Бути парижанином: #ДвіДумки про «Солодке життя в Парижі» Девіда Лебовіца

«Солодке життя в Парижі» — неймовірна кулінарна подорож французькою столицею разом із всесвітньо відомим кондитером. Оглядачки блогу Yakaboo вже прочитали цю книжку і готові поділитись враженнями. 

Оглядачки

Віталіна Макарик: Все просто – люблю Париж і солодощі 🙂 Тому коли дізналася про цю книжку, в якій поєднуються дві мої любові, просто не могла оминути її увагою. Тим паче, що йдеться не про роман, в якому Париж і тамтешні смаколики постають лише як декорації, а про життя відомого кондитера в столиці Франції – місті чарівному, але непростому. Як він справлятиметься із побутом? Де шукатиме складники для своїх страв і що  саме готуватиме? Чи вдасться його паризькі рецепти втілити на українській кухні? О, ця книжка обіцяла справжню пригоду – і вона не підвела.

Олеся Муц: Побачити обкладинку та назву книжки, щоб інтуїтивно відчути, що вона – “твоя”? О, саме так і сталось у мене із «Солодким життям в Парижі» Девіда Лебовіца. А прочитавши анотацію, котра, окрім дивовижної атмосфери Парижу та особистих вражень автора, зокрема про правила поведінки місцевих жителів та навіть особливостей чоловічого взуття, інтригувала ще й понад півсотнею оригінальних рецептів, зрозуміла: так, мені вкрай необхідно її прочитати! Адже відвідати Францію та побувати в Парижі – моя давня, ще шкільна мрія…Тож поки заповітна мрія залишається мрією, можна (і навіть треба!) зробити ще один крок у її реалізації – засвоїти теоретичні знання паризького життя, у тому числі ще й такі смачні!

Девід і життя до Парижу

Олеся: Девід Лебовіц — відомий професійний кухар-кондитер, автор 8 книжок. За звичкою американських студентів вісімдесятих, після завершення коледжу вирушив у свою першу дорослу подорож Європою. Повернувшись до Штатів з майже річної мандрівки “не очима, а шлунком”, Девід вирішує пов`язати своє майбутнє саме з приготуванням їжі. Зокрема, він провів близько 13 років у знаменитому каліфорнійському ресторані Chez Panisse, де найдовше пропрацював саме у кондитерському відділі. 

«Кожен день був відкриттям для мене, я навчився стриманості у професії, де заведено не відпускати гостей, доки вони не луснуть. Я зрозумів, що був там, де треба, коли почув: “Це єдиний ресторан, у якому клієнт не завжди правий”». Вже у своїй дебютній кулінарній  книзі – Room for Dessert — Лебовіц хотів змінити поширене розуміння десерту як чогось пишного, висококалорійного та надмірного, маючи на меті викликати зацікавлення читачів до простих солодощів, у яких головне – це чистий смак свіжих фруктів і темного шоколаду. 

Переживши втрату близької людини, він залишає Сан-Франциско та переїжджає до Парижа.

Віта: Девід – ще той авантюрист. Відкритий до світу, здатний на рішучі вчинки, готовий сам змінюватися і пропонувати зміни іншим. Починаючи з того gap year, який він провів у Європі, і закінчуючи зухвалою спробою влаштуватися на роботу у найкращий ресторан Каліфорнії, спираючись лише на свою пристрасть до кулінарії і бажання працювати, він демонструє вірність своїй любові до смакових насолод. 

Девід Лебовіц – прихильник використання сезонних і місцевих продуктів. Він готує страви без зайвих витрибеньок, але вони смакують справді неповторно. Рецепти, які він пропонує, — прості і доволі дешеві, але з них вдаються неймовірні страви. Коли Девід їде у Францію, він уже має певне ім’я, кілька виданих книг, але при цьому – шалене бажання пізнавати, вчитися, вдосконалюватися. Тому він не лише п’є шоколад у найкращих шоколаднях міста і готує різні страви на своїй крихітній кухні, але й стає робітником на рибному ринку та стажером у шоколадній крамничці.

