«Солодке життя в Парижі» — неймовірна кулінарна подорож французькою столицею разом із всесвітньо відомим кондитером. Оглядачки блогу Yakaboo вже прочитали цю книжку і готові поділитись враженнями.
Оглядачки
Віталіна Макарик: Все просто – люблю Париж і солодощі 🙂 Тому коли дізналася про цю книжку, в якій поєднуються дві мої любові, просто не могла оминути її увагою. Тим паче, що йдеться не про роман, в якому Париж і тамтешні смаколики постають лише як декорації, а про життя відомого кондитера в столиці Франції – місті чарівному, але непростому. Як він справлятиметься із побутом? Де шукатиме складники для своїх страв і що саме готуватиме? Чи вдасться його паризькі рецепти втілити на українській кухні? О, ця книжка обіцяла справжню пригоду – і вона не підвела.
Олеся Муц: Побачити обкладинку та назву книжки, щоб інтуїтивно відчути, що вона – “твоя”? О, саме так і сталось у мене із «Солодким життям в Парижі» Девіда Лебовіца. А прочитавши анотацію, котра, окрім дивовижної атмосфери Парижу та особистих вражень автора, зокрема про правила поведінки місцевих жителів та навіть особливостей чоловічого взуття, інтригувала ще й понад півсотнею оригінальних рецептів, зрозуміла: так, мені вкрай необхідно її прочитати! Адже відвідати Францію та побувати в Парижі – моя давня, ще шкільна мрія…Тож поки заповітна мрія залишається мрією, можна (і навіть треба!) зробити ще один крок у її реалізації – засвоїти теоретичні знання паризького життя, у тому числі ще й такі смачні!
Девід і життя до Парижу
Олеся: Девід Лебовіц — відомий професійний кухар-кондитер, автор 8 книжок. За звичкою американських студентів вісімдесятих, після завершення коледжу вирушив у свою першу дорослу подорож Європою. Повернувшись до Штатів з майже річної мандрівки “не очима, а шлунком”, Девід вирішує пов`язати своє майбутнє саме з приготуванням їжі. Зокрема, він провів близько 13 років у знаменитому каліфорнійському ресторані Chez Panisse, де найдовше пропрацював саме у кондитерському відділі.
«Кожен день був відкриттям для мене, я навчився стриманості у професії, де заведено не відпускати гостей, доки вони не луснуть. Я зрозумів, що був там, де треба, коли почув: “Це єдиний ресторан, у якому клієнт не завжди правий”». Вже у своїй дебютній кулінарній книзі – Room for Dessert — Лебовіц хотів змінити поширене розуміння десерту як чогось пишного, висококалорійного та надмірного, маючи на меті викликати зацікавлення читачів до простих солодощів, у яких головне – це чистий смак свіжих фруктів і темного шоколаду.
Переживши втрату близької людини, він залишає Сан-Франциско та переїжджає до Парижа.
Віта: Девід – ще той авантюрист. Відкритий до світу, здатний на рішучі вчинки, готовий сам змінюватися і пропонувати зміни іншим. Починаючи з того gap year, який він провів у Європі, і закінчуючи зухвалою спробою влаштуватися на роботу у найкращий ресторан Каліфорнії, спираючись лише на свою пристрасть до кулінарії і бажання працювати, він демонструє вірність своїй любові до смакових насолод.
Девід Лебовіц – прихильник використання сезонних і місцевих продуктів. Він готує страви без зайвих витрибеньок, але вони смакують справді неповторно. Рецепти, які він пропонує, — прості і доволі дешеві, але з них вдаються неймовірні страви. Коли Девід їде у Францію, він уже має певне ім’я, кілька виданих книг, але при цьому – шалене бажання пізнавати, вчитися, вдосконалюватися. Тому він не лише п’є шоколад у найкращих шоколаднях міста і готує різні страви на своїй крихітній кухні, але й стає робітником на рибному ринку та стажером у шоколадній крамничці.
