Екранізації відомих книг — тема суперечлива. З одного боку, захопливо спостерігати за тим, як режисер втілив своє бачення історії. З іншого — зазвичай книжковий матеріал у фільмі суттєво скорочують, кудись зникають цілі сюжетні лінії, а разом із ними – мотивація героїв і хоч якась логіка.
Проте бувають і приємні винятки. А, зважаючи на вагомі переваги літературного першоджерела перед створеним із нуля сценарієм (історія вже була випробувана на міцність; глибше розкриття героїв; ширший бекграунд), такі екранізації часто перетворюються на справжнє свято як для книголюбів, так і кіноманів. Якщо ви один із них (чи, навіть, комбо-варіант), пропонуємо п’ять чудових українських екранізацій, які точно варто подивитися.
Почнемо з цієї екранізації, бо на момент публікації добірки є шанс «зловити» фільм на великому екрані. За свідченнями творців фільму, це чи не наймасштабніший проєкт сучасного українського кінопрому:
- Голлівудські актори в головних ролях;
- Голлівудський режисер пліч-о-пліч із відомим і талановитим українським постановником Ахтемом Сеітаблаєвим у керма;
- Неймовірно гарні натурні зйомки в Карпатах, шикарні декорації – величезне село, гірська ущелина в натуральну величину;
- Експедиції до Карпат у пошуках автентичних костюмів, легенд й іншого культурного матеріалу для кращої історичної відповідності;
- В основі сценарію — робота основоположного для української літератури письменника.
Що ж до відгуків, їх було багато. І, як часто буває з українським кіно, усі вони кардинально різні. Але щодо епічності — тут панувала суцільна згода. Тож оминати увагою цю стрічку не можна.
Ґарет Джонс став першим іноземним журналістом, який наважився відкрити міжнародній спільноті правду про події у 1932-1933 рр. в радянській Україні: Голодомор, жорстку цензуру, змову та масові репресії. Джонсові викриття стали підґрунтям для написання культового роману Джорджа Орвелла «Колгосп тварин». А вибрані статті та хроніка життя британського журналіста увійшли в книгу «Ґарет Джонс. Ціна правди», презентація якої відбулася цього місяця.
Складному та небезпечному розслідуванню Ґарета і присвячена увага у фільмі «Ціна правди». Як і у випадку із «Захаром Беркутом», над створенням картини працювала велика міжнародна команда. А це означає фантастичний акторський склад (Джеймс Нортон, Ванесса Кірбі, Пітер Сарсгаард) і відомого режисера. Аґнєшка Голланд – Голова європейської кіноакадемії, лауреатка премії «Золотий глобус» та двократна номінантка на премію «Оскар». Вона вміє працювати з болісними для історії темами (її номінований на «Оскар» фільм «У темряві» переповідає історію євреїв, які під час Другої світової війни впродовж 14 місяців переховувалися в каналізації Львова), тож, впевнені, історію Ґарета Джонса вона розповість гідно, чесно, без зайвих слів та сентиментів.
А ось на цю екранізацію ми чекаємо на початку наступного року. «Фелікс Австрія», за мотивами якого була знята «Віддана», став справжнім бестселером не тільки в Україні. Роман був перекладений німецькою, польською, чеською, угорською, хорватською й французькою мовами, й усюди знайшов своїх поціновувачів.
Історія української служниці Стефи, що мешкає на зламі ХІХ та ХХ століть в австро-угорському Станіславові (нині Івано-Франківськ) написана у формі щоденника, тож читач відчуває себе трішки вуаєристом. У поєднанні з неймовірно соковитою мовою та небанальним сюжетом народжується такий коктейль, відірватись від якого просто неможливо. І зважаючи на матеріали промо, які вже з’явилися до фільму, здається, що екранізація взяла від книги найкраще й помножила це на тисячу карманадлів та крепликів.
П.С. це не найдивніші назви страв галицької кухні, описів якої так багато в романі та майбутньому фільмі. Страви ці – суцільна гастрономічна фантасмагорія. Тому переглядати фільм на порожній шлунок – вчинок відчайдушний. Тим паче, навчитися готувати як головна героїня «Відданої» зовсім не складно. Бо за мотивами роману та фільму нещодавно вийшов записник з рецептами страв галицької кухні від відомої кулінарної блогерки пані Стефи, атмосферними фотографіями та кадрами з фільму.
Гадаємо, твір та його автор не потребують представлення. Але якщо коротко: Жадан – найбільший письменник сучасної України, і «Ворошиловград» — його найтитулованіший роман. Тому від старту розробки екранізації стрічка «Дике Поле» була в центрі уваги як професійної спільноти, так і пересічних українців.
Попри вельми скромні касові збори, для шанувальників українського мистецтва фільм майже одразу набув статус культового. І було за що. Це і сама історія, вигадана Жаданом, і неймовірні діалоги, і фантастична мова. Герої стрічки розмовляють міцним суржиком вигідно контрастує з літературною українською, якою зазвичай розмовляють лише у двох випадках: на уроках мовлення та в українському кіно. А ось герої «Дикого Поля» розмовляють не як у кіно. Вони розмовляють як у житті.
Це чудовий фільм про український Схід та ностальгічні пейзажі закинутих містечок, з яких ми всі родом. Словом, у «Дикому Полі» точно є на що подивитись. І над чим подумати.
Сучасна українська мультиплікація доволі рідко радує нас чимось цікавим. І на тлі легендарних доробків минулої епохи (чого тільки вартий «Острів Скарбів» Черкаського) це викликає розчарування.
Але у 2018-му українська анімаційна студія Animagrad (від яких зараз усі чекають «Мавку. Лісову пісню») випустила свій перший повнометражний фільм — і одразу потрапила в яблучко. По-перше, вони використали відому потужну історію, оновили її, локалізували, запросили зірок шоу-бізнесу озвучити героїв та обрали вдалу дату прем’єри. Понад 21 млн грн було достатньо, аби встановити новий національний рекорд із касових зборів за перші вихідні.
По-друге, анімація. Рецензенти та прості глядачі в один голос стверджували, що приємно здивовані якістю анімації. Зважаючи на мізерний, за голлівудськими мірками, кошторис (у «Принцеси» $3,7 млн, у четвертої «Історії іграшок», що вийшла того ж року, – $200 млн), і дебют у повному метрі для студії, анімація «Викраденої принцеси» – це якийсь нереальний результат. Ба більше, мультфільм зміг конкурувати з іноземними проєктами, і після прокату в Україні вирушив у тур Європою, Південною Америкою, Африкою й Азією. Він навіть став першим українським фільмом, «прокатаним» у Китаї, куди іноземній продукції майже неможливо потрапити на широкі екрани. Тож так, «Викрадена принцеса» – це справжня #перемога, неймовірний кейс та просто гарний дитячий мультфільм, за переглядом якого приємно провести час усією родиною.
Since the admin of this site is working, no hesitation very
rapidly it will be famous, due to its feature contents.
I read this article completely concerning the resemblance of newest and
preceding technologies, it’s amazing article.
I believe that is one of the most significant info for me.
And i am satisfied studying your article. But wanna observation on some general issues, The web site taste is ideal, the
articles is in point of fact great : D. Excellent job,
cheers