Сварки, непорозуміння та психологічні травми — 10 книжок про складні стосунки з матір’ю

Хтось може поділитись з матір’ю всім, і зі своїми перемогами чи болями одразу біжить до неї. Хтось же не знаходить спільної мови і мріє тільки про одне — максимально обмежити контакти. Складні стосунки з матерями — які вони мають наслідки у літературі?

Харизматична стара з промовистим іменем та молодий ветеран війни з ім’ям, яке постійно ставало об’єктом насмішок. Френсіс Дрейк, який не вміє плавати й боїться води, і Марвелос Вейз, яка пірнає за будь-якої погоди, бо її мати була русалкою. А хто його мати? Теж якась міфічна істота? Чому він її не згадує? Тільки фінал дасть відповідь. А зараз Дрейк згадує тільки про те, як кохану забрала вода, коли він відвернувся. Вона скинула туфельки на пляжі та зникла у хвилях. А ще він думає про конверт з листом від вмираючого солдата, який пропалює дірку у кишені піджака.

Коли вони говорили востаннє, то дуже посварились, і зараз її старша донька зникла, а молодшу знайшли мертвою на яхті. Вона не може собі цього пробачити і благає Йону Лінну знайти, врятувати. Комісар і сам цього прагне, беручись за нову справу. Він ще не уявляє, який скандальний клубок доведеться розплутувати. Тим часом у власній квартирі знаходять повішеним важливого зброєвого чиновника. Можливо, зникнення та химерне утоплення якось пов’язані з цією смертю. Йона Лінна відчуває, що зв’язок є. А невтішна мати мріє тільки про одне — мати можливість помиритись з донькою.

Монстр, який виріс з материнської ненависті. Так, це трішки спойлер, але читати розслідування доктора Ласла Крайцлера та журналіста Джона Мура, все одно буде цікаво. Історичний трилер Калеба Карра огорне атмосферою кінця ХІХ століття та познайомить зі ще поліціянтом Теодором Рузвельтом. Серія жахливих вбивств, яка дещо нагадує Джека Різника, але ще жорстокіша, про яку не пишуть поважні видання і яку всіляко намагаються замовчати, не має залишитись непокараною, переконаний Крайлер. Тож він зі своєю командою відчайдухів проводить безпрецедентне розслідування. 

Огида і сором — саме такі почуття викликала в Джудіт матір-алкоголічка. Тож понад все дівчинці хотілось виборсатись з життя у постійно брудній квартирі, де ніколи не було смачної домашньої їжі, але вистачало порожніх пляшок. Вона хоче досягти успіху і вкладає у свій розвиток, але бажання справедливості ставить хрест на її мистецькій кар’єрі, тож Джудіт йде ва-банк. Вона насолоджується розкішшю поряд із сильними світу цього і йде до мети по трупах (часто буквально), тому що ніколи не буде такою, як мати. Одержима помстою і з біса сексуальна вона знає, де хоче бути, і не випустить своє щастя з рук. 

Сім’я живе в церкві, мама тулиться в підвалі — вона вже роками звідти не виходить. І тільки Меріт бачить ненормальність того, що відбувається. Мама, тато, татова нова дружина, брат, сестра-близнючка та малий зведений брат — тільки він ще має надію вирости більш-менш прийнятним. Меріт свариться з матір’ю, майже не спілкується з батьком, бойкотує його нову дружину, ненавидить брата і дистанціюється від близнючки. Складні стосунки без підтримки мало не призводять до величезної трагедії, та, зрештою, вона зможе подолати своїх демонів і допоможе матері виборсатись з пастки під землею. 

У химерній прозі Бориса Віана все не таке, яким здається. Селище, в якому опиняється психіатр Жакмор, щодня шокує його: тут особлива мораль, яку ми радше назвали б аморальністю. Тут ні в кого немає сорому, окрім Слави, але його воліють не бачити. Жакмор (він же лікар, хоч і не до того) допомагає Клементині народити трьох хлопчиків Жоеля, Ноеля та Сітроена. Материнська гіперопіка калічить дітей, та Жакмор нічого не може вдіяти, та й не хоче, бо місцева атмосфера зуміла вплинути і на нього. Тож те, що здавалось турботою, перетворюється на клітку, яка стає щоразу меншою…

У неї — складні стосунки з матір’ю, у нього — батьком. Донька королеви воїнів та син правителя чаклунів не виправдовують сподівань своїх батьків. Не хапають з неба зірок і геть не проявляють королівських рис, а що вже до навчання невдатні — взагалі жах. Дисциплінованістю теж не відзначаються. Але є в них дещо спільне — велика тяга до пригод. Власне, саме тому ця історія заслуговує окремих книжок. Адже двоє спадкоємців можуть багато змінити в цьому світі, поділеному між воїнами та чаклунами. А об’єднати їх може прадавнє зло, яке вже розплющило одне заспане око і готується до атаки. 

В Сари та Енґуса було двоє чудових донечок Кірсті та Лідія. От тільки нещасний випадок забрав життя однієї з них. Тікаючи від болю та спогадів, подружжя переїжджає до успадкованого будиночка на острові в Шотландії. Цей переїзд стає випробуванням не тільки через холоднечу та побутові проблеми, а й те, що донечка каже, що вони помилились, вона не Кірсті, а Лідія. Крижані близнята — історія повільного материнського божевілля, помножена на біль втрати, та батьківське намагання втримати сім’ю на плаву, навіть серед холодних вод штормової зими. То хто ж з них залишився живим — Кірсті чи Лідія?

Майка Піввовк прагне розкрити таємницю, таємницю, яку її мати забрала з собою у могилу. Вона мусить дізнатись, інакше ніколи не зможе осягнути спокою. Не зможе відпустити війну, в якій кожен табір втратив надто багато. Тож вона свідомо потрапляє в полон, щоб вивідати те, що так довго її мучить. Потаємниця, яка так схожа на людину, рівно до того моменту, як те, що спить в ній, поривається на волю. Воно прагне крові, як і Майка, месниця та жертва, обплутана ниточками спогадів, інтриг та конфліктів, їй потрібні відповіді, щоб жити і взяти під контроль зло, яке точить зсередини.

Якою має бути ідеальна мати? Як власна неідеальність вганяє у смуток молодих матусь. Ось ці «травневі матусі» знаходять розраду, спілкуючись одна з одною. У парку вони говорять про те, що їх тривожить і що тішить. Одного фатального вечора вони йдуть до бару, щоб відпочити та потеревенити, залишаючи малят з нянями. От тільки в цей час до будинку Вінні вдирається злочинець і забирає дитину. Мати-одиначка несподівано стає об’єктом пересудів, всі довкола копирсаються у її брудній білизні, бо недогледіла! Жертву перетворюють на монстра. Тож яким має бути взірцеве материнство? Чи можна взагалі про нього говорити?