Секрети самоосвіти: SCRUM, сила волі та поштовх

Сьогодні ми живемо в час, де освіта потрібна не на все життя, а крізь усе життя. Ось чому ми вирішили пошукати у книжках, які представляють сучасні українські видавництва відповіді на такі питання:

1. як потрібно вчитися?
2. чому потрібно вчитися?
3. які якості потрібно розвивати, щоб бути гнучким до постійних змін.
4. що важливого в собі варто пізнати, щоб дістати користь із постійного навчання.

На полиці для огляду три яскраві роботи:

• Джефф Сазерленд. «SCRUM: навчись робити вдвічі більше за менший час».
• Келлі Макгонігал. «Сила волі. Шлях до влади над собою».
• Річард Талер та Кас Санстейн. «Поштовх. Як допомогти людям зробити правильний вибір».

Огляд у форматі подкасту, якщо вам зручніше слухати:

SCRUM-лихоманка від Джеффа Сазерленда. Хто посягнув на звичні діаграми Ганта?

Джефф Сазерленд у першу чергу військовий. Його особистісні, а також набуті за роки фантастичного досвіду риси управління, дозволили йому сформулювати власну методику і підхід до управління проектами. Це SCRUM.

Перш ніж розкривати всі карти Джефф познайомить з історією свого військового навчання, розповість про успіхи сина у репортажних справах, і про недоліки кампанії з оцифрування роботи силових структур після трагедії 11 вересня в Америці. І все це не заради самосхвалення, а скоріш для презентації поля роботи над власними помилками, і помилками інших людей, що зрештою призвели до розробки такої корисної штуки, як скрам.

Слово означає «схватка», тісно пов’язане з характеристикою команди, як абревіатура. Ним позначають революційно-підривний до звичних методів спосіб планування та управління проектами.

Стислий і конкретний виклад впровадження кожного етапу нових правил управління Сазерленд помістив у самому кінці. А тим, хто хоче дізнатися майже всю історію, і незліченну купу прикладів, не тільки в галузі ІТ, а й у освіті, зокрема, – радить розділити його переживання на всіх сторінках від вступу до висновку.

Як тепер малювати управління

Сазерленд мотивує переглянути доцільність сорока і більше робочих годин в тиждень.

Пропонує більш практичний підхід до обміну інформацією між членами команди — вам же також набридли наради-показухи?) Пропагує впровадження математичних критеріїв до майже всіх параметрів роботи команди, і,навіть, оптимальної її чисельності (розміру).

Правильний розподіл пріоритетів — це хліб для командної роботи. Джеф Сазерленд вводить для читача незабутнє поняття «собакометру» і пропонує потренуватися обирати пріоритети на планування весілля. Такі прості і яскраві за представленням вправи налаштовують на позитивний робочий ритм і здатність сприймати поради.

Не Паретто, але цифри ті ж самі

В інших рецензіях на книжку «SCRUM» можна прочитати, що автор просто трохи по іншому описав принцип Паретто, залишивши головну його суть — розподіл 80 на 20 %.

Проте у Сазерленда такий розподіл не єдиний лайфхак, через який він розписує методику. До того ж він стосується не планування, і не питання обсягу часу на виконання різних завдань, а зачіпає більше поняття цінності роботи, яку виконує команда й об’єм витрачених на неї зусиль.

Змінюємо себе, освіту, офіс та успіх

Книжка буде корисною не лише управлінцям та людям, зайнятим в ІТ сфері, а:

• студентам, які шукають оптимальну схему для побудови своєї освіти;
• викладачам, які прагнуть внести сильну мотиваційну та ефективну організаційну ноту у свої курси;
• стартаперам, бо в новий час потрібно намагатися відкидати застарілі методи організації праці та виробництва;
• врешті, батькам і дорослим дітям, щоб разом розпочати сімейний бізнес, або ж сучасну і необхідну традицію безперервного навчання.

Методика очевидно буде до вподоби тим, хто хоче революційно змінити офісну роботу. Бо автор абсолютно негативно висвітлює наслідки бюрократії, паперової тяганини. У його задумі цілковитою цінністю є відсутність таємниць у команді і налаштованість з першого разу робити все правильно.

Цитата: «Посади є показниками конкретного статусу. Нехай за вас говорять ваші справи, а не додаток до імені» 

Келлі Макгонігал. Натренуймо мозок для міцної сили волі. Як дожити до фіналу

Сила волі — це те, чим ми відрізняємося один від одного. Часто буває, що в резюме на престижне місце роботи не пишуть, що кандидат має володіти натренованою силою волі, проте після того, як тебе запросять на десяток співбесід (і це в одній компанії), то на одинадцятій ти ламаєшся і відступаєш за крок до непоганого крісла. А хтось інший витримує всі п’ятнадцять тестувань. Хоча інші критерії, наведені в резюме, у тому числі й досвід і навички — набагато яскравіші, ніж у того, хто витримав процедуру.