Черги, страйки і жахлива кава, або Чому французи ненавидять парижан

Віта: Ви уявляєте Париж як місто елегантних дам, гостинних бістро, чарівних вулиць і вишуканих квартир? Забудьте! Француженки зі всім своїм шармом залюбки пропхаються повз вас у черзі, причавивиши вашу ногу кошиком або візком для покупок, якщо не будете обачними. У крамничці чи бістро вас зустрічатимуть не як важливого гостя, а як набридливу людину, яка відриває персонал від надважливих справ. Кава, яку вам принесуть, майже гарантовано виявиться жахливою. А симпатична вуличка, на якій ви винаймете квартиру, може перетворитися на епіцентр демонстрації страйкарів – а страйки у Франції трапляються регулярно. Не кажучи вже про тісні кухні, дуже, сказати б, вільне ставлення парижан до умов зберігання їжі і неприємну звичку користуватися в помешканні старими брудними ганчірками (обережно, розділ про la serpilliere може відбити вам апетит).

Автор стверджує, що більшість цих неприємних рис, про які він згадує, притаманні не французам взагалі, а лише парижанам. Тому решта жителів країни їх відверто недолюблюють. Девід теж, схоже, не в захваті від більшості жителів міста, але це, втім, не заважає йому насолоджуватися паризьким життям. Бо тут, як мінімум, є неймовірний шоколад!

Олеся: Як і кожен іноземець у будь-якій країні, Девід Лебовіц зіткнувся з низкою парадоксів. Мені особливо сподобалось читати про те, що мають на увазі французи, коли щось кажуть. Наприклад, коли вони кажуть: Non, — мають на увазі: «Переконайте мене», коли: «Ми не приймаємо товар назад», — «Переконайте мене», як і коли: «У ресторані немає вільних столиків», — теж «Переконайте мене». Або ж коли вони кажуть: «Немає решти», — це слід розцінювати як: «Це мої чайові»; чи: «Це неможливо» — «Це можливо, але не для вас». Варто наголосити, що ми дізнаємось про особистий досвід одного американця крізь призму його почуття гумору, як і те, що книжка «Солодке життя в Парижі» вийшла ще у 2009 році.

Паризькі десерти на українській кухні, або Як ми тестували рецепти Девіда

Олеся: Низькокалорійний тарт «Татен» із карамелізованими яблуками – перша страва, яку я вирішила приготувати за рецептом Девіда Лебовіца.

Для тіста

¾ чашки (110 г) борошна

¼ чайної ложки солі

1 1/2 чайні ложки цукру-піску

2 столові ложки (30 г) несоленого масла, нарізаного на 2-сантиметрові кубики й охолодженого

3 столові ложки (45 мл) крижаної води

 

Для начинки

8 твердих яблук

Сік половини лимона

1 столова ложка (15 г) несоленого або солоного масла

1/2 чашки (120 г) коричневого цукру

 

З вищеперелічених інгредієнтів замішуємо тісто, формуючи диск.

У 25-сантиметрову сковорідку з розтопленим маслом та коричневим цукром розкладаємо четвертинки очищених яблук серцевинками угору, щільними концентричними колами, і готуємо, не помішуючи, протягом 20-25 хвилин на середньому вогні.

Тістом, розкачаним у тонке 30-сантиметрове коло, накриваємо карамелізовані яблука.

Тарт випікаємо у нагрітій до 200-220 градусів за Цельсієм духовці, на верхній решітці, протягом 35-40 хвилин, поки тісто не набуде брунатно-золотистого кольору.

На готовий пиріг кладемо деко і перевертаємо сковорідку на нього.

Тарт «Татен» рекомендується подавати теплим із ложечкою ванільного морозива або густого крем-фрешу. Мені ж він просто божественно засмакував з чашечкою кави :).

——————————————————————

Віта: Обираючи рецепт з книжки, який можна “затестити” в домашніх умовах, я зупинилася на тому, продукти для якого доступні будь-де і будь-кому, навіть жителям невеликого українського містечка десь на периферії. Отож, готуємо gateau therese, або ж шоколадний торт.

