Український кінематограф дедалі частіше тішить глядачів якісними оригінальними сценаріями й адаптаціями. Минулого року ми дивилися «Захара Беркута», «Додому», «Атлантиду» та ще низку вітчизняних кінокартин. 2020 рік ми починаємо з екранізації роману Софії Андрухович «Фелікс Австрія». Фільм «Віддана» виходить на екрани вже 16 січня.
Сценаристка стрічки Аліна Семерякова та продюсерка Надія Зайончковська розповіли Yakaboo про складнощі адаптації роману, кастинг акторів та шлях створення «Відданої».
Сценарій фільму створений на основі роману Софії Андрухович «Фелікс Австрія». Це повноцінна екранізація роману?
Аліна: Загалом, це повноцінна екранізація. Збережено всі головні сюжетні лінії, колізії та центральну ідею роману. Але, оскільки прозу не завжди можливо повноцінно відобразити засобами художнього кіно, зрозуміло, що до кіноверсії не потрапили менш значущі для сюжету лінії другорядних персонажів та деякі епізоди. Проте вдалося, на мою думку, передати атмосферу книги та внутрішній світ його головної героїні — Стефи.
Які складнощі виникали під час адаптації роману? Які події зі сюжету довелося прибрати?
Аліна: Передусім, особистим творчим викликом для мене стала форма. Роман написаний від першої особи у формі щоденника. Тож події в ньому часто приховані за спогадами й рефлексією героїні. Щоби розповісти глядачам цілісну екранну історію та якісно розкрити персонажів, потрібно було розплутати клубок спогадів і перебудувати послідовність подій, вивести сюжет на перший план. Гадаю, це вдалося зробити. Хоча довелося пожертвувати кількома атмосферними моментами та персонажами, які не стосуються розвитку історії.
Через брак екранного часу довелося, на жаль, прибрати кілька епізодів із дитинства Стефи та Аделі. Також зі стрічки випала весільна подорож Аделі й Петра до Будапешта та чудовий епізод з миловарінням батька доктора Анґера.
Які основні розбіжності роману та фільму?
Аліна: У романі ми повільно, неквапливо занурюємось у атмосферу австро-угорського Станісловова кінця XIX століття та в чудернацький внутрішній світ головної героїні Стефанії Чорненько. Багато сторінок присвячено кулінарному таланту й рецептам Стефи, її спогадам та переживанням. Так само неспішно ми, читаючи, складаємо пазл її життєвої драми. У кіно ж, на відміну від прози, обмежений хронометраж і суворі вимоги сюжетності. Ми маємо показати глядачеві міцну цілісну історію, зачепити його від початку на гачок інтриги, за якою він стежитиме до фіналу. Тому фільм починається з пожежі, у якій дві маленькі дівчинки (панянка й донька служниці) стали сиротами. І цим початком одразу окреслюємо тему драми: як вони виростуть разом, як складеться їхня подальша доля? Як їхні стосунки сплетуться у співзалежність, і чи зможуть вони вивільнитися від неї?
Тому фільм починається однією пожежею й завершується іншою, у якій героїні остаточно розставляють крапки над «і».
Ще однією розбіжністю є спосіб, у який я запропонувала передати особливий внутрішній світ героїні. Авторка роману Софія Андрухович підтримала цю пропозицію. Щоби показати, що Стефа живе у своєму вигаданому світі, ми оживили цей світ. Тому портрети в ньому розмовляють і сперечаються із героїнею, риба вміє говорити, а смажені коропи — літати. Ці маленькі штрихи додають фільму магічного реалізму, видовищності й наближають нас до атмосфери роману.
Фільм планувався як спільний українсько-польський проєкт. Чому плани змінилися?