Черги, страйки і жахлива кава, або Чому французи ненавидять парижан
Віта: Ви уявляєте Париж як місто елегантних дам, гостинних бістро, чарівних вулиць і вишуканих квартир? Забудьте! Француженки зі всім своїм шармом залюбки пропхаються повз вас у черзі, причавивиши вашу ногу кошиком або візком для покупок, якщо не будете обачними. У крамничці чи бістро вас зустрічатимуть не як важливого гостя, а як набридливу людину, яка відриває персонал від надважливих справ. Кава, яку вам принесуть, майже гарантовано виявиться жахливою. А симпатична вуличка, на якій ви винаймете квартиру, може перетворитися на епіцентр демонстрації страйкарів – а страйки у Франції трапляються регулярно. Не кажучи вже про тісні кухні, дуже, сказати б, вільне ставлення парижан до умов зберігання їжі і неприємну звичку користуватися в помешканні старими брудними ганчірками (обережно, розділ про la serpilliere може відбити вам апетит).
Автор стверджує, що більшість цих неприємних рис, про які він згадує, притаманні не французам взагалі, а лише парижанам. Тому решта жителів країни їх відверто недолюблюють. Девід теж, схоже, не в захваті від більшості жителів міста, але це, втім, не заважає йому насолоджуватися паризьким життям. Бо тут, як мінімум, є неймовірний шоколад!
Олеся: Як і кожен іноземець у будь-якій країні, Девід Лебовіц зіткнувся з низкою парадоксів. Мені особливо сподобалось читати про те, що мають на увазі французи, коли щось кажуть. Наприклад, коли вони кажуть: Non, — мають на увазі: «Переконайте мене», коли: «Ми не приймаємо товар назад», — «Переконайте мене», як і коли: «У ресторані немає вільних столиків», — теж «Переконайте мене». Або ж коли вони кажуть: «Немає решти», — це слід розцінювати як: «Це мої чайові»; чи: «Це неможливо» — «Це можливо, але не для вас». Варто наголосити, що ми дізнаємось про особистий досвід одного американця крізь призму його почуття гумору, як і те, що книжка «Солодке життя в Парижі» вийшла ще у 2009 році.
Паризькі десерти на українській кухні, або Як ми тестували рецепти Девіда
Олеся: Низькокалорійний тарт «Татен» із карамелізованими яблуками – перша страва, яку я вирішила приготувати за рецептом Девіда Лебовіца.
Для тіста
¾ чашки (110 г) борошна
¼ чайної ложки солі
1 1/2 чайні ложки цукру-піску
2 столові ложки (30 г) несоленого масла, нарізаного на 2-сантиметрові кубики й охолодженого
3 столові ложки (45 мл) крижаної води
Для начинки
8 твердих яблук
Сік половини лимона
1 столова ложка (15 г) несоленого або солоного масла
1/2 чашки (120 г) коричневого цукру
З вищеперелічених інгредієнтів замішуємо тісто, формуючи диск.
У 25-сантиметрову сковорідку з розтопленим маслом та коричневим цукром розкладаємо четвертинки очищених яблук серцевинками угору, щільними концентричними колами, і готуємо, не помішуючи, протягом 20-25 хвилин на середньому вогні.
Тістом, розкачаним у тонке 30-сантиметрове коло, накриваємо карамелізовані яблука.
Тарт випікаємо у нагрітій до 200-220 градусів за Цельсієм духовці, на верхній решітці, протягом 35-40 хвилин, поки тісто не набуде брунатно-золотистого кольору.
На готовий пиріг кладемо деко і перевертаємо сковорідку на нього.
Тарт «Татен» рекомендується подавати теплим із ложечкою ванільного морозива або густого крем-фрешу. Мені ж він просто божественно засмакував з чашечкою кави :).
——————————————————————
Віта: Обираючи рецепт з книжки, який можна “затестити” в домашніх умовах, я зупинилася на тому, продукти для якого доступні будь-де і будь-кому, навіть жителям невеликого українського містечка десь на периферії. Отож, готуємо gateau therese, або ж шоколадний торт.
