Що читають влітку відомі письменники: 10 порад

ілюстрація: Asako Masunouchi at Rush Agency

Видання The Guardian розпитало всесвітньовідомих письменників, що вони читають зараз. Ми із цієї щедрої добірки обрали найближчих нам авторів. Повну версію можна прочитати за посиланням. А поки тримайте добірку літнього читання від радників із гарним смаком.

Безимени-2

Джуліан Барнз, британський письменник (“Відчуття закінчення”, “Англія, Англія”, “Артур і Джордж”)

Нещодавно перечитав перший роман Аніти Брукнер A Start in Life (“Початок в житті”). І це мене привело до думки, що можливо треба заборонити публікуватись усім письменникам, поки їм не виповниться 53 роки. До цього часу у них якраз сформується стиль та дорослий, переконливий, індивідуальний погляд на світ. Цей майже бездоганний роман, який рефлексує на тему конкуренції щодо правдивості між Бальзаком та Діккенсом. (Бальзак помер 51-річним, тож це правило його не стосується). Але наразі я взявся за книжку Світлани Алексієвич, екстраординарний “Час second-hand”, він наче словесний гобелен пострадянської Росії.

Безимени-2

Пола Гоукінз, британська письменниця (“Дівчина у поїзді”)

Я з нетерпінням чекала дебютної книжки Емми Кляйн The Girls (“Дівчата”). Дія відбувається у хіппі-комуні та змальовує життя сім’ї Менсонів. Усе крутиться навколо вразливих та часом небезпечних стосунків між дівчатами-підлітками. Також люблю романи, у яких поєднуються факти із вигадкою. Такі як The Crime Writer Джіл Доусон, який розповідає про втечу письменниці Патриції Хайсміт до сільської місцевості Суффолку у 1964 році, щоб повністю себе присвятити писанню.

Безимени-2

Кадзуо Ісігуро, британський письменник (“Не покидай мене”, “Залишок дня”)

Саме зараз читаю безстрашні мемуари Хішам Матар The Return: Fathers, Sons and the Land in Between про життя сім’ї, яку зруйнували жахливі реалії конфлікту на Близькому сході. Руйнування надій після Арабської весни – на обох рівнях – особистому та національному. І це звучить дуже потужно завдяки тому, що Матар тримає  свій гнів під контролем і його віра в людство непорушна.  Також читаю вишуканий Mothering Sunday Грема Свіфта. У ній любов, хіть та звичайна порядність йдуть проти тенет несправедливої британської кастової системи. А ще цієї осені має вийти роман Себастіана Баррі Days Without End  – жорстокий, надзвичайно ліричний та західний, із поглядом на Америку у часи її створення, найбільш дивовижна оповідь від першої особи, яку я зустрічав за останні роки, а в середині це ще дуже ніжна історія гей-кохання.

Безимени-2

Девід Мітчелл, британський письменник (“Хмарний атлас”)

Цього літа у мене на поличці:  The Awakening Кейт Чопін, дивовижна новела про жінку із 1890-х років в Новому Орлеані,  яка намагається притертися до свого часу; сучасна та класична Alone in Berlin Ханса Фаллади про берлінця, який у 1940-му надсилав анонімні антигітлерівські листівки, і на якого гестапо оголосили полювання; Fell Джен Ешворт – свіжий, ліричний роман про хвору дівчину, знахаря та жінку, в яку виросла ця дівчина, про духів її батьків та незавершений бізнес. Та нещодавно я закінчив Pachinko Мін Джін Лі, яка має вийти у 2017-му. Глибока, широка та притягаюча історія про корейську сім’ю в Японії, якій вдалось вижити, та ще й процвітати у XX сторіччі. Також нова книжка Пітера Хо Девіса The Fortunes – отруйний, роман-каскад із чотирьох частин, про те, як бути азіатом та західною людиною, про емігрантів та місцевих, про належність до певної країни та раси. Вона навряд чи вийде до серпня. Але якщо у вас трапиться нагода її придбати, не прогавте. Вона неймовірна.

Безимени-2

Еліф Шафак, турецька письменниця (“Честь”, “Сорок правил кохання”)

У всіх топах літнього читання зараз перебуває The Return (“Повернення”) Хішам Матар. Мене завжди захоплювала його ніжність та співчуття у поєданні із силою та переконливим голосом. Дослідження сина для свого батька та відчуття приналежності, напруженість між батьківщиною та місцем вигнання, мікс персонального та політичного – це все промовляє до мене. Іншу книжку, яку я із нетерпіння чекаю, щоб прочитати – The Bad-Ass Librarians of Timbuktu and Their Race to Save the World’s Most Precious Manuscripts Джошуа Хаммера. Тімбукту – це був культурний центр та цетр ідей, креативності, книжок, одночасно арабською та африканською мовами. Хаммер розповідає про зіткнення між двома інтерпретаторами ісламу – тими, хто не сприймає вільнодумство та плюралізм, та тими, хто зберігає бібліотеки, мудрість століття від решти фанатиків. Також рекомендую усім The New Odyssey: The Story of Europe’s Refugee Crisis Патріка Кінгслі, потужну книжку, що навіює на мене спогади.

