- В честь дня народження письменника розповідаємо про його найкращі книжки, тим паче, що напередодні колекція українських видань Фредріка Бакмана поповнилася свіжесенькою новинкою! Тож заохочуємо вас якнайскоріше вступати в лави бакманоманів, і якщо ви ще досі чомусь не знайомі з творчістю цього харизматичного шведа, то добірка сьогоднішнього іменинника – спеціально для вас.
- Чоловік на ім’я Фредрік
- Усе почалося з Уве
- Цікаво писати про старих і дітей
- Третій рік поспіль – черговий роман
- Великі проблеми у маленькому містечку
- Більше, ніж спортивна гра
- Не романами єдиними
- Авторка: Ірина Стахурська
В честь дня народження письменника розповідаємо про його найкращі книжки, тим паче, що напередодні колекція українських видань Фредріка Бакмана поповнилася свіжесенькою новинкою! Тож заохочуємо вас якнайскоріше вступати в лави бакманоманів, і якщо ви ще досі чомусь не знайомі з творчістю цього харизматичного шведа, то добірка сьогоднішнього іменинника – спеціально для вас.
Чоловік на ім’я Фредрік
Дехто критикує Фредріка Бакмана за нібито надмірну емоційність його книжок, дехто називає бакманівських персонажів картонними, а самого письменника – маніпулятором людськими почуттями. Але шалена любов прихильників по всьому світу не буває випадковою: книги автора перекладені майже п’ятдесятьма мовами, а їх сукупні наклади вимірюються вже навіть не мільйонами – десятками мільйонів! І це – тільки за неповне десятиліття творчої активності.
Сам Фредрік Бакман завдяки власній наполегливості став найбільш відомим та успішним шведським письменником сучасності, заживши слави як автор чуйних романів про стариганів та дітей, за якими знімають не менш прекрасні фільми.
Усе почалося з Уве
У 2012 році Бакман, на той час – нікому не відомий журналіст-фрілансер і блоґер, написав книжку про підстаркуватого буркотуна, надихнувшись випадковою розповіддю колеги про сварливого стариганя із черги до музею. Той чоловік настільки гучно й наполегливо висловлював своє злісне незадоволення усім навколо, що дружині довелось втихомирювати його і, зрештою, відвести геть. Старого звали Уве. І саме так Бакман і назвав свого персонажа в дебютній книзі.
Більшість видавців не повірила в успіх роману письменника-початківця, а видавництво, яке все ж погодилося видати «Чоловіка на ім’я Уве», відмовили Фредріку в участі у книжковому ярмарку в Гетеборзі.
Втім, Бакманом керували віра в себе та наполегливість, і яким же було здивування видавців, коли він таки зібрав на ярмарку цілий натовп читачів, які хотіли взяти у нього автограф! Вже незабаром доброго, але ну дуже вже прикрого буркотуна Уве полюбив цілий світ, роман екранізували.
Ставши бестселером, книга забезпечила своєму автору не тільки визнання, але й шалений фінансовий успіх. Але це, на щастя, не відохотило Бакмана від подальшої роботи.
Цікаво писати про старих і дітей
Після гучного дебюту з «Чоловіком на ім’я Уве» на другий роман Фредріка Бакмана довго чекати не довелось. Уже наступного року, в 2013-му, вийшла чергова книжка під назвою «Моя бабуся просить їй вибачити». Сподівання читачів виправдалися – над «Бабусею», як і над «Уве», можна і від душі пореготати, і пустити сльозу зворушення.
Героїні нової історії – особлива семирічна дівчинка Ельза та її шалена сімдесяти семирічна бабуся. У своїх інтерв’ю Бакман не приховував, що якраз про таких людей йому писати найцікавіше – стариганів та дітей, адже вони не зважають на жодні умовності чи думку довколишніх людей, живуть так, як підказує їм внутрішній голос, а не зовнішні правила.
«Моя бабуся просить їй вибачити» легко завоювала серця аудиторії та примножила кількість прихильників автора.
До речі, саме цей роман став першою книгою Бакмана, яка вийшла в українському перекладі і з якої розпочалось знайомство українського читача із цим харизматичним письменником.
