Вічна класика: 12 книг класичної літератури, які хочеться перечитувати

Словосполучення «класична література» ще зі школи на кожного з нас наганяє нудьгу, однак часто, перечитавши відомий твір уже в більш дорослому віці, відкриваєш у ньому нові сенси і глибини. Класика саме тому і залишається актуальною, що не втрачає здатності розкриватися щоразу по-новому. Вишукана, моторошна, захоплива чи абсурдна — обирайте стиль собі до смаку й занурюйтесь!

«Печальніших історій не знайдете, ніж про любов Ромео і Джульєтти». Певно, найперша асоціація з класичною літературою — це п’єси Шекспіра. Нещасливе кохання двох підлітків, котрі через ворожнечу своїх родин не можуть поєднатися, а в результаті — гинуть. Здавалося, що тут може відкритися невідомого. Однак останнє видання від А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ представляє цю відому трагедію у новому світлі. В першу  чергу, завдяки перекладу Юрія Андруховича — і це зовсім не той «прилизаний» Шекспір, до якого ми звикли у шкільній програмі. Тут Ромео гострий на язик, а його друзі полюбляють непристойні жарти. Деякі дійові особи, як-от слуги, розмовляють лише прозою, що видає в них людей неосвічених. Крім того, певні речі й словесні жарти Андрухович осучаснює — і від того твір стає тільки багатшим і звучить повніше.

Книгу проілюстрував Володимир Єрко — і вже лише це може бути причиною для того, щоб мати видання у своїй бібліотеці. Чорно-золоті ілюстрації доповнюють історію, вони часто фантасмагоричні і сповнені алегорій, але відірватися від них — неможливо. Додайте до цього неперевершене оформлення видання — і отримаєте справжню радість естета.

Ще один свіжий погляд на знайому зі шкільних уроків класику — поема Шевченка «Катерина», видана англійською мовою видавництвом «Основи». Поема сповнена трагізму і щемкого, до сліз, болю — дівчина, закохавшись у офіцера та завагітнівши від нього, стає вигнанкою навіть в рідному домі. Їй не залишається нічого, крім податися на пошуки зниклого коханого, однак «кохайтеся чорноброві, та не з москалями». Переклад англійською зробив Джон Вір, і йому відмінно вдалося передати ритміку й мелодику Шевченкового вірша.

Ілюстрації до книги виконав Микола Толмачов, випускник паризької Національної вищої школи образотворчих мистецтв (ENSBA). Його образні, тендітні, в приглушених тонах ілюстрації добре відтворюють тривожність твору і передчуття близької трагедії. Видання великого формату, виконане на якісному папері, стане хорошим подарунком іноземним гостям — або й окрасою домашньої бібліотеки.

Найвідоміший твір Вольтера, хоча сам Вольтер часто відхрещувався від його авторства. Сатирична утопія, легка, кумедна і наповнена пригодами і подорожами. Кандід та його друзі мандрують світом, стають свідками, а часом — і учасниками значних історичних подій, як-от битв Семирічної війни чи землетрусу в Лісабоні. На всі свої пригоди вони дивляться з незмінним оптимізмом, до якої халепи не втрапили б, і завжди примовляють, що все на краще, в цьому найкращому зі світів. Цю фразу герої повторюють щоразу, як з ними щось трапляється. І якщо вам здається, що ви її вже десь чули, то так, саме вона є однією з найповторюваніших з творчості Вольтера. «Кандід…» — твір, до якого зверталися і Олдас Гакслі, і Курт Воннегут, і Рей Бредбері.

«Кандід…» став бестселлером майже відразу після виходу — і був заборонений через свою нібито непристойність. Така популярність була обумовлена не стільки цікавими мандрами і пригодами героїв, скільки саркастичністю їхніх діалогів, висміюванням уряду, церкви, усталених звичаїв — всього того, що перетворилося на штучні ритуали і давно втратило свій справжній зміст. Як і безпідставний, награний оптимізм в будь-якій ситуації.

Книга, яка є справжнім викликом для кожного любителя якісної літератури. Найвизначніший твір ХХ сторіччя, написаний ще у 1922 році, але так і не втративший ані грама актуальності й цінності як для дослідників, так і для читачів. Об’ємний і повномасшабний роман, дія якого обмежується всього одним днем. Прогулюючись вулицями Дубліна, головний герой Леопольд Блум водночас поринає в нескінченні асоціації й спогади, котрі розгалужуються, мов гілки дерева і ведуть до нових і нових асоціацій. В книзі безліч алюзій до інших літературних творів, історичних і культурних подій та навіть тогочасних жартів. Літературознавці радять складати схеми і таблички при читанні, щоб хоч трошки орієнтуватися в вирі подій і асоціацій.

