Автори нового дитячого коміксу «Щоденники Вишеньки»: про фантастичних звірів, фільми Міядзякі та незвичний книжковий формат

Орелі Нейре й Жоріс Шамблен — французькі митці, які отримали нагороду на Міжнародному фестивалі коміксів в Ангулемі 2014 року за серію дитячих книг «Щоденники Вишеньки». Пропонуємо вашій увазі розмову з творцями цієї серії, перший том якої нещодавно вийшов у світ українською мовою завдяки видавництву «Наша Ідеа».

— Ви отримали Молодіжну премію на Міжнародному фестивалі в Ангулемі. Молоде журі серед усіх фіналістів обрало вашу книгу, жанр якої перебуває на межі між особистим щоденником та коміксом. Чим, на вашу думку, історія головної героїні, цієї бунтівної, кмітливої та дещо та войовничої дівчинки, захопила читачів?

Ж. Шамблен: Ми дали хабар у вигляді пакетиків з цукерками! Очевидно, він дуже подіяв! Якщо ж говорити серйозно, то варто було б поставити це запитання членам журі. Було б дещо дивно говорити, мовляв, наша власна книга — це те, що безперечно їх вразило, тому що вона просто чудова! Я гадаю, що їм сподобалася оригінальність форми, а також, можливо, насиченість тексту. Стосовно самої Вишеньки, то я сподіваюся, що їх захопило приємне личко головної героїні, сильний характер та доволі реалістичний образ.

Ми хотіли розповісти про пригоди звичайнісінької маленької дівчинки, такої, яку можемо зустріти щодня. Пропрацювавши чимало років із дітьми, я можу з упевненістю стверджувати, що досить добре їх знаю, і безсумнівно, читачі це відчувають. У будь-якому разі я щасливий, що хлопчики й дівчатка ідентифікують себе з нашими персонажами.

О. Нейре: Як сказав Жоріс, досить складно уявити, чому саме твоя праця захоплює інших. Цілком можливо, їм сподобалася і сама історія загалом, і як ми оповідаємо її: сюжет, персонажі й те, у які пригоди вони потрапляють та як реагують на різноманітні події, а також ілюстрації, текст… Я сама була зворушена історією під час знайомства зі сценарієм, тож намагалася передати все те, що прочитала й відчула під час читання. І я щаслива, що я змогла це передати!

— Розкажіть, як вам працювалося з видавцями під час створення цієї книги?

О. Нейре: Видавці теж добряче попрацювали над цією серією! Було приємно відчувати, що ми маємо спільні інтереси, що нами опанувало загальне захоплення, особливо ж коли віддаєш стільки часу й зусиль на створення книги, як того вимагає комікс. Незалежно від того, чи то сценарій, чи то ілюстрації, ми з Жорісом завжди приділяємо чимало уваги деталям, порадам та бажанням один одного, ми постійно обмінюємося думками й ідеями. А видавці — це саме ті люди, які бачать усі ці перетворення на власні очі від самого початку й аж до завершення нашої спільної праці: спочатку сценарій Жоріса, потім уже мої малюнки, і врешті – остаточний варіант. Бо коли ти дослухаєшся до всіх думок і порад під час роботи, результат від цього тільки кращий. За весь період спільної роботи ми вже чудово спрацювалися, набутий досвід нам щораз більше допомагає, тож із часом ми отримуємо все менше зауважень.

Ж. Шамблен: Це тісна співпраця, сторінка за сторінкою. Спочатку я пишу повний сценарій. Після того як Орелі його прочитає й зробить свої перші ескізи, надходить черга відповідальних за колекцію у Видавництві, які вже приймають остаточне рішення. Перший етап — отримати зворотний зв’язок стосовно тексту, а вже потім — щодо малюнків.

Орелі надсилає мені їх один за одним, на кожному етапі створення ілюстрації. А я підтверджую і (або) прошу внести незначні зміни щоразу, коли потрібно щось поправити. Остаточний погляд на роботу та її затвердження — це вже справа видавця.

Ідея створення книги в такому поєднанні — щоденник + комікс — виникла ще під час узгодження з видавцем ознайомчих матеріалів, які ми оформили у вигляді особистого щоденника. І коли вже затверджували заснування цієї серії, то вирішили, що створимо книжку на 72 сторінки, а видавець запропонував поєднати щоденник і розповідь в одному жанровому форматі. І це була чудова ідея!

Хай там як, ми страшенно пишаємося результатом нашої праці! Ми маємо справу з людьми, які закохані в хороші книжки, з тими, які приділяють особливу увагу саме виробництву книги. І я впевнений, що краса цього коміксу посприяла успіху серії загалом. І за це ми щиро дякуємо нашому видавцеві!

— Чи є якесь послання, яке ви хотіли би передати через «Щоденники Вишеньки»? Чи має дитячий комікс якусь конкретну мету, окрім того, що розповідає історію? Чи треба взагалі застосовувати якісь особливі правила при зверненні до молодої читацької аудиторії?

Ж. Шамблен: Це не те щоб послання, найімовірніше, це цінності, прості й не дуже амбіційні, такі як доброта, ніжність, турбота, уміння слухати… А ще — я борюся з осудом. Чим менше ми засуджуємо інших та чим більше відкриті до людей навколо — тим кращими стаємо самі. А Орелі вдається вловлювати всю багатогранність стосунків між персонажами та передавати їх. Це дивовижно!

