «чому». У книзі безліч прикладів з особистого життя автора і його клієнтів, а також багато гумору.
Біографії та мемуари
Про цю повість дізналася, завдяки відгуку на Yakaboo і відразу ж купила книгу. Жахалася, коли читала, яким був Пікассо – відбитий на всю голову… Автору вдалося написати так, що я щиро перейнялася трагічною долею відомої балерини, українки з Ніжина, Ольги Хохлової. Дізналася про Лифаря, Дягілєва, Матісса та інших особистостей минулого століття.
Якщо хочете здивуватися і неодноразово захопитися українцями, читайте цю книгу. Тут 80 історій наших, якими захоплюється ввесь світ, але, на жаль, більшу частину імен ми не знаємо чи вважаємо цих людей американцями, французами, росіянами. Про збірку писала окремий відгук, тому детально зупинятися не буду.
Після фільму «Темні часи» інтерес до прем’єр-міністра Великобританії (1940-45, 1951-1955 рр.) Підвищився, тому і я вирішила заповнити прогалину. Вибрала книгу, яку написав колишній мер Лондона, – до речі, дуже навіть класно написав. Автору вдалося передати не тільки те, яким політиком був Черчілль, але і батьком, чоловіком, другом, людиною. Що любив, а що ненавидів. Джонсон повністю або частково розвіяв міфи, що стосуються Вінстона Черчілля.
На свій сором, про академіка Сахарова толком нічого не знала – відомий радянський фізик, Нобелівський лауреат, а що ще? Ці спогади дійсно «безцінний документ епохи». Нерідко їх нудновато читати (надмірно багато непотрібних деталей), але вони допомагають відчути час, в якому ти не жив. Про цькування сімей дисидентів, про радянський варіант ГУЛАГ, про голодування, про створення термоядерної зброї і про «глибоку занепокоєність наслідками ядерних випробувань». Про відомих людей тієї епохи і про друзів Сахарова, які дуже швидко стали колишніми – злякалися зв’язку з опальним академіком.
Активно читаючи книги в 2018 році, зробила три основні висновки.
Перший – це нелегко, потрібно кожен день спеціально планувати час для читання.
Другий – потрібно відкладати книги, які не приносять задоволення, навіть якщо це розрекламований бестселер. Зазвичай дочитувала до п’ятдесятої сторінки і кидала, якщо книга не «заходила».
Третє – потрібно виробити в собі звичку читати всюди: в черзі на пошті або в банку (здивована, що на людину з книгою багато хто до цих пір дивиться, надмірно розглядаючи), в транспорті і навіть на ескалаторі. Українці мають звикнути до того, що ви будете дратувати людей своїми розповідями про книги і бажанням впорснути їм сироватку Читак. Але з часом вони не встоять і теж вирішать прочитати для початку двадцять книг за рік – перевірено!
12 thoughts on “Я вирішила прочитати 100 книг за рік. Ось що з цього вийшло”