Надія: Ми хотіли, щоби «Віддана» стала копродукцією України й Польщі, тому з продюсерської точки зору була потреба в пошуках польського сценариста. Софія Андрухович відразу сказала, що не готова писати сценарій. Із потенційними сценаристами якось не складалося, адже за задумом студії фільм мав бути не артхаусом, а адаптацією для широкої аудиторії. Польські сценаристи здебільшого пропонували перше. Тоді ми зрозуміли, що простіше шукати спеціаліста в Україні. Ми відразу звернулися до Аліни Семерякової, відчули взаєморозуміння, попросили написати скріпмент і почали працювати разом. Кураторкою з боку студії стала Олеся Лук’яненко, саме вона тримала напрямок розвитку картини.
Однак спершу режисером було обрано поляка Пйотра Домалевського. Згодом фільм режисерувала Христина Сиволап. Чому так сталося?
Надія: Пйотр Домалевський чудовий режисер, з яким ми дійшли згоди щодо подальшої спільної роботи. Він дуже талановитий і тонко все відчуває. Пйотр погодився на всі умови і приїхав працювати в Україну. Однак, він артхаусний режисер, який здебільшого працює зі соціальною драмою. За кілька місяців роботи він сказав мені, що уявляє історію по-іншому. Його бачення «Відданої» було хорошим, але занадто фестивальним із погляду позиціювання. Ми погодилися, що наші версії картини різні, але залишили кілька його сцен у фільмі та трейлері, його ім’я також є в титрах.
Чому ви шукали режисера в Польщі?
Надія: Це сталося не через те, що в Україні немає талановитих режисерів. Ми готувалися та прискіпливо обирали, однак хотіли, щоби фільм був створений не лише для українського ринку. Така стратегія Film.Ua: якщо фільм готується на експорт, варто залучити професіоналів з-за кордону. Згодом зрозуміли, що копродюсер — це «теща у відпустці». Крім економічної вигоди, є окрема думка, яку ти мусиш враховувати, навіть, якщо не хочеш. Ми хотіли мати повний контроль над процесами, щоби «Віддана» відповідала нашому баченню.
Однак серед акторів є представники обох країн. Наскільки складно було проводити кастинги?
Надія: Від самого початку ми не мали сумнівів з приводу Романа Луцького в ролі Петра Сколика. Коли особисто з ним спілкуєшся, розумієш, що це його герой. Крім того, ми хотіли, щоб максимальна кількість акторів була родом з того регіону, про який ми розповідаємо. Усе через розуміння місцевості і, звісно, вимови. Рома родом з Івано-Франківська, отже підказував акторам щодо наголосів та деталей.
Загалом підбір акторів та акторок був важким і цікавим, ми часто співпрацювали із Софією Андрухович, адже «Фелікс Австрія» — книга ілюзій, де кожен герой зображений через світосприйняття головної героїні. Аделя та Стефа — це Інь і Ян. Акторки також мали бути максимально контрастними: мімічний, блідий напів’янгол Аделя та енергійна міцна Стефа, яка всіх рятує.
Акторку на роль українки Стефи ми шукали в Україні, а польську німкеню Аделю — у Польщі. Оскільки головна Стефа — героїня роману, вирішили спочатку шукати її. Тоді в мене почалася паніка. Ми дивилися на десятки акторок на роль, але не знаходили потрібну. Тоді нам допомогла Алла Самойленко. Вона може знайти потрібний типаж у найменшому регіональному театрі. Алла сказала, що бачила таку акторку в Польщі. Нею виявилася Маріанна Янушевич, і я відразу зрозуміла, що вона справжня Стефа. Потім Алла Порадила Олесю Романову на роль Аделі, на кастингу між дівчатами була справжня хімія, і ми зрозуміли, що це воно.
Але ж Маріанна Янушевич полька, а її героїня – українка. Як ви вирішили мовне питання?
Надія: Із мовою було непросто. Півтора місяці Маріанна кожен день займалася уроками української онлайн і приїхала на зйомки підготовленою. Працювати з нею неймовірно приємно. Якщо є воля й бажання, можливо все. Продюсери з польської сторони відразу звернули увагу на «Віддану».
