«ЧЧ: Читати. Четвер» з Дмитром Бунецьким: про “Лису гору” Сергія Головачова

Знаєте, є такий різновид фантастики, як пародія на навколишню дійсність. Тобто, ось він, свіжий, сяючий, абсолютно вигаданий світ, у якому автор стебеться з навколишньої дійсності. І ось тут все залежить від почуття гумору автора і його аудиторії, тому що іноді виходить, а іноді виходить таке, що краще сховати і нікому не показувати.

Як приклад гарної пародії я зазвичай наводжу Зотова. Тому що, незважаючи на досить широку аудиторію, він не намагається зробити тексти тупішими. Навпаки, бадьоро завалює вас цікавими фактами з міфології, грає з легендарними сюжетами і чудовенько показує навколишній світ. З його політиками, з його трендами, з його проблемами і з його ідіотизмом.

Досить приємно, коли подібну естафету підхоплюють знайомі письменники. Адже саме пародія на навколишню дійсність чекає на вас у книзі  “Лысая гора”  Сергія Головачова.

Так, тут є проблеми. Персонажі з’являються і зникають лише для того, щоб донести якусь думку автора. Неозброєним поглядом видно запозичення у того ж Зотова і Василя “Я Люблю Писати Слова Іншим Шрифтом, Щоб Підкреслити Їх Загадковість” Головачова. По суті, з усіх ліній докручені тільки хлопці-наркомани, які вельми доставляють і показують, що автор розбирається в дії речовин. Решта випадають, губляться, сидять в кущах. Так, я не зовсім згоден із загальнополітичним посилом.

Але. По-перше, книга читається дуже легко. Вона жива, іскриться і трохи нагадує Булгакова з його поблажливим тоном. По-друге, це все легенди про Лису гору Києва в зручній упаковці, перев’язані стрічкою і подані на тарілочці. По-третє, це епічно. Самі посудіть, коли ще вам вдасться побачити справжній Страшний Суд у знайомих обставинах? І нехай тут понамішано все, що можна змішати: рептилоїди, аннунаки, демони, ангели, біси, нагі, попи, туристи, психонавти та інша чортівня. Нехай. Головне, що це – смішно.

Звичайно, для того, щоб побачити іронію, потрібен бекграунд. Але навіть без нього спробуйте знайти тут друге дно. За ним відкриється третє – і на цьому, мабуть, варто зупинитися, інакше захворієте пошуком глибинного сенсу. А якщо з міфологією зовсім погано, насолоджуйтеся легендами древнього Києва, любовно зібраними для вашого задоволення.

Читайте завжди.

Джерело: Facebook Дмитра Бунецького 

(Visited 100 times, 1 visits today)