Чому для журналіста важливо написати книжку?

Найперше і найважливіше варто розібратися, чому в журналіста виникає комплекс відносно письменства. Відповідь така: він хоче витиснути зі своєї професії дещо більше. Напевно, у бухгалтера не виникає бажання стати кранівником, а прем’єр-міністр не хоче бути шахтарем. А в журналіста раптом виникає нав’язлива ідея взяти і забруднити сторінки, поставити своє клеймо і називатися голосно “письменник і журналіст”.

Я знайомий з декількома журналістами, які написали книги, і зрозумів декілька моментів. Основоположне знання – письменником називається людина, яка написала другу книгу, тому що перша книга – це відображення її власного життя і життя її родичів. І ось на цьому терені у працівників засобів масової інформації є перевага.

Так трапляється, що в журналіста протягом професійної діяльності накопичується велика кількість інформації, що стосується людей – їх історії, слова, дії. І всього цього накопичується настільки багато, що надходить розуміння: цей багаж знаходиться у тебе за плечима і він начебто непотрібний. Але інстинктивно розумієш, що багаж цей може бути корисним. Раптово журналіста осяєю думка і він говорить: “стоп, давай я його якось прилаштую”. Так народжуються книги у більшості журналістів-письменників. Як приклад, Христина Бердинських – автор книги «Є люди».

Якщо хтось працює в бізнес-ЗМІ, у нього є розуміння економічних процесів, він стикається із відомими, легендарними особистостями і усвідомлює, що треба з цими знаннями і розмовами щось робити. Тоді журналісти пишуть про них або з ними книгу. Так народилася книга Володимира Федоріна про грузинського реформатора Каху Бендукідзе.

Щоб довго не писати, пропоную послухати мою аудіолекцію, в якій я розповідаю про свій досвід написання книги «Художник войны» і перетворення журналіста на письменника.

(Visited 143 times, 1 visits today)