Ми поспілкувались із протоієреєм Георгієм Коваленко, ректором Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості та автором книжки “Біблійні історії для дітей” проекту #книголав, яка виходить у світ 19 грудня, на День святого Миколая. Про переказ біблійних історій для дітей та дорослих, акценти та мову, якою потрібно розповідати ці історії, ілюстрації, та книжки, які отець Георгій слухає та читає із власними дітьми.
Книжка протоієрея Георгія Коваленка, відомого філософа та блогера, — неймовірно красива збірка ілюстрованих дитячих оповідань. Передусім вона орієнтована на молодше покоління. Книжка містить 33 історії зі Старого та Нового Заповітів — від створення світу до Воскресіння Христового. Вона висвітлює не всі тези класичної Біблії, а лише ті, які є найзрозумілішими для дітей. Автор уникав тих біблійних сюжетів, які є складними та неоднозначними для сприйняття дітьми.
«Ця книжка важлива тому, що питання, які порушено в цих історіях, насамперед стосуються життєвих цінностей», — уважає директорка видавництва #книголав Світлана Павелецька. — І, якщо ми хочемо створити нову країну і зробити все, щоб наші діти жили інакше, то перш за все, ми маємо закласти в них ціннісну основу. Незважаючи на ваше ставлення до релігії, ця книга саме про те, що ми маємо цінувати один в одному, і які цінності повинні допомогати нам розвиватись».
Протоієрей Георгій Коваленко — ректор у Відкритому Православному Університеті Святої Софії-Премудрості, православний священик, громадський діяч, філософ, богослов, блогер, батько п’ятьох дітей і дід.
Як виникла ідея видання “Біблійних історій для дітей”? Чим вони відрізняються від подібних видань, у чому їх унікальність?
Ідея народилася у спілкуванні між молодими батьками і молодим дідусем, який одночасно є і молодим батьком. Одного разу, ми разом з директоркою видавництва #Книголав приблизно рік тому були разом у наших спільних друзів на святкуванні з нагоди народження їх сина. Ось тоді і виникла розмова про дитячі книжки та біблійні історії зрозумілою сучасній дитині мовою. Я розповів класичну історію Адама і Єви у некласичний і, так би мовити, архетипічний спосіб, як історію про батьків і дітей, як історію про неслухняність, яка зрозуміла і дорослим і дітям. А через деякий час надійшла пропозиція зробити спільний проект біблійних історій для дітей. Звичайно я погодився, бо у самого підростають онуки і син, який нарешті, зацікавився читанням.
А ще, я згадав, як в 90-ті ми купували репринти дитячих релігійних книжок ХІХ століття, а потім, відкривши, розуміли, що їх мова застаріла для наших дітей і треба багато чого пояснювати. Але ж не всі батьки мають необхідну богословську освіту чи професійно цікавляться біблійними текстами. Та й на власній родині переконуюсь, що діти і батьки ХХІ століття відрізняються від дітей і батьків ХХ століття. А це означає, що вони потребують нових книжок і нової мови. В тому числі, щоб передавати сенси найбільшого книжкового бестселера людства – Біблії.
Як обирались історії до книжки (адже їх всього 33)? За якими критеріями?
В цьому ще одна особливість видання. Я завжди вважав, що біблійні історії мають великий виховний потенціал і наповнюють нашу культуру образами, які відтворюються або впізнаються в кожному з поколінь протягом тисячоліть. Але, обираючи архітепічні і повчальні історії для дітей, я зрозумів, що не всі біблійні історії для дітей. В Біблії багато повчальних і застережливих історій саме для дорослих, які важко збагнути дитині. Наприклад, історія Каїна і Авеля, історія жертвопреношення Авраама чи гріхопадіння Давида. А є такі, які можливо по різному тлумачити у різному віці і з різним життєвим досвідом. Тому, я відмовився від ідеї, особливо в Старому Заповіті, детально переказувати всю Біблію, хоча зберіг загальну логіку і не забув про найважливіші події Біблійної історії.
