Ship Life. Сім місяців добровільного рабства. Уривок із книжки

«Ship Life, або Сім місяців добровільного рабства» написано у формі умовного щоденника дівчини, що працювала офіціанткою на американському круїзному лайнері. Авторка день за днем відтворює з пам’яті реальні події семи місяців, проведених на борту, ділиться своїми враженнями, відкриттями і переживаннями. Читачі цього щоденника мають змогу разом з авторкою відвідати понад 20 країн Європи, Північної та Центральної Америки, а головне ‒ з перших вуст дізнатися про те, яке ж воно – корабельне життя.

Огляд книжки на каналі Yakaboo

Придбати книжку в Yakaboo


Фрагмент


БАЛТИКА

21.07−04.08.2012

21 липня, Саутгемптон

Мене знову поставили в розклад у ресторан «Select Dining», де в мене є своя станція . Це вечірній розклад, а вдень я далі продаю пиво й содові на гриль-станції . Я вже більш-менш освоїла барну справу і купила контактні лінзи в Санкт-Петербурзі, що дуже полегшує роботу.

«Select Dining» поділяється на чотири станції, з яких кожна закріплена за одним офіціантом бару. Крім мене, на барі працюють офіціанти індус Гілсон, болгарка Албена, хорватка Тіана і бармен з Франції Вінсент.

Гілсон через свій великий живіт схожий на Карлсона. Йому вже за 40, і в нього з’явилася лисина. Він хороший офіціант, який дійсно піклується про гостей – любить робити для них різні маленькі приємності, як-от трубочка у вигляді сердечка. Він дуже балакучий, і я підтримувала розмову поки могла, але потім просто не стало сил. Він образився:

– Why this lady never talks to me?

– Because I am introvert .

– I don’t even know what to say .

– Me neither.[1]

Можливо, це негарно, але в якийсь момент бажання зберегти рівновагу починає переважати над чемністю. Гілсон запросив мене на індійську вечірку в барі для членів екіпажу на першій палубі: «Olga, make sure you come to Indian party»[2]. «Olga, make sure you don’t go there»[3], – сказав мені Вінсент, коли почув це. Ходити на такі паті варто, тільки якщо ти терміново шукаєш індійського бойфренда. В мене поки такої потреби нема. Загалом, у бар для членів екіпажу на першій палубі я ходжу рідко і тільки в гарній компанії . Один друг-бармен сказав мені: «Якщо ти не куриш і не шукаєш пригод – краще взагалі не ходи туди». Дійсно, якщо нічого не хочеш запропонувати сексуально зголоднілим чоловікам, то навіщо їх вводити в оману, дражнити і створювати собі зайві проблеми?

Іншій офіціантці, Албені, дружині О’Ніла гаянського, теж близько 40 років, вдома її чекає маленька донька . Албена хороша, добра людина, але вона постійно говорить . Постійно! Це більше схоже на бурчання, яке дуже важко витримати 4-5 годин підряд протягом зміни. Дехто вважає, що Албена cuckoo[4]. Вона постійно говорить про свого чоловіка: «My husband, my husband…»[5] Албена дуже сподівається переконати його переїхати жити в Штати. З О’Нілом я познайомилась раніше, ніж з Албеною, і все, що вона говорить, разюче відрізняється від того, що розповідав він . О’Ніл збирав гроші, щоб відкрити бар у Гаяні, й постійно сумував за своїми гаянськими дітьми . Албена в сльозах прийшла в ресторан:

– He is really a gay .

– Who?

– O’Neil.[6]

Не знаю, правда це чи ні, та й не моє це діло . Хотілось якось заспокоїти її, але що тут скажеш?

