На Книжковому Арсеналі пройшла презентація книжки «Вибір», яку написала Едіт Еґер. У інтерв’ю Ірені Карпі 93-річна Едіт поділилася досвідом, як видати першу книжку - у 90, зосереджуватися на сьогоденні та відпускати минуле без жалю.
Про що книжка?
«Вибір» – це історія дівчинки-балерини з Угорщини, яку американський солдат знайшов серед трупів. Вона дивом вижила у концтаборі Аушвіц, хоч і втратила там батьків. Після війни дівчина переїхала в США, де уже у зрілому віці стала психологом, зараз вона працює на кафедрі психології Каліфорнійського університету і допомагає травмованим людям – жертвами насильства та ветеранами війни.
Дебютна книга Еґер стала бестселером – її рекомендували Біл Гейтс та Опра Уінфрі.
Цікаво, що Едіт випустила вже другу книжку «Дар», де дає 12 ключів-путівників по «терапії вибору».
Повна версія інтерв`ю вийшла в Vogue.ua
Як Едіт Еґер помстилася Гітлеру – читати рецензію на книжку
Пряма мова Едіт Еґер
- Про написання книжки у 90 років
«Вибір» я написала, коли мені було 90. І якщо я змогла, то і ви зможете – якщо прислуховуватись до себе і відчувати це в собі, якщо ризикувати, це гарне слово – ризикувати. Мене багато разів просили написати книжку, але я казала, що не маю що сказати. Але я маю що сказати і ви маєте що сказати. Ми ніколи не жаліємо за тим, що робимо, а тільки за тим, що не робимо. Тому варто вже сьогодні почати щось робити, скласти план і не запитувати «чому я», а «що тепер»?
- Про спосіб мислення
Мені було 16 років, я була закохана і думала, що якщо я виживу, то знову побачу свого хлопця. Тому сьогодні я прошу вас подумати про те, у який спосіб ви мислите, бо про що ви думаєте, те ви й створюєте – середовище для себе, середовище у своїй сім’ї. І ви не маєте часу бути жертвою. Це тимчасово, вам це не повинно подобатись, але ви можете пережити це, про це й слід думати. Ваші думки здатні змінювати навіть хімічні процеси в організмі.
- Про шкідливість слова «чому»
Слово «чому» це про зацикленість на минулому. Я не знаю, чому доктор Менгеле залишив мене живою. Коли ми запитуємо «чому», то фокусуємось на проблемі. Я волію зосереджуватись на тому, що відбувається, що тут і зараз і як я можу рухатись, щоб вибратись з темряви. Мені подобається ідея руху, бігу вперед, наявності цілей, в іншому випадку ви крутитесь на місці.
- Про гнучкість мислення
Дуже важливо бути гнучкими, а не категоричними, ми заглиблюємось у те, у що віримо і можемо забути, що це всього лиш наша уява, а не правда. У мене є син, він народився після двох старших доньок. Здавалося, що він розвивався так, як і його сестри, але якось моя дорога донечка сказала, що у нього психічні проблеми. Я не могла це чути, чому моя донька таке каже? А це тому, що я не хотіла в це вірити. Та це правда, мозок мого сина не такий, як у його сестер. І я відвезла його до лікарні ім. Джона Гопкінса, де чудовий невролог сказав мені, що з моїм сином буде все гаразд, якщо я його прийму таким, яким він є. І, дякувати Богу, я послухалась лікаря, віддала його до школи і він завершив Техаський університет у десятці найкращих студентів. Тому вислухайте іншу думку.
- Про звільнення від минулого
Я вдячна своїй мамі, що вона казала мені: «Добре, що ти розумна, бо на лице ти не дуже». Думаю, це була хороша послуга, бо в школі я так і поводилась, як мене мама описувала. Але наша краса всередині нас і це те, що я відкрила в Аушвіці – що життя йде зсередини і не треба чекати на щось ззовні. І дуже важливо знати, що залежність викликає депресію. Тому будьте обережні, не варто чекати, що хтось прийде і звільнить вас, ви маєте усвідомлювати, що люди не повинні вас любити і це нормально, не сприймайте це на особистий рахунок. Ви вже самодостатні, будьте найважливішими для себе, будьте справжніми для себе, не позбавляйте себе цього, не звертайтесь до его, бо воно нас ув’язнує. Час розпізнати самих себе. І також пробачити себе. Все що ви стримуєте в собі – це ув’язнення минулим. - Про повернення до Аушвіцу
Озвучте як вам, коли сумно, і коли радісно. Опишіть як вам, коли вам сумно, радісно, коли ви злі. Насправді відчуттів не так багато: сум, радість, злість. Злість – це не головна емоція. Ми уберігаємось від гніву так, що здавлюємо його в собі, я навчу вас як розчиняти злість. Якщо ви злі через мене, то хто страждає? Злитись – це не дуже добре по відношенню до себе. Але ок бути злим, щоб нарешті вирішити, скільки це ще має тривати, ви повинні пройти труднощі. Це те, що я зробила повернувшись до Аушвіцу і що не змогла б зробити в офісі психотерапевта. Я мала повернутись в те місце, поглянути на нього, цей запах був досі там. Ви знаєте, я говорила з лікарем і він спитав чи я там бачила птахів. Я ніколи не бачила в Аушвіці птахів. Навіть тепер. Цей запах з газових камер досі там і це вражає, як тварини відчувають це.
- Про зміну мислення
Змініть свої думки і зміниться ваше життя. Завтра вранці, коли ви зайдете у ванну, погляньте у дзеркало, скажіть собі: “Ірено, я люблю тебе. Ніхто не може забрати у мене те, що я люблю. Я відповідальна за те, що думаю, що відчуваю і як поводжусь”. Відчуйте свою силу! Дуже важливо усвідомити, на чому ми сфокусовані, про що думаємо. І ви значно легше і швидше зможете звільнитись чи досягнути своєї мети, коли будете пам’ятати, що страждання – тимчасові. Так ви вцілієте.