А критерій в мене був суб’єктивний і простий. Я писав ці історії для свого сина і онуків, яким ще далеко до підліткового віку, а також для своїх дорослих доньок та їх чоловіків, для їх ровесників – молодих батьків, а також для сучасних дідусів з бабусь, своїх ровесників. Я писав ці історії для читання в родинному колі, де є діти.
Сподіваюся, дорослі, яких зацікавлять біблійні сюжети не зупиняться на “дитячому рівні”, а разом з дітьми, які неминуче подорослішають, відкриють для себе і інші виміри Святого Письма.
А щодо кількості історій, то все досить просто і одночасно символічно. 33 – це земний вік Христа. А Христос, як і Святе Письмо – це Слово Боже.
Книжка має дуже симпатичні ілюстрації. Хто їх автор? І чи ви долучались до створення ілюстрацій, чи були до них певні вимоги?
Ілюстрації Юлії Пилипчатіної, з якою ми, сподіваюся познайомимося віч-на-віч, бо працювати довелося дистанційно. Але, для мене показовим було, коли я показав перші малюнки своїм дорослим донькам, вони були в захваті. Тому я повністю довірився дітям, серед яких є магістр культурології і бакалавр релігієзнавства, та, насамперед, фахівцям #Книголав.
Чи були якісь видання, можливо закордонні, які ви брали за зразок?
Звичайно, тема вічна і книжок з назвою “Біблійні історії” ви зможете знайти чимало, але я намагався зробити авторську версію як з точки зору обраних історій, так і з точки зору невеличких вкраплень сьогодення у вічне.
Наприклад, мені здалося важливим нагадати, що Йосип, Марія і маленький Ісус були біженцями. Або зацитувати переклад 1-го псалма Давидового, який зробив наш Кобзар. Або, нагадати, що цитата з пророка Ісаї прикрашає будівлю ООН, як мета для людства.
Чи ви “випробовували” цю книжку на власних дітях чи онуках?) Якщо так, яка була реакція?
Книжку треба “випробовувати” як книжку, а не тільки як текст. Тому я вирішив дочекатися повноцінного видання з ілюстраціями, щоб зануритися в нього разом з дітьми і онуками. А, якщо мова йде про самі історії, то нагадаю, що в мене вже четверо дорослих доньок, а ще протягом останніх декількох років мені регулярно доводиться за 2-3 хвилини переказувати біблійні історії дітям дошкільного віку, які бувають на богослужіннях в нашому родинному центрі “ДАР”. І це є дуже важливий досвід, якого не отримаєш, коли проповідуєш тільки дорослим.
Які книжки ви порадили б дітям (на релігійну, і нерелігійну тематику)?
Я порадив би обов’язково читати разом з дітьми, або слухати аудіокниги, як робимо ми з сином дорогою до школи в авто. І це корисно не тільки дітям. Наприклад, не всі дорослі, народжені в радянську атеїстичну добу, мали можливість доторкнутися до скарбниць світової християнської літератури та просто дитячої класики. І це заважає передавати з покоління в покоління дуже важливі цінністні речі.
Зараз ми з сином, наприклад, вже завершуємо слухати четверту частину “Хронік Нарнії” Клайва Стейплза Льюїса, а до цього прослухали “Чарівника країни ОЗ” та “Пеппі, Довгу Панчоху”. А ще усі книжки про Незнайку. Але також важливо дорослим, разом зі своїми дітьми, не тільки вміти обирати найкраще з минулого, але й шукати його в сьогоденні. Бо дитячі книжки пишуться і сьогодні. І саме дорослий є тим, хто може оцінити не тільки зовнішні атрибути, але і її внутрішню цінність історії. І стосується це не тільки книжок, але й мульфільмів чи комп’ютерних ігор.
А, щоб налаштовувати цінністні орієнтири, іноді, можливо у дні релігійних свят, або в суботу чи в неділю ввечері, або довгими зимовими вечорами під час канікул, варто читати щось на кшталт “Біблійних історій для дітей” або переказувати їх у власній інтерпретації.
Усі ілюстрації Юлії Пилипчатіної, джерело 1plus1.ua.
478 thoughts on “Протоієрей Георгій Коваленко: “Мені здалося важливим нагадати, що Йосип, Марія і маленький Ісус були біженцями””