Арсен Мірзоян українській співак, автор пісень, учасник шоу «Голос країни» розповів нам про свої улюблені книги. Його книги - ті, які називають «вічна класика»: Достоєвський, Гете, Гамлет. Арсен - автор усіх своїх пісень - часто знаходить натхнення у віршах відомих поетів.
«У мене зараз період Достоєвського, - розповідає Арсен. - Я залпом прочитав його головні романи - «Злочин і кара», «Ідіот», «Гравець», «Біси», «Підліток», повість «Вічний муж». Знайомство з митцем має бути саме таким - грунтовним і з повним зануренням. Мені було б дуже приємно, якщо б хтось послухавши одну мою пісню, вирішив переслухати цілий альбом, а може навіть і не один. Так легше сприймається автор і стає зрозумілим концептуально. Наприклад, передає цінності епохи і своє ставлення до світу людей тих часів. Мені подобається, що Достоєвський не дає оцінку добру і злу, а пропонує зробити вибір тому, хто читає його прозу. Поставивши себе на місце героя, в умови, які пропонує філософ, здається, можна виправдати будь-який вчинок.
А от, що до книг, які я сприймаю як пісні, це Гете «Фауст» і Шекспір «Гамлет». Одна з моїх нових пісень має назву «Офелія». Мені сподобався прийом Шекспіра, коли він губить Офелію в IV главі і аж у VII про неї згадує королева. Автор дає відчути, як чоловік втрачає жінку. Коли в жінці зникає, саме та, котру ти кохав і вже не розумієш, коли це сталося. Так само, за Офелією слідкував лише сам Шекспір, всі забули про неї, бо дивилися на поневіряння Гамлета, який навіть не згадав про свою кохану. І свідками життя усі ці решта. Масовкою приходять крізь папір. За ними так впритул, ніхто й не стежить, Хіба що сам Шекспір. Але у кожній жінці з тих ким марив Між главами зникає саме та І вже не пам‘ятаєш як поранив В тому та й біда. ©Арсен Мірзоян, Маріанна Вдовіковська. Читаючи «Фауста» я зрозумів, що в шоу-бізнесі нічого і ніколи не поміняється, як не виховуй смаки, бо віз і нині там. Достатньо прочитати розмову директора театру, режисера і актора.
Зараз читаю сучасника Віктора Пелевіна. Мій добрий знайомий Віктор Анісімов (дизайнер-модельєр), так часто його цитує, що мені самому стало цікаво. Правда він пропонував мені «Чапаєв і Порожнеча», а я вчепився в «Священна книга перевертня» Тепер нам є про що дискутувати з Віктором І, доречі, нещодавна написана мною пісня, має робочу назву «Пелевін».
Люблю історико-біографічні цикли. Але це вже не книги – це дослідження, статті, факти, або фейки, свідчення позивачів по справі (жарт). Так народилися пісні про Віру Лотар-Шевченко, про доньку Чапліна – Джеральдіну та про Жанну Дю Барі (офіційна фаворитка французького короля Людовика XV).
Останньою з прочитаних книг хочу виділити «Принципи перших» відомого підприємця та блогера Євгена Черняка. В книзі зібрані цікаві історії бізнесменів – автор ніби виводить формулу успіху. Це видання про великі гроші, поразки, які ведуть до перемог та мотивацію героїв Черняка. Оптимальний формат: стисло і зручно.
