У видавництві «Фабула» виходить перший роман лідера гурту «Фіолет» Сергія Мартинюка «Капітан Смуток». Як мандри змінюють людей, кому цей роман найбільше “зайде” та про що буде наступний – Сергій розповів блогу Yakaboo.
Про велику мрію бути письменником
В дитинстві я ніколи не мріяв стати музикантом, а от письменником уявляв себе стабільно. В класі так шостому, прикупивши так званий загальний зошит на 96 сторінок в клітинку, я взявся писати свій перший роман. То мав бути мікс «Робінзона Крузо» та «Сам вдома». Щоправда, в горрор-жанрі, зважаючи на щойно відкритого в міській бібліотеці Кінга і X-Files по ящику… Вистачило мене на 6 сторінок.
Потому, вже у віці пост-університетському, було кілька спроб написати щось об’ємніше. Як результат, мережею і досі гуляють два мої типу “романи”, котрі окремі шанувальники «Фіолету» стабільно роздруковують до концертів для автографів. Серйозно це сприймати не варто.
«Капітан Смуток» постукав у двері мого життя надто наполегливо. Не відкрити я тупо не міг.
Виношував я історію цю добрий рік. Писав кілька місяців. Витримував паузи для переосмислення. Міняв окремі імена і навіть назву на етапі роботи з видавництвом. Відмовлявся від історії і знову приймав її, зрозумівши, що герої її з моменту їх творення – безумовна частина мене.
Про що книга
«Капітан Смуток» – роман, найперше, про дорогу – як ціль та засіб. Дорогу власним життям, країною, часом та почуттями.
Часом, коли все навколо перетворюється на “абсолютне ніпрощо”, все, що ти можеш – це зірватися в мандри. Навіть якщо вони приведуть тебе не далі за промислові окраїни твого міста. Інколи варто вирушити і в дорогу до свого минулого або віднайти шлях до майбутнього.
В романі фігурує моє рідне Дубно на Рівненщині, переважно зразка 90-их, пара дивакуватих, вар’юватих друзів, котрі вже в наші дні спонтанно вирішують вирушити в химерні мандри країною, аби отримати відповіді на важливі для них життєві питання.
Роман, що важливо зазначити, не автобіографічний і герої його – збірний образ дітвори з мого двору тих часів і багажу дитячих спогадів, котрі досі зі мною. Роман, ймовірно, ідеально зайде тим людям, котрі зараз перебувають на життєвому роздоріжжі без розуміння того, що робити далі, ким бути і з ким бути. Людям, котрі часто не можуть вирватися з “тіні” оточення та його впливів. Людям, котрих їдять комплекси та фобії. Людям, котрі часто-густо бояться першими заговорити…
Про те, чому роман так називається
Спочатку я планував назвати роман лаконічно — «Друг», проте в процесі роботи з видавництвом віддав перевагу альтернативній назві історії.
«Капітан Смуток» — назва символічна, і хоча вона сповна характеризує одного з героїв роману (я і досі в роздумах – кого більше?), це герой ненашого часу – молода людина, занадто романтична для цієї цинічної, пост-індустріальної, гіперінформаційної епохи. Людина з сумними очима, але відчайдушним, добрим серцем.
Про видавництво
Так історично склалося: обставини, карти і гороскопи звели мене саме з харківським видавництвом «Фабула». Дякуючи, зокрема, Наталі Мельник, яка в певній мірі, виконувала роль мого літературного агента, представляючи мої інтереси та позиції.
Все не зайняло більше місяців 4-6: перемовини, домовленості, договори, редактура, правки, дискусії, обкладинка і підготовка промо-кампанії.
Книгу в руках я ще не тримав. Потримаю тільки найближчої неділі, перед туровим концертом «Фіолет» в Харкові та першою презентацією роману. Хвилююся вже. Як дитина. Як один із моїх героїв, хвилювання для якого його друге ім’я 🙂
Про наступний роман
Незалежно від того, як зайде роман читачам, я планую писати ще. Я точно знаю, що можу в рази ліпше. Вже взимку, після всеукраїнського туру, планую засісти за новий роман.
Ідею виношував, знову таки, майже цілий рік. Має бути щось реально круте і тематично оригінальне для українського літературного ринку! Можливо, під тиском нашої фан-спільноти, розроджуся наступного року і збіркою поезії… Але це точно не в пріоритетах.
5 книг, які Сергій Мартинюк радить прочитати до кінця року:
- Стівен та Оуен Кінг – «Сплячі Красуні»
- Чак Паланік – «Виправний день»
- Валер’ян Підмогильний – «Місто»
- Ф. С. Фіцджеральд – «По той бік раю»
- Макс Кідрук – «Де немає Бога»
365 thoughts on “«“Капітан Смуток” постукав у двері мого життя надто наполегливо. Не відкрити я тупо не міг»: Сергій Мартинюк про свій перший роман”