О. Нейре: Немає конкретного послання, принаймні, не у формі моралі. Безсумнівно, є деякі «цінності», як сказав Жоріс. Зі свого боку, я намагаюся через свої малюнки передати те, через що особисто пройшла у своєму житті. Це, так би мовити, ностальгія, що втілюється в таких персонажах, як Мішель (у першому томі), звернення до минулого, стосунки між людьми… Але врешті-решт в історії кожен знаходить те, що він шукає, до чого він чутливий. Для мене — це простота, глибина емоцій. Та й загалом, у своїх книгах ми піднімаємо такі питання, які завжди актуальні, незалежно від віку, від читача. Не варто недооцінювати дітей та вважати, що це ще неповноцінні особи. Вони здатні розуміти багато речей та переживати емоції, тому й важливо робити гарні книги.

Ж. Шамблен: На мою думку, дитячий комікс, як і вся присвячена молоді творчість, має певну відповідальність. Він ніби «готує» дитину до майбутнього, показує їй широке поле можливостей. Коли пишеш для молоді, то допомагаєш дитині дорослішати, і ти зобов’язаний робити це в обнадійливому контексті.

Чи є особливі правила, яких необхідно дотримуватися? Так, звичайно. Читання має бути якомога повільнішим, тому що дитина, яка натикається на складність або яка не розуміє взаємозв’язку в сюжеті — це нерідко той читач, якого ми втрачаємо. Послідовність розповіді є визначальною. І ще один момент, украй важливий і про який треба пам’ятати, — це те, що дитина достатньо розумна й чутлива особистість, тож вона спроможна зрозуміти дуже тонкі речі. І навіть якщо вона не втямила щось при першому прочитанні, то обов’язково прийде до розуміння під час перечитування.

 

— А що надихнуло вас у створенні цього коміксу?

О. Нейре: Я гадаю, в нас обох була пристрасть до читання в дитинстві. Отже, у нас є багато спільного, зокрема, прочитані свого часу пригодницькі й детективні романи. А крім цього, щоденне життя, маленькі історії з реальності, спогади про часи, проведені в селі… А також зображення, які залишились у пам’яті. Наприклад, я фанатка фільмів студії Ghibli. Загалом я дуже уважна, постійно переглядаю величезну кількість зображень, фото, картин, фільмів, помічаю все навколо себе і намагаюся зберегти це в пам’яті, якщо мені сподобалася особлива атмосфера чи деталь. Важливо все це ретельно переосмислити, щоб потім використати в потрібний момент у творчості.

Ж. Шамблен: Наприклад, перше зображення другого тому перегукується з фільмом «Королівство повного місяця» Веса Андерсона. Я впевнений, що ми обоє закохані в цей фільм! З іншого боку, уже в ширшому сенсі, це зображення водночас зв’язано з тим, що мене надихає, — із буденністю. Мені подобається знаходити дивовижні й красиві речі у звичайному житті. Навіть якщо це видається наївним, але саме це приносить мені задоволення під час читання. І це для мене дуже важливо.

Якщо придивитися ближче, то у творчості ви знайдете чимало спільного з моїм життям, коли це стосується емоцій, які я вже пережив. Тобто, це вже фактично посилання на моє особисте життя.

— Яким був ваш досвід до роботи над цим коміксом? Як ви взагалі зустрілися? І які ваші плани на майбутнє?

Ж. Шамблен: Мій творчий шлях починався з любительських журналів, упродовж шести років я робив свої власні комікси. А це чудова нагода, щоб відвідувати крамниці коміксів, показувати свої роботи професіоналам й отримувати безліч цінних порад. Згодом я розпочав серйозніший проект, отримавши пропозицію написати сценарій для коміксу «La recherche d’emploi» французського видавництва [email protected] А вже наступного року були підписані два нових проекти, серед яких «Щоденники Вишеньки» з видавництвом Soleil.

Спочатку ми обмінялися електронними листами. На той час у мене вже був готовий сценарій, тож я шукав професіоналів з головою на плечах та які відчували б такий проект. Переглянувши багато блогів, я натрапив на Орелі та її чарівні ілюстрації. Надіслав коротенького листа, ми почали переписуватися, і ось! Пригода розпочалася.

О. Нейре: Я починала як ілюстратор, та власне, я так і не зупинилася. Перед цим коміксом працювала переважно для преси (журнали J’aime Lire, Manon, Je Bouquine, Histoire junior та інші), а також ілюструвала комікси для молоді, такі як «Канікули пана Ріно» видавництва Chocolat ! , про історію Рафаеля Бо. Саме перед «Вишенькою» працювала над іншою серією, «Bedtime Is Canceled», але вона була видана в США. Потім іще була колективна робота над коміксами, такими як «The Anthology Project», які публікувались у Канаді.

Жоріс побачив мої роботи в інтернеті й написав стосовно свого сценарію. Забавним є те, що я зовсім не хотіла працювати над серією коміксів, але мені так сподобалася «Вишенька» й узагалі ця історія, що я врешті погодилася намалювати 72 сторінки для кожного з томів. І я все ще отримую від цього задоволення! Хай там що, а життя прекрасне.

Ж. Шамблен: Стосовно моїх проектів, то їх багато! По-перше, завершити «Щоденники Вишеньки». Ми вирішили, що це буде п’ять томів. Також я написав молодіжний роман під назвою «Фурія». У ньому розповідається про історію вовкулаки. А ще 2015 року ми розпочали роботу над коміксом «Енола й незвичайні тварини» з Люсіль Тібодьє, перший том якого вже опубліковано в Україні видавництвом «Наша Ідеа», — як і «Щоденники Вишеньки». У цій книзі розповідається про пригоди маленької ветеринарки, яка лікує фантастичних тварин. І я маю ще чимало інших історій, які поки що лежать у моїх шухлядах… але ми про це ще поговоримо!

Опубліковано з дозволу організатора Фестивалю коміксів в Ангулемі © 9EART+ для видавництва «Наша Ідеа» (м. Дніпро)

(Visited 278 times, 1 visits today)