Про авторку
Наомі Вільямс – авторка психологічного трилера від видавництва Yakaboo Publishing «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9» – родом з Йоркшира, разом із родиною проживає у передмісті Лондона. Тривалий час працювала викладачем англійської мови та драматургії, але зараз займається виключно письменництвом. Роман «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9» — це перший твір авторки у жанрі психологічного трилера. Наомі Вільямс також пише сімейні драми під іменем Ліза Тімоні та легкі надихаючі романи для книжкових клубів під псевдонімом Кейт Сторі.
Станом на сьогодні Наомі Вільямс анонсувала новий трилер «Очевидці», вихід якого планується навесні 2026 року.
Кого має зацікавити роман Наомі Вільямс?
За словами класика, у кожному розслідуванні головне – не вийти на самого себе. Це досить вдалі слова для анонсу трилера Наомі Вільямс «Пацієнка Х, або жінка з палати №9».
Варто наголосити, що в першу чергу – це роман-викриття, роман-сповідь, роман-зізнання, роман-пошук відповідей на питання – ким є головна героїня: вбивцею, свідком, жертвою?
Особливість сюжету в тому, що головних героїнь – дві: потерпіла і підозрювана Лора Вінтерс та лікарка-розслідувачка Емма Бест. Лору знаходять у непритомному стані у ванній кімнаті власного дому зі слідами крові на одязі. Останнє, що вона пам’ятає – як повертається додому і застає підозрілу тишу та труп чоловіка на підлозі ванної кімнати.
Несподівано інтрига посилюється присутністю ще однієї героїні і події розгортаються вже довкола долі двох жінок. Емма Бест – психіатриня лікарні, де утримується Лора на час слідства, стає найближчою для неї людиною. ЇЇ мета – розговорити Лору і відновити її пам’ять, а відтак – розкрити вбивство.
Лікарка Емма у процесі розмов з пацієнткою розуміє, що так чи інакше проєктує події нерозкритого злочину на своє життя. І тут полягає власне новаторство Наомі Вільямс у цьому жанрі: читач до кінця роману не розуміє, хто з героїнь головний і хто з них причетний до злочину, і які причини тому передували.
Найперше варто зазначити, що це – зовсім не медичний трилер у класичному розумінні жанру, тут скоріше йдеться про спровоковану ситуацією, вимушену сповідь двох жінок, долі яких перетинаються на ґрунті кримінальної справи, а в мирному звичайному житті поза контекстом злочину вони б ніколи не мали перетнутися. Але головною темою твору є не власне злочин, а тема емоційно узалежнених аб’юзивних стосунків. Тригерною історією для обох героїнь стає їх подружнє життя.
Лора Вінтерс, яка опиняється у пастці лікарні і свобода дій якої обмежена, не може довести свою непричетність до вбивства, тоді як Емма поступово вибудовує загальну картину подій і жахається своїм відкриттям…
Головна проблема Лори – втрата пам’яті (доволі поширений прийом для творів цього жанру). Лора реально не усвідомлює своєї ролі у злочині, який їй інкриміновано. Вона справді почуває себе винною, але розмови з Еммою про її життя, аналіз взаємин і глибоке занурення в минуле унаочнюють факти, які вибудовують алібі для звинуваченої.
Психологізм оповіді Наомі Вільямс посилюється тим, що кожна із жінок намагається розібратися у своєму житті і у процесі розмов, позбавляється ілюзій і проходить непростий шлях до розуміння руйнівного впливу найближчої людини…
Чим особлива стилістика роману? Тут варто відзначити майстерність діалогів, влучність описів інтер’єрів, ефект навіювання, що підсилюється на мовному рівні і вдало переданий в українському перекладі. Локації місця подій теж зведені до мінімуму, адже все головне тут – у наративній стратегії, тобто у розмовах, які виводять на здогади, відтак змушують обох героїнь рефлексувати та рухати сюжет.
Попри всю складність описів подружнього життя та історію тривалих у часі взаємин, роман також не позбавлений і другорядної романтичної лінії, втім – залишимо це для читача, якого, сподіваємося, зацікавила ця новинка.
Застереження для читача: у романі присутні травмуючі рефлексії, розмови та спогади про сцени психологічного, емоційного та фізичного насилля, які можуть бути небажаними тригерами.
І на завершення – кілька цитат, які допоможуть відчути стилістику роману:
➤ «Багато психологів, яких я знаю, сходяться в тому, що любов мотивує більшість людських вчинків. З власного гіркого досвіду я знаю, що коли змалку отримуєш викривлене уявлення про те, що означає бути коханим, як це сталося з Лорою, неминуче вагаєшся, чи ставити серце на кін».
➤ «Зараз мені соромно, що я не розпізнала тривожні дзвіночки після першої зустрічі з ним у винному барі. Були чіткі червоні прапорці: бомбардування любов’ю, пильна увага, обмін вразливостями. Я навіть повірила в усю цю нісенітницю про його батька, який знущався з нього. Виродок зачепив мене за живе і спіймав на гачок».
➤ «Мене жахає, що стаття Емми, яка була опублікована незадовго до інциденту, допомогла мені зрозуміти, що незначні зміни в його поведінці насправді були підказками щодо справжньої особистості. Коли я прочитала її статтю про те, як домашні аб’юзери обробляють своїх жертв, я зрозуміла, що стала новою мішенню Коннора. Він уже змусив мене відчути, що я не можу жити без нього».
➤ «Це так несправедливо, що Емма відкрила мені очі на дисфункціональні стосунки з її чоловіком, незважаючи на те, що сама все ще перебувала в невіданні щодо свого аб’юзивного шлюбу. Він так наполегливо обробляв її, що Емма й гадки не мала, як він заліз їй у голову багато років тому і відтоді контролює, наче довбаний ляльковод. Тепер вона знає».
