«“Капітан Смуток” постукав у двері мого життя надто наполегливо. Не відкрити я тупо не міг»: Сергій Мартинюк про свій перший роман

У видавництві «Фабула» виходить перший роман лідера гурту «Фіолет» Сергія Мартинюка «Капітан Смуток». Як мандри змінюють людей, кому цей роман найбільше “зайде” та про що буде наступний –  Сергій розповів блогу Yakaboo.

Про велику мрію бути письменником

В дитинстві я ніколи не мріяв стати музикантом, а от письменником уявляв себе стабільно. В класі так шостому, прикупивши так званий загальний зошит на 96 сторінок в клітинку, я взявся писати свій перший роман. То мав бути мікс «Робінзона Крузо» та «Сам вдома». Щоправда, в горрор-жанрі, зважаючи на щойно відкритого в міській бібліотеці Кінга і X-Files по ящику… Вистачило мене на 6 сторінок. 

Потому, вже у віці пост-університетському, було кілька спроб написати щось об’ємніше. Як результат, мережею і досі гуляють два мої типу “романи”, котрі окремі шанувальники «Фіолету» стабільно роздруковують до концертів для автографів. Серйозно це сприймати не варто. 

«Капітан Смуток» постукав у двері мого життя надто наполегливо. Не відкрити я тупо не міг. 

Виношував я історію цю добрий рік. Писав кілька місяців. Витримував паузи для переосмислення. Міняв окремі імена і навіть назву на етапі роботи з видавництвом. Відмовлявся від історії і знову приймав її, зрозумівши, що герої її з моменту їх творення – безумовна частина мене. 

Про що книга

«Капітан Смуток» – роман, найперше, про дорогу – як ціль та засіб. Дорогу власним життям, країною, часом та почуттями. 

Часом, коли все навколо перетворюється на “абсолютне ніпрощо”, все, що ти можеш – це зірватися в мандри. Навіть якщо вони приведуть тебе не далі за промислові окраїни твого міста. Інколи варто вирушити і в дорогу до свого минулого або віднайти шлях до майбутнього. 

В романі фігурує моє рідне Дубно на Рівненщині, переважно зразка 90-их, пара дивакуватих, вар’юватих друзів, котрі вже в наші дні спонтанно вирішують вирушити в химерні мандри країною, аби отримати відповіді на важливі для них життєві питання. 

Роман, що важливо зазначити, не автобіографічний і герої його – збірний образ дітвори з мого двору тих часів і багажу дитячих спогадів, котрі досі зі мною. Роман, ймовірно, ідеально зайде тим людям, котрі зараз перебувають на життєвому роздоріжжі без розуміння того, що робити далі, ким бути і з ким бути. Людям, котрі часто не можуть вирватися з “тіні” оточення та його впливів. Людям, котрих їдять комплекси та фобії. Людям, котрі часто-густо бояться першими заговорити… 

Про те, чому роман так називається

Спочатку я планував назвати роман лаконічно — «Друг», проте в процесі роботи з видавництвом віддав перевагу альтернативній назві історії.

«Капітан Смуток» — назва символічна, і хоча вона сповна характеризує одного з героїв роману (я і досі в роздумах – кого більше?), це герой ненашого часу – молода людина, занадто романтична для цієї цинічної, пост-індустріальної, гіперінформаційної епохи. Людина з сумними очима, але відчайдушним, добрим серцем.

Про видавництво

Так історично склалося: обставини, карти і гороскопи звели мене саме з харківським видавництвом «Фабула». Дякуючи, зокрема, Наталі Мельник, яка в певній мірі, виконувала роль мого літературного агента, представляючи мої інтереси та позиції.

Все не зайняло більше місяців 4-6: перемовини, домовленості, договори, редактура, правки, дискусії, обкладинка і підготовка промо-кампанії.

Книгу в руках я ще не тримав. Потримаю тільки найближчої неділі, перед туровим концертом «Фіолет» в Харкові та першою презентацією роману. Хвилююся вже. Як дитина. Як один із моїх героїв, хвилювання для якого його друге ім’я 🙂

Про наступний роман

Незалежно від того, як зайде роман читачам, я планую писати ще. Я точно знаю, що можу в рази ліпше. Вже взимку, після всеукраїнського туру, планую засісти за новий роман. 

Ідею виношував, знову таки, майже цілий рік. Має бути щось реально круте і тематично оригінальне для українського літературного ринку! Можливо, під тиском нашої фан-спільноти, розроджуся наступного року і збіркою поезії… Але це точно не в пріоритетах. 

5 книг, які Сергій Мартинюк радить прочитати до кінця року:

  1. Стівен та Оуен Кінг – «Сплячі Красуні»
  2. Чак Паланік – «Виправний день»
  3. Валер’ян Підмогильний – «Місто»
  4. Ф. С. Фіцджеральд – «По той бік раю»
  5. Макс Кідрук – «Де немає Бога»

(Visited 430 times, 2 visits today)
Тетяна Гонченко
Тетяна Гонченко
Редакторка блогу в Yakaboo.ua. Маю в житті чотири пристрасті: журналістика, подорожі, література і котики. Тож багато пишу, багато їжджу по світу, багато читаю і маю двох котиків. Зрештою, ці сфери тісно пов’язані: хороший журналістський текст – це теж література. А книги – це ще один спосіб подорожувати. Котики ж прекрасні самі по собі.
https://www.facebook.com/atanoissapa