Зйомки «Відданої» відбувалися під Києвом, Білою Церквою та Чернівцях. Чому не знімали в Івано-Франківську, де відбуваються події роману? Скільки часу пішло на створення декорацій?
Надія: Усього було тридцять знімальних днів. З них велика частина відбувалася в найбільшому павільйоні Film.Ua на Троєщині. Будинок Сколиків будували двічі, інтер’єри знімали в павільйоні. У селі Ніжиловичі під Києвом збудували екстер’єр будинку, навіть посадили липи та відтворили вулиці Станіславова. Для сцени святкування дня народження Аделі шукали майданчик із великою кількістю зелені, тому знімали під Білою Церквою.
Загалом ми їздили в Івано-Франківськ п’ять разів. Аліна писала там сценарій і надихалася містом. Там ми познайомилися з культурологами та істориками, які показували місцевість. Нас проводили до двох вілл, екстер’єри яких нас задовольняли, але праворуч та ліворуч від них стояли сучасні будівлі. Це місто пережило все: Першу і Другу світові війни та радянську владу. На жаль, сьогодні воно виглядає не так, як могло би, хоча я його обожнюю.
У «Фелікс Австрія» є три рівні: історія персонажів, міста та кулінарія. Я пообіцяла, що ми збережемо всі. Але, на жаль, Галичина в місті не збереглася. Тому ми звернулися до колег з Postmodern Digital, які займаються спецефектами, і всі загальні плани зроблені віртуально. Софія створила не просто роман, а оду своєму місту, ми хотіли це показати.
Загальний кошторис «Відданої» склав 60 мільйонів гривень. Чи буде фільм окуповуватися завдяки продакт-плейсменту?
Надія: Так, загальний кошторис «Відданої» 60 мільйонів гривень, з них 25 мільйонів гривень — частка Мінкульту, вони також матимуть частку з прибутку. Наш головний партнер — Україна. На постійній основі Держкіно та Мінкульт допомагали нам і були лояльно налаштовані до всіх процесів. Їхні представники приходили на знімальний майданчик і були задоволені роботою, хвалили декорації та костюми. Ми неймовірно їм вдячні.
Дуже непросто ввести продакт-плейсмент в історичну картину, тому у «Відданій» його немає. Однак, була повноцінна колаборація з ювелірним домом Zarina. За нашим задумом Аделя мала бути героїнею Альфонса Мухи, й Леся Патока та Zarina зробили все так, як треба. Ювелірний дім зробив для фільму три гребені Аделі, перстень Торна та надав сейф з прикрасами. Тому на акторах — справжні діаманти і перли. Через це навіть виникли певні складнощі в знімальному процесі через контроль та безпеку.
Де, крім України та Польщі, можна буде побачити «Віддану»? Чи плануєте виводити фільм у міжнародний прокат?
Надія: За планом ми маємо представити «Віддану» на European Film Market у рамках Берлінського міжнародного кінофестивалю. Це ідеальний майданчик для європейського кіно.
Також ми тісно співпрацюємо з видавництвами, які видали «Фелікс Австрія» в Польщі, Чехії, Угорщині, Австрії та Франції. Також зараз у роботі англомовне видання олману, а команда Film.Ua буде представляти фільм на міжнародному ринку.
«Віддана» цікава й музикою. Ми чули Тіну Кароль, Юлію Саніну та «Один у Каное». На кого ще чекати?
Надія: Композитор усього музичного супроводу фільму — Євген Філатов. Це не перша його співпраця з Film.Ua, але перша робота над повнометражним фільмом. Євген справився з нею на тисячу відсотків. Я вражена й захоплена його роботою як композитора. Він працював із повноцінним оркестром та рідкісними інструментами, бігав до консерваторії. З Євгеном ми почали з аранжування «Човна» «Один в каное» для тизеру і продовжили далі. «Вільна» стала не лише основним саундтреком, а й піснею-маніфестом.
296 thoughts on “Як створювали фільм «Віддана» за мотивами роману Софії Андрухович: розмова зі сценаристкою та продюсеркою кінострічки”