«Список кораблів»: 7 питань Сергію Жадану та Катерині Косьяненко про спільний артбук

Він пише вірші в літаках, аеропортах, в готелях, у дорозі чи вдома. Вона пише картини в київській майстерні в робочій та серйозній атмосфері. У нього співіснують в одному просторі теперішнє й минуле, сакральне та буденне, очевидне та приховане. У неї творяться сюжети, де є люди, святе, буденне, простір, час, війна, любов, самотність, порожнеча. 

За задумом видавництва Meridian Czernowitz вийшов артбук із шістдесяти віршів Сергія Жадана та дев’яти картин Катерини Косьяненко. Поет і художниця поділилися особливостями створення книжки та емоціями, які супроводжували їх за час роботи над нею. 

Сергій Жадан: Це такі фрески, нашарування різних досвідів і голосів

Де, в який час, за яких обставин писалися тексти до книжки «Список кораблів»?

Вони писалися за різних обставин — в літаках, аеропортах, в готелях, у дорозі. Якісь удома. Ця книга — такий собі щоденник, вона певною мірою зафіксувала те, що зі мною відбувалося протягом останніх півтора року.

Найцінніша емоція, яку отримали за час створення книжки:

Пам’ять і подяка тим, хто йшов перед нами. Ця книга, великою мірою, про заступання живих на місце померлих, про безперервність цього потоку, про важливість цієї естафети.

Найяскравіша подія, яка сталася з вами в процесі роботи над книжкою?

Ну, книга не надто радісна й весела, тому й події, які супроводжували її написання, важко міряти за яскравістю. Хоча ось там є цикл «Новий правопис», я його написав позаминулого року на свій день народження. Дуже добре це пам’ятаю — кінець серпня, Швейцарія, гори, і ці тексти.

Якими мотивами пронизана для вас ця книжка?

Мотивами вдячності й уважності.

Що спільного у віршів з картинами, що їх поєднує в книжку?

Їх поєднує, як на мене, співіснування в одному просторі теперішнього й минулого, сакрального та буденного, очевидного та прихованого. Це такі фрески, нашарування різних досвідів і голосів.

Що особливого відчули після завершення роботи над книжкою?

Мені важливо було її віддати в друк. Це справді особлива для мене книга — приватна й дуже болюча, оскільки стосується близьких мені людей.

Що сталося саме завдяки цій книжці?

Нічого не сталося. Життя триває, пишуться нові вірші.

Катерина Косьяненко: Вірші та картини римуються, відбувається діалог вербального та візуального

Де, в який час, за яких обставин писалися картини до книжки «Список кораблів»?

Робота завжди починається з вибору концепції зображення, стилістики, формату, об’єму. Задум та пошук рішення — надзвичайно важливий та відповідальний процес, це «зачаття» картини. Коли всі питання задуму художник для себе вирішив, починається процес фізичного втілення картини, в запланованому розмірі та матеріалі.

Вперше вірші зі збірки я прочитала в кінці літа, а останню роботу цього проєкту закінчила перед початком весни.

Картини намальовані в моїй майстерні в Києві, атмосфера була робоча та серйозна — поезія Сергія була камертоном, який я слухала дуже уважно, намагалася, щоб зображення були співзвучними віршам.

Найцінніша емоція, яку отримали за час створення книжки:

Ейфорія від того, що в картині з’явилося дихання життя мені добре відома, саме це відчуття тримає в цікавості до малювання. В цьому проєкті для мене було багато професійно важливих моментів: багато разів долала шлях від відчаю до радості.

Найяскравіша подія, яка сталася з вами в процесі роботи над книжкою.

Робота була тривалою, систематичною, я щодня їхала до майстерні й працювала, звичайні будні художника.

А от день, коли ми зустрічалися, щоб домовитись про майбутню книжку, я запам’ятала добре: світанок я зустріла за кермом, в Канівських кручах, сонце було помаранчево-рожевим, поля порожні, чорні, випалені, пил на ґрунтовій дорозі пухкий, бо дощів давно не було. Не знаю, чи можна назвати подією схід сонця серпневого дня?

Якими мотивами пронизана для вас ця книжка?

В хорошій поезії, як в житті, важливе все, найнепомітніша деталь може бути початком великої трагедії, або радості. Я малювала сюжети, де є люди, святе, буденне, простір, час, війна, любов, самотність, порожнеча. Мені здалося, що саме ці образи я побачила в поезії Сергія.

Що спільного у віршів з картинами, що їх поєднує в книжку?

Поет складає незвичайні, надзвичайні образи з усім знайомих, звичних слів. Він створює нову реальність, в якій є простір, час, життя та смерть. Художник теж створює нову реальність, але засобами більш специфічними — лінією, плямою, кольором.

Певне співзвуччя існує: вірші та картини римуються, відбувається діалог вербального та візуального.

А поєднує вірші та картини в книжку сміливість куратора та видавця: Тетяни Швед та Святослава Померанцева.

Що особливого відчули після завершення роботи над книжкою?

Щастя. Від того, що все задумане вдалося втілити якнайкраще. Вдячність усім, з ким працювала в проєкті.

Що сталося саме завдяки цій книжці?

Книжка вийшла зовсім нещодавно. Можливо, найважливіше ще станеться.