Подейкують, що «Улісс» — саме той роман, котрий варто взяти із собою на безлюдний острів. Адже в ньому вміщено сотні історій, безліч ребусів і прихованих подарунків. Цю книгу можна читати майже вічність.

Класика детективу — це, звісно, історії про Шерлока Голмса та його друга доктора Ватсона. Детектив-аматор з віртуозною майстерністю розплутує найзагадоковіші справи. Часто злочини здаються надто містичними, щоб до них застосовувати логіку, однак Шерлок Голмс знайде рішення. Найменша деталь може стати ключем до розгадки, а славнозвісний дедуктивний метод Голмса з тих пір став синонімом чіпкого та гострого розуму. Герої Конан Дойля давно вже живуть своїм життям, у Лондоні є навіть будинок-музей, котрий щороку приймає мільйони туристів.

Двотомне видання від А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ — це ще один привід звернутися до класики детективу. До збірок увійшли усі оповідання про пригоди Шерлока Голмса та доктора Ватсона, у перекладі Володимира Панченка. Обидва томи мають закладку-ляссе, то ж читати ці цеглинки буде зручно. А завдяки стриманому класичному дизайну це видання стане хорошим подарунком для любителів лондонського детектива.

«Вбивство у “Східному експресі”» — це вишуканий детектив для любителів заплутаних історій. У потязі збирається доволі цікава і різноманітна компанія незнайомців і вирушає у довгу подорож до Британії. Але ось потяг застрягає у снігових заметах, а одного з пасажирів знаходять мертвим у його купе… Розплутати загадку береться Еркюль Пуаро, знаменитий бельгійський детектив. І хоч кожен з пасажирів має алібі, злочинця буде викрито!

«Вбивство у “Східному експресі”» чудово підходить для першого знайомства з творчістю Агати Крісті та її улюбленим героєм Еркюлем Пуаро. Динамічна оповідь не дасть вам занудьгувати, з кожною новою деталлю відкриватимуться нові здогадки, однак не поспішайте робити висновки — усе значно заплутаніше, ніж видається на перший погляд. Тут кожне слово і кожен жест мають значення, і звісно ж, вони не прослизнуть повз увагу Пуаро. Інтрига міцно триматиме вас до кінця, а в заключній главі, коли буде розкрито усі карти, а вбивцю — виведено на чисту воду, ви дійсно будете вражені.

Один із шедеврів жанру антиутопій і справжній жах для книголюба. У майбутньому (не такому вже й далекому) пожежники не гасять вогонь, а спалюють будинки, у яких знайдено книжки. Будь-які, адже всі вони під забороною. Гай Монтаг якраз і працює пожежником і цілковито задоволений своєю роботою. Аж доки не зустрічає дівчинку, котра не дивиться цілодобового телебачення, а отримує задоволення від дощу й прогулянок, тому її вважають несповна розуму. До рук Гая потрапляє книга, і його світ перевертається з ніг на голову.

Якщо придивитися, це «жахливе» майбутнє дуже нагадує нашу реальність сьогодні — телевізори-стіни, бездротові навушники-крапельки і ще багато чого, що ви впізнаєте з першого погляду, хай воно й назване інакше. Але саме завдяки цим упізнаванням чітко зрозуміло, що книга не така вже й фантастична, і все може піти саме за таким або дуже близьким сценарієм. Тому ця книга однозначно варта уваги. 

Від антиутопії — до класичної утопії! «Місто» Кліффорда Сімака вважається класикою «м’якої» наукової фантастики, хоча початково книга писалася як протест проти війни. Це збірка історій чи навіть легенд, події яких охоплюють декілька тисячоліть історії людства. Цивілізація розвивається, і поступово люди полишають міста, залишаючись у своїх родинних маєтках. Згодом на планеті розвиваються розумні Пси та Мурахи, і люди вирушають до Юпітера, залишивши домівку наступним цивілізаціям. Уся збірка написана з коментарями Псів-учених, які вже навіть сумніваються в існуванні людей і вважають їх своєрідним символом чи метафорою. Розповідає їх розумний робот Дженкінс — вічний і незмінний помічник усіх цивілізацій.

Насправді «Місто» — це сумна історія, але сум тут світлий і вмиротворений. У кращих традиціях утопій Сімак будує світ, де все ідеально. І хоч місто стає порожнім, цивілізації зникають, та незмінним рефреном крізь усю книгу йде твердження — краще втратити цей світ, ніж знову воювати.

