Ви, ймовірно, подумали, що сьогодні вже нічого не буде, тому що мене поглинув Вій (так, був сьогодні там, де його знімали – класику, звичайно). Але ви помилилися. Все буде. Просто цього разу – без будь-яких роздумів. Відразу книга.
Отже. Кожна розумна людина просто зобов’язана це прочитати й зрозуміти для себе, подобається йому автор і його тексти чи ні. Зобов’язаний, тому що тексти подібного рівня з’являються вкрай рідко, вони багатошарові, як лазанья, і багаторівневі, як пандуси Терасакі.
А мова йде про роман Володимира Даніхнова «Колыбельная», в якому на декількох сотнях сторінок пролітає кілька сотень життів, причому багато хто з них пролітають перед вами в останній раз, ледве встигнувши майнути, а інші, виражені в парі речень, в кращому випадку – абзаців, тягнуться століттями.
Взагалі-то це, напевно, детектив. Або роман про життя. Або містика. Або наукова робота із соціології. Або наукова фантастика. Найбільше, напевно, детектив, тому що час від часу починається настільки дикий, шикарний, чарівний нуар, що хочеться плакати й жаліти себе, тому що ці моменти закінчуються, а видалити собі пам’ять не можна.
Але найнеприємніше – і найприємніше – що ви обов’язково знайдете тут себе. Це дуууже брудна книжечка, не в фізичному сенсі, але в моральному, і кожен з вас – я гарантую – так чи інакше зустріне свого двійника, хоч в якійсь дрібниці, і, повірте, швидше за все вам це не сподобається.
Ну і наостанок. Якби я писав для якогось великого видання, чиї цитати розтягують на обкладинки, я б написав так:
«Колискова» – це ніби «Автохтони» Марії Галиною трахнули «Пастку-22» Джозефа Геллера, а потім зверху на них божою росою помочився Дешіл Хеммет».
Але я пишу для вас, тому просто хочу, щоб ви це прочитали. «Колискова» варта того.
Читайте завжди.
Джерело: Facebook Дмитра Бунецького
8 thoughts on “«ЧЧ: Читати. Четвер» з Дмитром Бунецьким: про роман «Колискова» Володимира Даніхнова”