Тіана – дівчина з Хорватії, яка жила з Людою під час свого першого контракту, а тепер щойно повернулася з відпустки . Її історія досить типова. На судні їй не подобається, але вона знайшла була собі тут хлопця з іншої країни і повернулася, щоб бути з ним. Тепер уже звикла й планує працювати далі. Кажуть, якщо хочеш не повертатись на судно, то треба не їхати на другий контракт. Якщо приїдеш вдруге, то неодмінно потім буде і третій, і четвертий. Мені здається, справді є якась точка неповернення, і я її боюсь. Хлопець Тіани – Нуман – дуже вправний бармен, Flair bartender[7]. Він один із небагатьох, хто вміє показувати шоу з одночасним розливанням мартіні в склянки, викладені пірамідкою. «Мартіні-бар» розташований по сусідству з рестораном, і Тіана часто зникає в робочий час. Тоді доводиться обслуговувати гостей і з її станції. Тіані до цього діла немає, бо вона може робити бізнес у «Мартіні-барі», де працює Нуман.

Наш бармен Вінсент, мабуть, єдиний тут представник Франції, в нашому відділі – то точно. Рідною мовою він може спілкуватись хіба з маврикійцями. Це його перший контракт, але він працював раніше барменом вдома, щоб якось платити за навчання. Вінсенту тут не подобається, і він не планує сюди повертатись. Натомість він хоче поїхати працювати барменом в Австралію: «You know, Olga, you need just some money in your pocket and you go»[8], – каже мені Вінсент не про Австралію, а про мандри загалом. Мені з ним цікаво, хоч він не надто говіркий. Після зміни я зустріла його в інтернет-кафе. Він зупинився подивитись на кириличні літери, якими я друкувала повідомлення сестрі. Хотіла додати і Вінсента в друзі, але в нього навіть немає сторінки у фейсбуку, а може просто не хоче казати.

Крім нас, офіціантів бару, в ресторані, звичайно ж, дуже багато офіціантів власне ресторану, їхніх помічників, а також сомельє . На моїй станції працює двоє сомельє: Ерік з Маврикію і ще один індус із Ґоа, чийого імені я, на жаль, не запам’ятала. На його бейджику так і написано: «Ґоа», бо він так наполіг і завжди всім доводить, що Ґоа – це не Індія. Ерік – чудовий сомельє, дуже професійний, інтелігентний, він завжди мені підказує, хто з гостей що хоче випити . Він ніколи не робить собі два чеки з одного столика. Наприклад, якщо дама п’є вино, а джентльмен – щось із бару, він дозволяє мені робити один чек на мій акаунт, але вино наливає сам.

На сусідній станції працює інший сомельє – Шелдон. У вільний від роботи час він іноді організовує вечірки, де сам виступає як діджей. Вони разом з Еріком – одні з найкращих сомельє на борту. Шелдон уміє так обcлуговувати гостей, що в кінці круїзу вони приносять йому сотні доларів чайових. Він підійшов привітатись і познайомитись зі мною, спитав, звідки я. «I have been to Odesa. Odesa is nice, but people on the street were laughing at me and touching my hands because I am black»[9]. Мені рідко буває по-справжньому соромно, але в цей момент мені відняло мову. Я не знала, як вибачитись перед ним за дикунство співвітчизників.


  • [1] –Чому ця панна ніколи зі мною не розмовляє? –Тому що я інтроверт.  – Я навіть не знаю, що сказати. – Я теж.
  • [2] «Ольго, обов’язково приходь на індійську вечірку».
  • [3] «Ольго, в жодному разі не йди туди».
  • [4] Так тут говорять на тих, хто працює на судні тривалий час і через це вже став несповна розуму, хоч і далі може виконувати свої обов’язки.
  • [5] «Мій чоловік, мій чоловік…»
  • [6] –Він направду гей. –Хто? – О’Ніл.
  • [7] Бармен, який практикує жонглювання барним приладдям.
  • [8] «Ти знаєш, Ольго, треба лишень трохи грошей в кишені – і можна їхати».
  • [9] «Я був в Одесі. Одеса гарна, але люди на вулиці сміялися з мене й показували на мене пальцем, бо я чорний».

Читати: Книго-мандри. 10 українських книжок про різні куточки світу

Читати: Новинки січня. 100 книжок від українських видавництв


Придбати книжку в Yakaboo

Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)

6 thoughts on “Ship Life. Сім місяців добровільного рабства. Уривок із книжки

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life articles and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life authors and blogs

Залишити відповідь