Напевно, кожен пам’ятає сумну історію Грегора Замзи, описану Кафкою — як звичайний комівояжер перетворився на бридку величезну комаху і раптом став усім непотрібний. Кафка з безпристрастною прискіпливістю, вартою пера натураліста, описує перевтілення Замзи. А разом із перевтіленням змінюється і ставлення його рідних, для яких він був єдиним годувальником, однак раптом став тягарем, ще й далеко не найприємнішим. Спочатку вони намагаються не помічати того, що сталося, однак з часом ставляться до Грегора все холодніше і все з більшою огидою. 

Можна вважати «Перевтілення» фантастичним твором, адже хіба хтось колись чув, аби людина перетворилася на комаху за одну ніч? Але в той же час, це більше трагедія «непотрібних» людей, хворих, з інвалідністю, стареньких. Коли вони раптово стають зайвими у своїй родині і суспільстві, до них ставляться, як до чогось бридкого і неприйнятного, хоча тільки-но вчора запобігали, аби щось для себе отримати. І хай ця історія написана уже давно, вона й сьогодні не менш актуальна.

Говард Лавкрафт відомий передовсім своїм романом «Поклик Ктулху» про божество-монстра, який спить на дні океану, а коли прокинеться, поглине увесь світ. «Тінь над Інсмутом» — історія про зовсім інше, і водночас вона дуже схожа і тісно переплітається з «Покликом Ктулху». Маленьке містечко Інсмут у Новій Англії має лиховісну славу і оповите чутками, то ж один студент вирішує їх перевірити власноруч. Однак виявляється, що приїхати до містечка дуже просто, а ось залишити його — якраз навпаки. Дивні відлюдкуваті мешканці не вселяють довіри, порожні вулиці пригнічують. Студент залишається у місті на ніч, і ось тут починається усе наймоторошніше.

Лавкрафт започаткував жанр «чорної містики», жахливої і водночас захопливої. Він уміє створити атмосферу жаху, не згадуючи про жахи безпосередньо. Натяки і чутки, невисловлені припущення, деталі і штрихи. Читачеві потрібно самому вимальовувати моторошну картину, але саме від такої неповноти вона стає надзвичайно живою. Адже найстрашніше завжди те, що ховається у темряві. «Тінь над Інсмутом» — ідеальна книга для любителів полоскотати собі нерви.

Майстер абсурду і нісенітниць, Льюїс Керрол обожнював вправлятися у словесних викрутасах. «Полювання на снарка» — найвідоміша його поема, хоча на думку автора, це радше «поемагонія» — «агонія у віршах». За сюжетом, компанія з 8 шанованих громадян і Бобра вирушає у полювання на містичного снарка, якого ніхто зроду-віку не бачив і не має жодного уявлення, хто чи що ж це таке. Поема складається з 8 розділів («сказів»), слова дуже часто є новотворами Керрола, а віршовані рядки мають напівбезглуздий зміст. Події поеми здебільшого позбавлені логіки, але саме в цьому й сенс — адже Керрол створював не віршований шедевр, а зразок абсурдизму.

До минулого року українці не мали змоги читати «Полювання на снарка» українською, і нарешті книга вийшла у видавництві Laurus. Видання двомовне, тож можна водночас насолоджуватися словесними витівками Керрола в оригіналі. Ілюстрації до книги намалювала Дарія Лисенко-Браш, і вони чудово підкреслюють фантасмагоричність твору.

Якщо ж списку вище вам замало, видавництво #книголав у 2018 році випустило серію із 12 книг, до якої увійшли найзнаніші майстри літератури. Чарльз Діккенс і Даніель Дефо, Оскар Вайлд і Гюстав Флобер, Шарлотта Бронте та інші. Частина з книг серії вперше вийшла українською. Оформлення серії витримано в єдиному мінімалістичному стилі, тож вона гарно впишеться в будь-яку бібліотеку.

Катя Гавриш
Редактор і книжковий маніяк. Отримала диплом видавця, але життя вперто тягне мене в IT, тому нині техписьменник. Вірю, що читання книг — найпростіший шлях до безсмертя. Обожнюю подорожі на мотоциклі за відчуття свободи. І ще котів, бо вони точно прибульці з інших планет чи вимірів і щось знають. Мрію відвідати Єхо і Плаский світ — як не вві сні, то хоча б у наступному житті.
http://facebook.com/kate.gavrysh

749 thoughts on “Вічна класика: 12 книг класичної літератури, які хочеться перечитувати

    Залишити відповідь