Третій рік поспіль – черговий роман
Ще через рік, тобто, у 2014-му, побачив світ третій роман Бакмана – «Брітт-Марі була тут». І знову швед не розчарував своїх фанів, цього разу розказавши сентиментальну і життєствердну історію героїні, яку читач вже зустрічав у попередній книзі й може сприймати за стару-добру знайому. Деякі бакманомани переконані, що за своєю проникливістю, чуйністю і людяністю «Брітт-Марі» перевершила навіть «Уве»!
За сюжетом цього роману Брітт-Марі, жінка, якій вже за 60, болісно переживає зраду чоловіка. Все своє життя Брітт-Марі була дуже правильною, прискіпливою, ретельною: підтримувала в домі ідеальний порядок, забороняла собі злитися та носила одяг без жодної складочки, – аж настільки переймалася, що про неї подумають люди. Тож коли звичний світ почав розвалюватись, для Брітт-Марі настав час повернутися до самої себе, справжньої, перестати буди зразковою, звільнитися від самообману і тиску суспільства.
Як і попередні книги Фредріка Бакмана, «Брітт-Марі була тут» миттєво стала бестселером. Вона також залишається вже не перший рік хітом і на українському книжковому ринку.
Великі проблеми у маленькому містечку
Після хвилі небаченої популярності, що її принесли Бакманові «Чоловік на ім’я Уве», «Моя бабуся просить їй вибачити» і «Брітт-Марі була тут», письменник зумів здивувати свою читацьку аудиторію новими творами.
Він відійшов від звичної для себе теми стариганів і впродовж 2016-2017 рр. написав помітно інший книжковий цикл – про підлітків. Власне, під циклом мається на увазі дилогія, в якій місцем подій є вигадане провінційне містечко Бйорнстад на півночі Швеції.
«Ведмеже місто» (2016) – перший роман дилогії, який переносить читача в холодний і непривітний Бйорнстад, оточений лісом і поглинутий хокейною гарячкою. Тут дуже напружений сюжет і герої з надзвичайно складними характерами.
Знавці творчості Бакмана також не зможуть не помітити деяких змін у манері письма автора: речення стали коротшими, але влучнішими, а стиль оповіді – більш прямолінійним. До того ж, у «Ведмежому місті» Фредрік Бакман не побоявся порушити дуже серйозні теми: будьте готовими до того, що в один переломний момент спортивно-підліткова історія перетвориться на справжню гостросоціальну драму.
Більше, ніж спортивна гра
У продовженні історії про мешканців Бйорнстада градус напруженості тільки зростає. І в «Ми проти вас» (2017) Бакман ще раз доводить, що володіє майстерністю видобувати гостру емоцію навіть з найменш вразливого читача.
Атмосфера розгубленості й пригніченості в і без того депресивному містечку поділила жителів на два ворожі табори. А їхню улюблену хокейну команду розколола й розпорошила. Все це – внаслідок доволі трагічних обставин (на них письменник, як відомо, не скупиться ще з часів «Чоловіка на ім’я Уве»). Те, що починалося просто як спорт, переросло в набагато серйознішу гру.
Фредрік Бакман досконало розуміє кожного свого персонажа, цілковито розкриває його характер. До гострих соціальних тем, вже піднятих у попередній книжці, автор додає у «Ми проти вас» і нові, не менш актуальні – маніпуляції за допомогою медіа, політичні інтриги, продажність і корумпованість місцевих бізнес-еліт.
Можливо, Бйорнстад і заслуговує на другий шанс, та для цього письменник змусить його мешканців пройти неабиякі випробування на людяність.
Не романами єдиними
А поміж тим, Бакман пише не тільки романи, а й оповідання. Два з них – «І щоранку дорога додому стає все довшою й довшою» та «Справи твого життя» – уже перекладені українською і найближчими днями готові потрапити на полиці книголюбів. Ці два твори увійшли до збірки під назвою «Шляхи життя», яка вийшла буквально напередодні дня народження автора.
В одному так точно Фредрік Бакман залишається незмінним – у феноменальній життєствердності, яку транслюють його книги.
Навіть смерть в його сюжетах слугує всього лише для підсвічування повноти життя.
В оповіданнях письменник вкотре нагадує про важливість уміння слухати власне серце, а не догоджати суспільним очікуванням, про людську потребу всі важливі вибори робити тільки за покликом сумління, про те, що насправді має цінність у житті – взаємопідтримка, любов і жертовність.