Інгредієнти

250 г рубленого гіркувато-солодкого шоколаду (я використовувала “Авторський” від “Світоч”, 3 плитки, але в ідеалі краще брати шоколад фірми Lindt)

8 столових ложок (120 г) несолоного масла

⅓ чашки (65 г) цукру

4 великі яйця кімнатної температури, розділені на жовтки і білки

2 столові ложки борошна

Дрібка солі

Нагрійте духовку до 180 градусів за Цельсієм. Намастіть 23-сантиметрову форму для випікання і застеліть дно пергаментним папером.

У великій мисці, встановленій у каструлю з водою, що повільно кипить, розтопіть шоколад і масло разом до однорідності.

Зніміть з вогню і, розмішуючи, додайте половину цукру, потім яєчні жовтки і борошно.

Електроміксером або вінчиком збийте яєчні білки із сіллю до утворення м’яких похилих піків. Поступово додайте решту цукру і збивайте, доки білки не стануть однорідними і не триматимуть форму після виймання вінчика.

Гумовою лопаткою обережно вмішайте третину яєчних білків у шоколадну суміш, доки вона посвітлішає, потім додайте решту білків і ретельно розмішайте до однорідного кольору.

Викладіть рідке тісто у підготовлену форму для випікання, розрівняйте зверху, випікайте 35 хвилин, доки торт не почне трохи твердішати у центрі. Не перепечіть!

Охолодіть торт у формі перед подачею.

В процесі приготування (який зайняв від сили 20 хвилин) не все мені вдавалося ідеально, але торт, випікаючись у духовці, заповнив неймовірним ароматом увесь дім. Вийшов він смачним і справді шоколадним. Але найбільше мене вразив не смак, а текстура – ніжна й оксамитова.

Тож вердикт такий: можете сміливо готувати за рецептами з «Солодкого життя в Парижі». Тим паче, що, на відміну від власного життя, рецепти тут – не лише солодкі 😉

Кому читати

Віта: Тим, хто любить пізнавати інші країни через побут і смаки її жителів. А також тим, хто цінує нестандартні куховарські книги, любить французьку кухню і хоче приготувати ідеальний шоколадний мус або легендарні “мадленки” у себе вдома.

Олеся: Усім, хто цікавиться Францією і Парижем зокрема, кому до вподоби книжки, які написані як культурно-кулінарні подорожі та з яких можна почерпнути чимало цікавого і навіть відчути на смак описане.

Кому не читати

Олеся: Мабуть тим, хто хоче спробувати усе на власному досвіді, вибираючись у Париж. Тільки не кажіть потім, що Девід Лебовіц вас не попереджав :).

Віта: Тим, хто чекає від книжки про Париж виключно захопливих життєвих історій і не цікавиться кухнею, — рецепти, включені до кожного розділу, вас просто дратуватимуть.

Схожі книги

Віта: Вже з перших розділів згадала про Пітера Мейла – у цього американця, хоч він жив у Провансі, а не в Парижі, були схожі спостереження про французів (наприклад, про їхню любов до затягування справ, бюрократію і відкладання домовленостей “на завтра”). У його книгах теж чимало кулінарних подробиць і смакування найрізноманітніших страв. І, звісно, цікаві історії з життя з французами. 

Олеся: Читаючи «Солодке життя в Парижі» та довідуючись про особливості паризькості, першою тематично подібною книжкою, яка спадає на думку, для мене стала… «Спостерігаючи за англійцями»: з обидвох можна почерпнути чимало цікавого про ментальність та культуру парижан та англійців відповідно, плюс, з відмінним гумором, і що дуже важливо, порівняти їх, наприклад, у ставленні до перебування у черзі). Щодо художньої літератури, згадується роман Лори Флоранд «Шоколадна злодійка», в якому розповідається про паризькі пригоди американки Кейд, котра намагається будь-якою ціною вивідати таємниці майстерності відомого шоколатьє Сільвана Маркіза.

Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)

10 thoughts on “Бути парижанином: #ДвіДумки про «Солодке життя в Парижі» Девіда Лебовіца

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl articles and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life authors and blogs

Залишити відповідь