Інший приклад. Ви обіцяли не купувати нічого зайвого, окрім спланованого з дружиною\чоловіком за списком, а зрадницьки спокусливий аромат випічки в супермаркеті змусив вас придбати свіжу булку. Теж сила волі?

Спектр життєвих прикладів, які б вмотивували ближче знайомитися з цим почуттям, емоцією чи то силою — нескінченний.

Отож і Келі Макгонігал викладає у Стенфорді, на факультеті постійного навчання свій десятитижневий курс про силу волі.

Вправи, вправи і ще раз вправи

Із самого початку вона допомагає правильно організувати роботу з книжкою. А її практичні вправи захоплять вже після першого десятку прочитаних сторінок.

Її тренування прості для виконання навіть для найзатятіших кар’єристів, які працюють на повну. Автор під необхідним кутом розповість принципи сну, харчування і здоров’я — а це основа для будь-яких починань, у тому числі й для тренування сили волі.

Келі Макгонігал закликає розвивати самоконтроль, щоб не завдати непотрібного стресу через неправильні рішення.

Авторка через книжку знайомить читачів зі своїми слухачами у Стенфорді. Їхні надихаючі історії розповідають як про успіхи, так і про падіння з подальшим відновленням.

Сила волі – галузь нейробіології

Щоденна ситуація, коли після напружених переговорів ми йдемо знімати стрес їжею — за аналогією переслідує нас у багатьох вчинках. Це так звана «ліцензія на гріх», її витоки авторка запрошує шукати в мозку.

Келлі познімає надумані німби, та познайомить з приголомшливо цікавими знаннями з нейробіології, які вплинуть на ваше сприйняття себе та, звісно, на ваш самоконтроль.
Тренер із сили волі розкриє секрети неефективної мотивації, а також змусить вас частіше себе жаліти, щоб не картати питанням «якого біса?» після чергової спокуси, що перемогла.

Розповість як десять хвилин можуть змінити десять років вашого життя.

Психолог – професія сильна

Як справжній психолог Келі грається вашими внутрішніми «я», переконує в тому, що ви — це декілька особистостей і аж ніяк не пов’язує це із шизофренією.

Своїми вправами психолог бере вас за руку і веде в оптимальну точку для самоаналізу.

Мотивує працювати над своїм оточенням, напрацьовувати зручні та сприйнятті для вас «фішки», які допоможуть самовдосконалюватися і впевнено йти до мети, якою б вона не була — вивчити третю мову, кинути палити, чи вирушити в подорож автостопом.

Кому читати

• Тим, хто має за ціль у найближчий час (2-3місяці) стати більш вольовою особистістю та розвинути у собі нову корисну звичку.
• Людям, зайнятим у сфері реклами, або ж тим, хто вивчає вплив на свідомість певних трюків торговельної мережі.
• Письменникам-початківцям, або тим, хто переживає кризу письма.
• Залежним від соціальних мереж, розпродажів, знижок.
• Батькам, матерям, опікунами, які за допомогою тренування сили волі, хочуть привести свій авторитет та достойний приклад дітям до належного стану.

Поштовх. Річарл Талер та Кас Санстейн

У процесі самоосвіти нам доведеться приймати багато рішень. Ось ми вже натренували силу волі вивчили scrum-методику для управління саморозвитком, і готові сприйняти доречні поради щодо принципів вибору.

Чим ми керуємося, коли схиляємося до тієї чи іншої точки зору, що нас переконує чинити так, а не інакше. Дві одіозні особистості: юрист Барака Обами Кас Санстейн та нобелівський лауреат з економіки Річард Талер — добре зійшлися в тандемі попрацювавши над книжкою про наджі — тобто поштовхи, які є винуватцями чи то стимулами нашої поведінки.

Альтруїстична думка двох геніїв

Суцільний лейтмотив праці, яку ми зараз розглядаємо лібертаріанський патерналізм — рух, який автори вважають доречним у державному управлінні, у бізнесі, в організації приватних справ. Всюди, де людина обирає і піддається впливу суспільства. Суть криється у свободі вибору, у можливості відкинути непотрібне, коли воно небажане. А щоб така свобода була корисною для людини, автори залишають місце для впливу на членів суспільства з ціллю оздоровити, поліпшити та подовжити життя.

