Олександр Рудоманов відомий насамперед своїми бурхливими стосунками з «Укрзалізницею»: він дуже багато їздить потягами, знається на правилах перевезень і бореться за те, щоб у потягах було прохолодно, зручно, а провідники не хамили. Також він працює журналістом у «Лівому березі» та має 16 тисяч підписників у Фейсбук. Yakaboo попросив Олександра написати про книги, які йому найбільше припали до душі.
Коли я вчився у школі, моїм захопленням були книги. Часто замість комп’ютерних ігор, я читав книги. Наразі мій список з 10 книг виглядає так.
Єсенін. Збірки віршів. Взагалі-то, Єсєніна я почав читати трохи випадково. В шансоні був невеликий культ Єсєніна через те, що він був “хуліганом” і “бродягою”. Так і захопився та декілька віршів вивчив напам’ять. Адольфич «Чужа» Не пам’ятаю, як потрапив на цю книгу, скоріш за все випадково, але захопився. Автор описує бандитський Київ 90-х. Після прочитання книги, подивився фільм, знятий по мотивах. Специфічно, але цікаво. До речі Адольфич передав книги з підписом на благодійний аукціон для військових. Тоді, здається за дві книги з автографом ми отримали тисяч 5 гривень.
(Фоліо, 2010, пер. В. Сорока)
Леонід Кононович «Повернення» та «Кайдани для олігарха»
(Кальварія)
Якщо «Повернення» – книга філософська і її потрібно читати в роздумах за чашкою кави, то «Кайдани для олігарха» — український детектив, але куди цікавіший за російські аналоги. Жива мова, сленг, сюжет – доволі таки цікаво. Шкода, що останнім часом у цього автора нічого нового не виходить.
Ремарк «Три товариші»
(КСД, 2017, пер. Микола Дятленко, Аркадій Плюто)
Загалом я обожнюю читати Ремарка. Особливо осінню, коли йде мілкий дощ, або просто прохолодно. Він дозволяє поглибиться в осінню депресію і насолоджуватися нею.
Макс Кідрук. «Подорож на пуп землі» та інші книги
Тревел-книги Кідрука, наприклад, «Навіжені в Перу», я відкрив, коли ще не було безвізу, а читати про подорожі за кордон хотілося. Тому залпом читав його книги про подорожі у різні країни. Особливо захопила розповідь про Перу. Маю сподівання, що колись туди поїду.
Словник жаргону злочинців
Цю книгу випадково купив на ринку у 10 класі, щось за 20 грн. Тепер періодично даю знайомим почитати. Звісно, що мова там трохи устаріла, але інколи цікаво перечитати.
Брет Істон Елліс «Американський психопат»
(КСД, 2016, пер. Олена Оксенич)
Купив цю книгу на розпродажу і не пошкодував. Жорсткість, реальність американських багатіїв місцями відлякує, але читається дуже захопливо.
Деніел Кіз «Квіти для Елджерона»
(КСД, 2015, пер. Віктор Шовкун)
Книга, яка спершу захоплює, але потім ти починаєш все більше сумувати, читаючи її.
Людмила Саричева, Максим Ільяхов «Пиши, сокращай»
(Фоліо, Альпина Паблишер, 2016)
Книга про те, як писати стисло та коротко, на 500 сторінок виглядає дещо комічно, але вона з дуже багатьма правильними порадами, які мають допомогти (або ж ні) тим, хто займається текстами.
Адам Джонсон «Син начальника сиріт»
(КСД, 2016, пер. Ганна Яновська)
Книга про Північну корею. Купив її як бонус, але цікаво читати про шахти, про те як там все влаштовано, ще й від першої особи.
[irp posts=”30057″ name=”Що читають блогери. Максим Щербина “] [irp posts=”29700″ name=”Що читають блогери: Роман Сініцин”]
798 thoughts on “Що читають блогери: Олександр Рудоманов”