Безимени-2

Ентоні Дорр, американський романіст та автор оповідань (“Все те незриме світло”, “Стіна пам’яті”, “Збирач мушель”)

Читаю захопливі мемуари Вільяма Фіннегана  Barbarian Days, які дають можливість подивитись на океан новими очима, епос про знищення лісів Barkskins Енні Прул, які наштовхнуть вас на роздуми про походження кожного шматка деревини, який вам трапиться на очі. Щиро раджу обидві книжки. Під час літніх канікул я переїжджаю до старого будинку на схилі, у якому є велика книжкова полиця у спальні. Зазвичай я перебираю ті тисячі книжок. Кожна несе у собі спогад: де я був, коли купив цього Девіда Малуфа, коли я читав Мерілейн Робінсон, коли я нашкрябав “дивовижно” на 99 сторінці книжки Train Dreams Деніз Джонсон.  Моїм компаньйоном у цій справі є витвір любові The Library at Night аргентинсько-канадійського письменника Альберто Мангуеля, серія прекрасних, ерудованих нарисів про історію, форму, приховане життя та значення бібліотек, як публічних, так і приватних.

Безимени-2

Марк Хеддон, британський романіст (“Загадковий нічний інцидент із собакою”)

Я буду однією із багатьох людей у черзі, хто буде рекомендувати The Girls (“Дівчат”) Емми Кляйн та  The Gene (“Ген”) Сіддгартхи Мукерджі. Перша – неймовірно впевнена річ, як для першого роману. Друга – про монументальний та складний предмет, який вплетений у кожну частину нашого життя, і робить його одночасно більш захопливим та піддатливим.  Останнім часом я багато їжджу за кермом, тож слухаю аудіокнижки, як наприклад Bleak House Діккенса. І коли закінчив його, то взявся за «Міддлмарч» Джорджа Еліота в начитці Гаррієт Волтер. Її ж і буду слухати в літаку до Сан-Франциско найближчим часом.

Безимени-2

Енн Петчетт, американська письменниця (“Заручники”)

Для нового роману Бена Ейч Вінтерса Underground Airlines (“Підземні авіалінії”) слова “захопливий” не достатньо. Я не тільки не могла зупинитись, коли читала, ця книжка ще й змінила мій погляд на речі, які мене оточували.   Також прочитала приголомшливий  Homegoing Yaa Gyasi. Вона зібрала стільки характерів, так багато історії, і описала такий великий період часу без єдиного зайвого слова. Також буду давати інтерв’ю про книжку Пола Каланіфі When Breath Becomes Air. Ця книжка досі лишається найкращою прочитаною мною у цьому році.

Безимени-2

Корнелія Функе, німецька письменниця (“Чорнильне серце”)

Моя перша пропозиція для літнього читання: зібрати колекцію казок регіону, в який ви їдете. Казки – це машини часу. Вони розповідають нам про забуті міста, краєвиди, створіння та богів. Вони нагадують нам, наскільки ми є близькими та різними водночас. Наступна порада  Germany: Memories of a Nation чарівного Ніла Макгрегора. Я зобов’язана йому за усі ті проникливі думки щодо країни, в якій я виросла. Що я візьму із собою під час подорожі до Нової Зеландії із донькою Анною? Я зараз досліджую японські казки, тож це буде Tales of Old Japan ЕйБі Мітфорда та The Cabaret of Plantsby Річарда Мебі, і насамкінець The Little Red Chairs Едни О’браєн.

Безимени-2

Сара Уотерс, британська романістка (Tipping the Velvet)

Три романи мене вразили цього літа. Перший – The Crime Writer Джілл Доусон. Чудова робота із ромитою гранню між реальністю та фантазією. A Quiet Life Наташи Волтер – роман про дружину кембріджського шпіона Дональда Макліна Мелінду Марлінг. Тривожний та гіпнотичний роман із сильним центральним героєм. The Mandibles: A Family, 2029-2047 Лайонел Шрівер. Роман про найближче майбутнє, дія відбувається в США після економічного краху, де привілегійовані класи мають боротися за виживання, і цивілізація потрохи закручується навколо них. Радісний кошмар, який змушував мене сміятись, не дивлячись на усі обставини. Добре, що я читала його до Брексіту. У деяких випадках цю книжку варто читати під міцний алкоголь.

Матеріал підготовлено в межах спецпроекту з виданням lb.ua

(Visited 922 times, 2 visits today)
  • Славомир, Зачепилівка

    інтерпрИтатор? – ооооо