Теорія наджів розкрита авторами з розуміння наскільки люди можуть бути різними. Вводиться поняття двох категорій людей — гуманів та еконів. Дві категорії, два темпераменти, або ж два «склади розуму» у людей, боротьба та єдність яких і складає основи архітектури вибору. Тут дуже доречна цитата від авторів:

«Якщо зазирнути до підручників з економіки, то можна дізнатися, що гомо економікус здатен думати як Альберт Ейнштейн, зберігати інформації як блакитний велетень „Ай-бі-ем“ (ibm) і розвивати силу волі як Махатма Ганді. Без жартів. Але, люди насправді, зовсім не такі».

Випробувати на собі

Книжка дозволяє відчути на собі всі приклади, всі порівняння та насправді навчитися корисних речей. Ось навіть розглядаючи наведені автором мапи Лондона з місцями попадання ракет. Мапи презентовані в різних сітках, які змінюють сприйняття місць влучень. І тут можна дійсно засвоїти поняття репрезентативності вибірки та помилкового сприйняття випадковості. От якраз помилки описані в книжці чи не найцікавіше. Помилка «статус-кво», «фреймінг» — часті їх типи, за якими ви зможете самі погрупувати свої вчорашні чи навіть уже й сьогоднішні хибні умовиводи.

Голосами давніх друзів

І Талер, і Санстейн, від свого авторського імені наводять не мало прикладів, коли вибір можна сконструювати. При цьому підбирають для цього доволі кумедні особисті ситуації:

«За кілька хвилин стало зрозуміло що вміст миски зараз зникне повністю, гості переб’ють апетит і вже не їстимуть наготованої смакоти. Зрозумівши, до чого йдеться, Талер схопив тарілку з горішками і (не забувши відсипати жменьку собі) відніс її на кухню, де заховав подалі від очей».

Ось так сміючись із колеги, Санстейн почав розповідати читачеві про «феномен кеш’ю» у розділі про спокусу. Цим автори здобувають прихильність читача, бо стирають межу «я — науковець, а ви?».

Більше позитиву – більше користі

Як часто пишуть про стадний ефект. Багато хто чув докори про відсутність власної думки, типу: «всі стрибнуть і ти стрибнеш». Отож, якщо негативне висвітлення питання вам набридло — читайте «Поштовх»: тут автори пишуть про те, що корисного може принести принцип «всі так роблять». Для цього Талер і Санстейн наводять не лише теорію, а і практику втілення в управлінні містами.

Ось так поступово і доступно автори знайомлять читача із тим, що впливає на наш вибір: стимули, розуміння зіставлення, стандартні опції, зворотній зв’язок, очікувана помилка та структурування складного вибору. Усе це в сукупності й становить поняття наджів.

Про втілення: далі свого носа. Аж до планети

Інша частина книги є конспектом практичного втілення лібертаріанського патерналізму. Автори-колеги розповідають про це у розрізі питань про кредитування, інвестиції, пенсії, трансплантацію органів, і навіть, захист планети.
Подекуди Санстейн і Талер пишуть аж занадто детально, але це виправдано, бо їх головний задум – донести користь лібертаріанського патерналізму, як реальної допомоги суспільству.

Схожі книги та рекомендації читачам

Роботу корисно почитати після книжки «Любов і бюджет» Любомира Остапіва. Український економіст пояснює як треба заощаджувати та правильно інвестувати, а Талер переконує в тому, що не роблячи цього ви піддається помилками, а вашими неправильними рішеннями можуть недобросовісно користуватися. Тоді ви потребуєте поштовху-наджу. І саме їх у якості фінального акорду наводять автори для оптимізації вашого життя — золотий список наджів до ваших послуг.

Читати: «Любов та бюджет» – фундаментальні істини у сфері персональних фінансів

Нарешті, про це пишуть

Ніша книжок про самоосвіту, а надто про розвиток заради сім’ї, обов’язково має бути представлена і цією книжкою. Незалежно від того, чи більш схильні ви до виходок Гомера Сімпсона, чи можете похизуватися рисами містера Спока — розуміти напрям, у якому треба рухатися — важливо.

Мати для цього стимули й поштовхи — необхідно. Радимо книгу для тих, хто хоче почати справу, використовувати нові методики й постійно вчитися, прибираючи навколо небажані перешкоди.

Втілювати лібертаріанський патерналізм-рух, заради суспільства, у якому живеш зі збалансованим поєднанням свободи та примусу. І дуже знаково, що це одна з небагатьох книг, яка рекомендує що і як робити не окремому індивіду, а суспільству, і скоріше тим, хто покликаний влаштовувати життя такого суспільства на краще.