Інгредієнти
250 г рубленого гіркувато-солодкого шоколаду (я використовувала “Авторський” від “Світоч”, 3 плитки, але в ідеалі краще брати шоколад фірми Lindt)
8 столових ложок (120 г) несолоного масла
⅓ чашки (65 г) цукру
4 великі яйця кімнатної температури, розділені на жовтки і білки
2 столові ложки борошна
Дрібка солі
Нагрійте духовку до 180 градусів за Цельсієм. Намастіть 23-сантиметрову форму для випікання і застеліть дно пергаментним папером.
У великій мисці, встановленій у каструлю з водою, що повільно кипить, розтопіть шоколад і масло разом до однорідності.
Зніміть з вогню і, розмішуючи, додайте половину цукру, потім яєчні жовтки і борошно.
Електроміксером або вінчиком збийте яєчні білки із сіллю до утворення м’яких похилих піків. Поступово додайте решту цукру і збивайте, доки білки не стануть однорідними і не триматимуть форму після виймання вінчика.
Гумовою лопаткою обережно вмішайте третину яєчних білків у шоколадну суміш, доки вона посвітлішає, потім додайте решту білків і ретельно розмішайте до однорідного кольору.
Викладіть рідке тісто у підготовлену форму для випікання, розрівняйте зверху, випікайте 35 хвилин, доки торт не почне трохи твердішати у центрі. Не перепечіть!
Охолодіть торт у формі перед подачею.
В процесі приготування (який зайняв від сили 20 хвилин) не все мені вдавалося ідеально, але торт, випікаючись у духовці, заповнив неймовірним ароматом увесь дім. Вийшов він смачним і справді шоколадним. Але найбільше мене вразив не смак, а текстура – ніжна й оксамитова.
Тож вердикт такий: можете сміливо готувати за рецептами з «Солодкого життя в Парижі». Тим паче, що, на відміну від власного життя, рецепти тут – не лише солодкі 😉
Кому читати
Віта: Тим, хто любить пізнавати інші країни через побут і смаки її жителів. А також тим, хто цінує нестандартні куховарські книги, любить французьку кухню і хоче приготувати ідеальний шоколадний мус або легендарні “мадленки” у себе вдома.
Олеся: Усім, хто цікавиться Францією і Парижем зокрема, кому до вподоби книжки, які написані як культурно-кулінарні подорожі та з яких можна почерпнути чимало цікавого і навіть відчути на смак описане.
Кому не читати
Олеся: Мабуть тим, хто хоче спробувати усе на власному досвіді, вибираючись у Париж. Тільки не кажіть потім, що Девід Лебовіц вас не попереджав :).
Віта: Тим, хто чекає від книжки про Париж виключно захопливих життєвих історій і не цікавиться кухнею, — рецепти, включені до кожного розділу, вас просто дратуватимуть.
Схожі книги
Віта: Вже з перших розділів згадала про Пітера Мейла – у цього американця, хоч він жив у Провансі, а не в Парижі, були схожі спостереження про французів (наприклад, про їхню любов до затягування справ, бюрократію і відкладання домовленостей “на завтра”). У його книгах теж чимало кулінарних подробиць і смакування найрізноманітніших страв. І, звісно, цікаві історії з життя з французами.
Олеся: Читаючи «Солодке життя в Парижі» та довідуючись про особливості паризькості, першою тематично подібною книжкою, яка спадає на думку, для мене стала… «Спостерігаючи за англійцями»: з обидвох можна почерпнути чимало цікавого про ментальність та культуру парижан та англійців відповідно, плюс, з відмінним гумором, і що дуже важливо, порівняти їх, наприклад, у ставленні до перебування у черзі). Щодо художньої літератури, згадується роман Лори Флоранд «Шоколадна злодійка», в якому розповідається про паризькі пригоди американки Кейд, котра намагається будь-якою ціною вивідати таємниці майстерності відомого шоколатьє Сільвана Маркіза.
15 thoughts on “Бути парижанином: #ДвіДумки про «Солодке життя в Парижі» Девіда Лебовіца”