Український кіно-екшн: 5 книжкових екранізацій, які варто побачити

Екранізації відомих книг — тема суперечлива. З одного боку, захопливо спостерігати за тим, як режисер втілив своє бачення історії. З іншого — зазвичай книжковий матеріал у фільмі суттєво скорочують, кудись зникають цілі сюжетні лінії, а разом із ними – мотивація героїв і хоч якась логіка.

Проте бувають і приємні винятки. А, зважаючи на вагомі переваги літературного першоджерела перед створеним із нуля сценарієм (історія вже була випробувана на міцність; глибше розкриття героїв; ширший бекграунд), такі екранізації часто перетворюються на справжнє свято як для книголюбів, так і кіноманів. Якщо ви один із них (чи, навіть, комбо-варіант), пропонуємо п’ять чудових українських екранізацій, які точно варто подивитися.

Почнемо з цієї екранізації, бо на момент публікації добірки є шанс «зловити» фільм на великому екрані. За свідченнями творців фільму, це чи не наймасштабніший проєкт сучасного українського кінопрому:

  •       Голлівудські актори в головних ролях;
  •       Голлівудський режисер пліч-о-пліч із відомим і талановитим українським постановником Ахтемом Сеітаблаєвим у керма;
  •       Неймовірно гарні натурні зйомки в Карпатах, шикарні декорації – величезне село, гірська ущелина в натуральну величину;
  •       Експедиції до Карпат у пошуках автентичних костюмів, легенд й іншого культурного матеріалу для кращої історичної відповідності;
  •       В основі сценарію — робота основоположного для української літератури письменника.

Що ж до відгуків, їх було багато. І, як часто буває з українським кіно, усі вони кардинально різні. Але щодо епічності — тут панувала суцільна згода. Тож оминати увагою цю стрічку не можна.

Ґарет Джонс став першим іноземним журналістом, який наважився відкрити міжнародній спільноті правду про події у 1932-1933 рр. в радянській Україні: Голодомор, жорстку цензуру, змову та масові репресії. Джонсові викриття стали підґрунтям для написання культового роману Джорджа Орвелла «Колгосп тварин». А вибрані статті та хроніка життя британського журналіста увійшли в книгу «Ґарет Джонс. Ціна правди», презентація якої відбулася цього місяця.

Складному та небезпечному розслідуванню Ґарета і присвячена увага у фільмі «Ціна правди». Як і у випадку із «Захаром Беркутом», над створенням картини працювала велика міжнародна команда. А це означає фантастичний акторський склад (Джеймс Нортон, Ванесса Кірбі, Пітер Сарсгаард) і відомого режисера. Аґнєшка Голланд – Голова європейської кіноакадемії, лауреатка премії «Золотий глобус» та двократна номінантка на премію «Оскар». Вона вміє працювати з болісними для історії темами (її номінований на «Оскар» фільм «У темряві» переповідає історію євреїв, які під час Другої світової війни впродовж 14 місяців переховувалися в каналізації Львова), тож, впевнені, історію Ґарета Джонса вона розповість гідно, чесно, без зайвих слів та сентиментів.

А ось на цю екранізацію ми чекаємо на початку наступного року. «Фелікс Австрія», за мотивами якого була знята «Віддана», став справжнім бестселером не тільки в Україні. Роман був перекладений німецькою, польською, чеською, угорською, хорватською й французькою мовами, й усюди знайшов своїх поціновувачів.

Історія української служниці Стефи, що мешкає на зламі ХІХ та ХХ століть в австро-угорському Станіславові (нині Івано-Франківськ) написана у формі щоденника, тож читач відчуває себе трішки вуаєристом. У поєднанні з неймовірно соковитою мовою та небанальним сюжетом народжується такий коктейль, відірватись від якого просто неможливо. І зважаючи на матеріали промо, які вже з’явилися до фільму, здається, що екранізація взяла від книги найкраще й помножила це на тисячу карманадлів та крепликів.

П.С. це не найдивніші назви страв галицької кухні, описів якої так багато в романі та майбутньому фільмі. Страви ці – суцільна гастрономічна фантасмагорія. Тому переглядати фільм на порожній шлунок – вчинок відчайдушний. Тим паче, навчитися готувати як головна героїня «Відданої» зовсім не складно. Бо за мотивами роману та фільму нещодавно вийшов записник з рецептами страв галицької кухні від відомої кулінарної блогерки пані Стефи, атмосферними фотографіями та кадрами з фільму.

Гадаємо, твір та його автор не потребують представлення. Але якщо коротко: Жадан – найбільший письменник сучасної України, і «Ворошиловград» — його найтитулованіший роман. Тому від старту розробки екранізації стрічка «Дике Поле» була в центрі уваги як професійної спільноти, так і пересічних українців. 

Попри вельми скромні касові збори, для шанувальників українського мистецтва фільм майже одразу набув статус культового. І було за що. Це і сама історія, вигадана Жаданом, і неймовірні діалоги, і фантастична мова. Герої стрічки розмовляють міцним суржиком вигідно контрастує з літературною українською, якою зазвичай розмовляють лише у двох випадках: на уроках мовлення та в українському кіно. А ось герої «Дикого Поля» розмовляють не як у кіно. Вони розмовляють як у житті. 

Це чудовий фільм про український Схід та ностальгічні пейзажі закинутих містечок, з яких ми всі родом. Словом, у «Дикому Полі» точно є на що подивитись. І над чим подумати.

Сучасна українська мультиплікація доволі рідко радує нас чимось цікавим. І на тлі легендарних доробків минулої епохи (чого тільки вартий «Острів Скарбів» Черкаського) це викликає розчарування.

Але у 2018-му українська анімаційна студія Animagrad (від яких зараз усі чекають «Мавку. Лісову пісню») випустила свій перший повнометражний фільм — і одразу потрапила в яблучко. По-перше, вони використали відому потужну історію, оновили її, локалізували, запросили зірок шоу-бізнесу озвучити героїв та обрали вдалу дату прем’єри. Понад 21 млн грн було достатньо, аби встановити новий національний рекорд із касових зборів за перші вихідні.

По-друге, анімація. Рецензенти та прості глядачі в один голос стверджували, що приємно здивовані якістю анімації. Зважаючи на мізерний, за голлівудськими мірками, кошторис (у «Принцеси» $3,7 млн, у четвертої «Історії іграшок», що вийшла того ж року, – $200 млн), і дебют у повному метрі для студії, анімація «Викраденої принцеси» – це якийсь нереальний результат. Ба більше, мультфільм зміг конкурувати з іноземними проєктами, і після прокату в Україні вирушив у тур Європою, Південною Америкою, Африкою й Азією. Він навіть став першим українським фільмом, «прокатаним» у Китаї, куди іноземній продукції майже неможливо потрапити на широкі екрани. Тож так, «Викрадена принцеса» – це справжня #перемога, неймовірний кейс та просто гарний дитячий мультфільм, за переглядом якого приємно провести час усією родиною.