Літературна агенція Discursus готує до друку роман Семюела Беккета “Мерсьє та Кам’є”

Фото: dyskurs.com.ua

У літературній агенціі Discursus вийде друком роман ірландського прозаїка, драматурга і поета Семюела Беккета.

Автор, який, прагнучи уникнути ошатності англійської мови, почав писати французькою; який, прагнучи не мати стилю, став одним з кращих стилістів минулого століття; один з найвідоміших драматургів усіх часів і народів завдяки “біблії’ театру абсурду “Чекаючи на Ґодо”, яка перевернула з ніг на голову уявлення світу про театр та театру про світ, хоч писав її тільки для того, щоб відволіктися від власної “жахливої” й “похмурої” прози. Перекладач Джойса та один з його найближчих приятелів. Дослідник Пруста. Той, кого чомусь завжди уявляють сумним і який буцімто не жив, а тільки писав. Але ж він любив реґбі, теніс, ґольф, шахи, любив ірландське віскі і був готовий (принаймні в листах) “прострелювати яйця” режисерам, які втручалися в його п’єси і намагалися їх “покращити”, бігав вночі по подарунок для Гарольда Пінтера, грав на фортеп’яні з хресною донею Шуберта, все життя уникав інтерв’ю і потраплянь в об’єктиви камер.

Пропонований роман – “Мерсьє та Кам’є” – найбільше припаде до душі тим, хто вже знайомий з творчістю Беккета: саме він є “переломним”, саме в ньому Беккет промальовує теми, які його вже ніколи не покидатимуть, саме ”протягом” цього роману з’являються характери, які завжди до нього навідуватимуться – і у драмі, і у прозі… Саме тут виникають силуети Діді та Ґоґо, хоч імена їхні виринуть опісля – в “Чекаючи на Ґодо”, а от Ґодо… він може не прийти ніколи, бо, може, вже й помер, бо він (як би вам цього хотілося чи не хотілося) не Бог, бо “Якби під Ґодо я мав на увазі Бога, то сказав би Бог, а не Ґодо”.

(Visited 93 times, 1 visits today)