Селінджер вступає в цифрову епоху: Як приховували творчість письменника та що важливого сталося тепер

Джером Д. Селінджер, автор тієї-самої-книги, про яку всі чули, але яку мало хто читав, — «Ловець у житі». Це чи не єдиний письменник ХХ століття, чиї книги й досі не оцифровані, прочитати їх можна лише офлайн, на папері, та й то, як виявляється, далеко не всі. Але скоро все покликано змінитися, творчість Селінджера входить в цифрову сферу. Розповідаємо подробиці, як і чому.

Остання публікація

Останнім опублікованим твором Селінджера було оповідання Hapworth 16, 1924, опубліковане у виданні The New Yorker в 1965 році. Критики абсолютно розгромили твір; стверджують, що навіть найбільш поблажливі з них гостро відгукувалися про його суть. Розпочинається оповідання доволі просто: хлопчик Сеймур, який разом із братом Бадді відпочиває у літньому таборі, пише батькам додому листа. У ньому він дає доволі філософські, як для семирічної дитини, поради батькам, розповідає про Бога, оцінює поведінку людей та висловлює думки щодо письменницької майстерності. Він також передбачає майбутню долю: зазначає, що сам проживе до 30, а його брат стане письменником і буде працювати з робочого кабінету своє мрії. 

З того часу Селінджер продовжував писати — письменник помер лише у 2010 році, — однак до публікації справа не доходила, і всі написані після 1965 року твори залишилися в секретних архівах. 

Непублічний письменник

Селінджер не любив публічність; він навіть зазначав: «Видання моїх творів — жахливе втручання в моє приватне життя». Його син Метт — актор, продюсер і глава J.D. Salinger Literary Trust, фонду, який опікується творчістю письменника. Саме Метт більшу частину свого життя слідкував за тим, щоб інші твори автора залишалися в таємниці. Селінджер також недолюблював технології, особливо ненавидів інтернет і жахнувся, коли син якось пояснював йому, що таке Facebook. З поваги до цього Метт довгий час відмовлявся публікувати електронні версії книг автора. Але тепер зрозумів, що хоче розповісти світові про те, що Селінджер продовжував творити навіть після затишшя; хоче, щоб більше людей знали про його творчість і найголовніше — щоб він продовжував, хоча б через свої книги, бути присутнім в його житті.

Аудіокниги, до речі, і досі залишаться під забороною, тому що письменнику була неприємна ідея того, що його книжки можуть бути інтерпретовані за допомогою інших каналів комунікації та в іншому вигляді. Не бачити також і екранізацій романів та видання більш ранніх творів Селінджера, які вже аж надто йому були не до вподоби. 

Далекоглядні плани

Публічна бібліотека Нью-Йорка (New York Public Library) планує в жовтні 2019 року провести виставку з рукописів, листів, книг та інших атрибутів творчості Селінджера. Про це медіа повідомляли ще у 2018 році, однак нової офіційної інформації установа і досі не надала. 

Чотири книги автора вже незабаром вийдуть в офіційному електронному вигляді — Метт Селінджер зазначає, що почав роздумувати про це, помітивши, що більшість молоді читає переважно зі смартфона чи читалок. На публікацію ще не виданих творів, які автор писав впродовж півстоліття, піде ще приблизно 5-7 років. 

Таємниця залишається таємницею

У 2013 році Девід Шилдс та Шейн Салерно опублікували книгу Salinger, в якій намагалися розкрити суть таємниць, пов’язаних з іменем письменника. Автори цієї книги стверджують, що письменник залишив по собі спеціальний графік видання п’яти неопублікованих робіт, які ніби-то мають виходити в період 2015-2020 рр. Цей факт Метт Селінджер спростовує, і стверджує, що погоджується наразі говорити про творчість письменника лише для того, щоб не було подібних міфів. Окрім цього Шилдс і Салерно також стверджували, що Селінджер страждав від посттравматичного стресового розладу, був дуже релігійною людиною та писав лише повністю усамітнившись і давши вказівку близьким нізащо його не турбувати.

Цікаві факти про творчість письменника на додачу

  • Видання New Yorker у 1949 р. випустило антологію з найкращих творів 55 письменників, які були опубліковані в журналі в період 1941—1949 рр. На всіх матеріалах була зазначена оцінка від В. Набокова, і єдині твори, які отримали найвищу відмітку A+ — це оповідання самого Набокова (Colette, воно ж відоме російською як «Первая любовь») та оповідання Селінджера A Perfect Day for Bananafish («Чудовий день для ловлі рибки-бананки»; входить до збірки «Дев’ять оповідань»)
  • За життя Селінджер якось роздумував щодо продажу прав на екранізацію однієї з його книг, бо був непевний, що його сім’я зможе прожити лише на дохід із самих книг. Його донька стверджує, що в автора були взагалі дивні стосунки з грошима. Він дуже не любив монетизувати свої праці, однак разом із тим вважав усіх, кому потрібні були від нього гроші, “паразитами”. 
(Visited 264 times, 1 visits today)