Чому все французьке так добре читається?

Я обожнюю книги про француженок. Справді. Мені здається, це найкращий експрес-спосіб зануритися в атмосферу Парижа, Провансу або Довіля. Навряд чи поради, які нам дають книжки «Французькі діти не плюються їжею», «Жити як мадам Шик» і «Француженки не сплять на самоті» дуже придатні для реального життя. Але ніщо так сильно не занурює в атмосферу побуту країни, спосіб життя її людей, їхнє мислення і звичаї.

Перша книжка, яка так вплинула на те, що моя рука періодично тягнеться до книжок про французів, це вже хрестоматійна «Французькі діти не плюються їжею» (в українському перекладі «Французьке виховання») Памели Друкерман. Обов’язково до прочитання всім вагітним, молодим мамам і немолодим теж, щоб тверезо оцінити допущені промахи і помилки у вихованні.

Головний урок цієї книги полягає в тому, щоб навчитися до певних речей ставитися простіше. Легкість в житті – запорука успіху і міцних нервів, запевняє нас автор. Грудне вигодовування, вибір ясел, сон дитини – все це часом перетворює життя молодої сім’ї (саме сім’ї, оскільки французькі батьки активно залучені в процесі «вирощування» потомства) в нескінченне ходіння по колах пекла. Француженки без докорів сумління переводять малюків на суміш, наймають няню, переселяють в окрему кімнату. Наші співвітчизниці у всіх найбільш банальних ситуаціях на межі розриву материнського серця. Також в книзі правила догляду за собою француженок під час вагітності та після народження дитини.

Книжка «Жити як мадам Шик» Дженніфер Л.Скотт – це такий сучасний варіант старого доброго радянського видання «Вам, милі подруги». Пам’ятаєте, нас там вчили тримати поставу, непомітно для близьких накладати маски на обличчя, одночасно з цим випікаючи кекси та готуючи з дітьми домашні завдання? Тут все майже те ж саме. Книжка упорядкована за принципом розпорядку дня: рекомендації як проводити ранок, в чому і як обідати, і що робити, готуючись до сну. Читати це легко і приємно, немов випити чашку чаю в тиші (не забуваючи про поставу!)

Остання з прочитаних мною – «Француженки не сплять на самоті» Джеймі Кет Каллан. Тут є суттєва особливість – розповідь ведеться від імені американки, яка приїжджає до Франції. Книга побудована на порівнянні американок і француженок (зрозуміло, порівняння не на користь американок!), їхнього підходу до побачень, стосунків, знайомств, флірту. Складно сказати, чи можна ці поради застосувати у житті, але безумовно їх варто знати.

І так, де ще в художній літературі раптом посеред розповіді вам почнуть давати рецепт шоколадного фондану або маффінів з ваніллю? Тільки в книжках про Францію, її ритм, культуру та будні. За це я їх і люблю.

Олена Чигрин