Художнє метаполотно: Тіберій Сільваші про становлення сучасного мистецтва

Він вчився у майстерні Тетяни Яблонської. Його називають патріархом українського абстрактного мистецтва. Полотна зберігаються у музеях Мюнхена, Відня, Нью-Джерсі, у приватних колекціях в Європі, США та Україні. А культурологи з повагою ставляться до його аналізу теорії сучасного мистецтва. Йдеться про відомого художника Тіберія Сільваші.

Хто ж він – Тіберій Сільваші?

Художник народився у Мукачеві, а прізвище має типове угорське походження і перекладається як слива.

Обоє його батьків – вчителі. Тато малював, а тому став першим учителем живопису для Тіберія. Майбутній митець серйозно почав малювати у шостому класі і з теплотою згадує спроби батька привчити до рибалки, коли він милувався вранішнім світлом.

Вчитися живопису Тіберій відправився до Києва. На третьому курсі потрапив на навчання до Тетяни Яблонської, яка надзвичайно вплинула на його становлення як живописця.

Свою першу персональну виставку провів у 1993 році у Тулузі (Франція). А далі була нагорода «Художник року» в Україні та стипендія муніципалітету Мюнхена.

Постійно експериментуючи, Сільваші приходить до «хронореалізму», сенс якого полягає в трансляції, роботі та взаємодії двох потоків часу – суб’єктивного і метафізичного – в одній площині, на полотні.

Проте сьогодні ми поговоримо не про його живопис, а про есеї, тексти, інтерв’ю за понад тридцятирічний період його творчості, де пан Тиберій досліджує творчість, художній простір та життя Ель Греко, Рембрандта, Веласкеса, Примаченко, Яблонської, Білокур.

Чому «Дерево життя»?

«Живопис – це давній медіум, у нього тривала історія, і перипетії довгих років його існування цілком можна порівняти з долею Одіссея», – пише автор. Як будинок, спальню і ложе Одіссея будували довкола дерева, так і живопис розвивається з «глибинного Джерела – потоку світла». В одному зі своїх інтерв’ю Сільваші говорив: «Я не малюю, я вирощую живопис». Для нього мистецтво – це встановлення гармонії зі світом. Це творення одного величного метаполотна, до чого долучаються митці з різних епох. То як саме художники творять єдиний культурний світ?

У розділі «Митці. Подорож равлика» Сільваші розгортає заплутаний «живописний» клубок, щоб пояснити формування цілісної історії живопису та його вплив на становлення самого автора, – Ель Греко, Веласкес, Рембрандт, Вермеєр, де Кіріко, Моранді, Дельво, Примаченко та Білокур. Тут і аналіз живопису, картин, спогади, і враження від знайомства з величними постатями.

Сільваші вивчає мистецтво та порушує надважливі питання, а саме:

  • що таке авторство і яка роль митця у процесі появи твору сьогодні;
  • чи можливо написати «реальне» і як взаємодіють реальність і мистецтво;
  • чи є місце для мистецтва взагалі та живопису зокрема в електронну добу;
  • у чому функція мистецтва та як вона змінюється нині;
  • що таке картина та чи потрібен глядач для існування живопису;
  • яка роль куратора та що таке кураторський проєкт;
  • хто такий художник стрітарту.

У цих та інших питаннях Сільваші насамперед розкриває себе, а вже потім теорію сучасного мистецтва. Він постає як художник і теоретик мистецтва та просто – як людина, зі своїм досвідом та цінностями, поглядом на життя та історіями.

Подивимось уважно на його ессе про кураторство, де митець згадує організацію двох пленерів молодих художників у Седневі у 1988 та 1989. Результатом цих двох зібрань став «художній вибух».

«Обмін ідеями, пластичними й інтелектуальними, і майже миттєва їх реалізація. Великі за розміром полотна писали без підрамників (треба довго чекати, поки їх виготовлять) – прибивали на стіни або розкладали на підлозі. Я вже не кажу про чемпіонів: Олег Голосій за ніч устигав написати три полотна розміром 2 на 3 метри. Інші не відставали», – згадує Сільваші.

Яблонська як джерело натхнення

Автор розповідає про друзів і однодумців по цеху у розділі «Ті, хто поруч». Звісно, Яблонській виділено особливе місце, адже робота у її майстерні та під її керівництвом – це один із визначальних етапів у формуванні Сільваші. Так, під час навчання в художній академії Тіберій часто заходив милуватися її студентськими роботами та шукати натхнення.

Сільваші уважно розглядає роботи колег та працює зі смислами Євгена Волобуєва, Олега Животкова, Романа Балаяна, Андрія Чебикіна, Сергія Якутовича, Олени Кудінової, Антона Соломухи, Анатолія Криволапа.

«Дерево Одіссея» – гарний приклад як можна подавати складні і суперечливі філософські та артпитання. Сільваші формує художнє бачення та вводить у вимір абстрактного мистецтва. І пам`ятайте пораду від автора книжки: смисли проростають в паузах. 

Кому варто читати

Людям, яких цікавить становлення українського мистецтва та його сенсів.

Кому не варто читати

Хто чекає розгорнутих біографій художників та «смажених фактів»

Схожі книжки

obkladinka_final_1_full (1)

Професія: художник
Поліна Ліміна

9789669428394-800x800

Історія мистецтва
Стівен Фартінг

img226_109

100 ідей, які змінили мистецтво
Майкл Берд

Авторка: Любов Ляшко