Справжня весна починається з поезії: збірки віршів про емоції, близькі кожному

З нагоди Всесвітнього дня поезії, який відзначається 21 березня, ми підготували для вас особливу добірку. Найпомітніші віршовані збірки українських поетів та поетес, видані впродовж минулих років, налаштують вас на правдиво весняний настрій! А для учасників Yakaboo Bingo Spring 2019 ця підбірка стане ще й підказкою для виконання 15 пункту – Поезія.

Вихід кожної нової книги Сергія Жадана — чи то прозової, чи поетичної — стає справжньою подією в культурному просторі України. Сьогодні він – найбільш культовий письменник сучасності. Вірші Жадана вкрай актуальні, водночас гострі й сповнені найглибшої любові. В них пульсує особливий жаданівський ритм, який майже фізично можна вловити, подібно як антена ловить радіохвилі. До «Антени» увійшли 80 віршів, написаних Сергієм протягом 2017–2018 років, а також 150 ілюстрацій відомого харківського стріт-арт художника Гамлета Зіньківського.

За життя поета його вірші можна було прочитати хіба що в самвидаві, або ж почути наживо на студентських сходинах у дисидентському середовищі Львова 1970-х. На щастя, сьогодні Чубай не забутий – його видають, а його віршами захоплюються. Неповторна, глибока, і всуціль переповнена сенсами поезія Грицька, що так і залишився назавжди молодим, вміщена у збірці «П’ятикнижжя» і доповнена фотографіями та листами з родинного архіву Чубаїв. А художнє оформлення книжки потішить навіть найвибагливіших естетів. «П’ятикнижжя» – обов’язкове для кожної домашньої бібліотеки.

Нова збірка Іздрика вийшла лише торік, а вже встигла стати настільною книжкою для численної армії прихильників цього мегапродуктивного українського поета. Адже до «Лінивих і ніжних» увійшли насамперед найкращі вибрані поезії автора із попередніх збірок, а також свіжі вірші. Римування для Іздрика – неначе гра, призначення якої – надавати видимої форми всій тій чуттєвості, що він її вкладає у свої рядки. Грає Іздрик доволі азартно, адже за попередні роки активної творчості на рахунку поета – півтори тисячі віршів: про буденну філософію, стосунки, жінок, самопізнання, любов і надію. Багато з них стали основою музично-поетичних перформансів, зокрема, у виконанні мистецького формування DRUMТИАТР за участі самого Юрія.

Назві цієї книжки не випадкова: у віршах, зібраних у ній, ви часто зможете натрапити на слово «кров». Але що Лазуткін – не хірург, а чудовий поет, то не поспішайте боятися цієї «крові». Поезії Дмитра яскраві, читаються легко й невимушено, але простими їх назвати не можна. Насамперед тому, що вони відчутно продумані, часто інтертекстуальні. Тематика текстів в «Артерії» дуже різна: від війни на сході, серйозних і жорстких дилем до віршів про кохання, романтичних та іронічних поезій. Особливість збірки – це її інтерактивність: деякі вірші супроводжуються QR-кодами. Зчитуючи їх, ви почуєте авторське виконання цих поезій під фортепіано в межах музичного проекту Дмитра Лазуткіна і Бориса Севастьянова «Артерія».

У своїх віршах Катя Бабкіна максимально щира, емоційна і відверта. Збірка «Заговорено на любов» – це сповіді героїнь, які прагнуть відчувати щось справжнє і жити на повну, тут і тепер, не витрачати часу на порожні обіцянки чи таких же порожніх людей, нічого не вдавати, не втікати від того, що важливо і що часом болить. Якась особлива весна є у текстах Бабкіної, вона дихає, летить, проникає із кожної сторінки в простір навколо. Якщо поезія для вас – це тема пошуку себе і справжнього щастя, – читайте ліричну й чесну Катю Бабкіну, і буде вам і те, й інше.

Галина Петросаняк «Екзофонія» (Discursus, 2019)

Характерною рисою поезії Галини Петросаняк можна назвати її географічність. Цей нерозривний зв’язок тексту із рідними місцями, які для когось можуть бути лише плямою на карті, а для когось – цілим світом, наскрізною жилкою проходить через всю «Екзофонію». Авторка продовжує переконувати своїх читачів у тому, що все найважливіше в житті – надзвичайно просте. Етичність її творів важить для Галини однаково багато як у раніших поезіях, так і у нових віршах, з яких складається «Екзофонія». Творчість франківчанки Галини Петросаняк багатогранна: вона не тільки витончена поетеса, а ще й есеїстка і перекладачка. Тим цікавішою й ближчою авторка є для свого читача.

Борис Херсонський – розмірений і виважений поет, його стилістика впізнавана серед сотень віршів. А ще він володіє дивовижною майстерністю писати бездонно глибоко, та при тому – максимально лаконічно: виходить не просто поезія, а квінтесенція значень і символів. Темою цієї збірки є родинна пам’ять і шлях до самого себе. Тексти Херсонського у ній – немов своєрідний інструмент для заломлення світла, призма, через яку можна заглянути у самісінькі корені. Характер віршів дещо елегійний, натужний, що робить «Родинний архів та інші вірші» доволі інтимною книжкою. Прочитати її, не перейнявшись духом сімейних історій, хронік та фотоальбомів, вам просто не вийде.

Видання цінне та цікаве тим, що це – поки що найповніша антологія поезії молодих українських авторів, початок творчої активності яких припав уже на третє тисячоліття. Під однією обкладинкою – понад 70 яскравих поетів і поетес зі своїми найкращими віршованими доробками. Збірка обов’язково варта уваги уже бодай тому, що є синтезом таланту і молодості, дає змогу відкрити для себе (або ж вкотре перечитати) вартісні поезії непересічних авторів: Остапа Сливинського, Ніни Кур’яти, Олега Коцарева, Катерини Михаліциної, Іллі Стронґовського, Юлії Мусаковської, Ірини Цілик, Павла Коробчука, Любові Якимчук, Богдани Матіяш та багатьох інших літераторів, які сьогодні формують обличчя сучасної української поезії.

Слово «бунар» означає «колодязь», і такою ж чистою та лункою, немов криниця з джерельною водою, є поезія Катерини Калитко. У неї безкінечно можна занурюватися і підійматися; можна зробити лише один ковток і зупинитися на кількох рядках, або ж цілковито втамувати свою спрагу словом-водою. І разом з тим, цей колодязь ніколи не пересохне, бо живиться глибокими переживаннями самої поетеси. Вірші Калитко, багаті о́бразами й особистими досвідами, подібно водному плесу віддзеркалюють дійсність з її війною, незворотністю, втратами і розвінчуваннями. Вони дійсно особливі, тож справжні шанувальники поезії точно не залишаться байдужими до творчості Катерини Калитко.

Не знаю більше жодного поета, який з однаково щирим наміром може писати про річку Джуринку й місто Чортків, звідки родом, і водночас – про Гудзон та Нью-Йорк, де мешкає вже 19-ий рік. Усі просторово-часові кордони для автора – банальна умовність. Бо на одній сторінці у нього з легкістю вживаються дебелі ірландці з американських пабів і тернопільська поетична богема з галицької кнайпи. Вірші Василя Махна, на перший погляд, оманливо буденні, та просто читати цю поезію неможливо – її потрібно переживати. Непоказна простота кожного рядка робить тексти Махна чистими і звичайними, як папір, який можна списати листами, у який можна загорнути спогади, з якого можна побудувати «Паперовий міст» між Америкою та Україною. 

(Visited 998 times, 1 visits today)