Хто такий Петер Гандке та чому він став неочікуваним лауреатом Нобелівської премії

Хто такий Петер Гандке та чому він став неочікуваним лауреатом Нобелівської премії

Австрійський письменник Петер Гандке, який став лауреатом Нобелівської премії у 2019 році, вже встиг наробити шуму в літературній спільноті. Американський PEN вже висловив «глибоке розчарування» з приводу результатів, а організація нечасто втручається в результати конкурсів і премій. Чому ж Петер Гандке такий скандальний? Допомагаємо розібратися.

Хотів скасувати Нобель

Це, звісно, не найголовніша причина суперечливості вибору Петера лауреатом, однак одна з найбільш абсурдних. 

У виданні Die Presse у 2014 році вийшов коментар Петера щодо Нобелівської премії, де він розкритикував «фальшиве канонізування» тих, хто її здобув. «[Премія] має бути остаточно скасована!» — зазначив він, додаючи, що «це плинна увага, кілька рядків у газеті», а читати немає чого. Того року нагороду присудили Патріку Модіано, твори якого Гандке перекладав німецькою.

Після виграшу Нобеля у коротенькому коментарі для преси письменник зазначив: «Я не переможець. Вони оцінили мою роботу, але… Я по натурі не переможець; мені не подобається ця фраза «Він став лауреатом Нобеля». Що я відчуваю? Свободу. Так ніби — хоч це й неправда — я невинний».

Політичне питання

Звинувачення в бік Гандке походять не стільки з його творчості в цілому, скільки з його політичної позиції. Він неодноразово висловлював свою просербську позицію в часи Боснійської війни, стверджуючи, що мусульмани в Сараєво самі себе вбивали, щоб скомпрометувати сербів. У 2006 році Гандке навіть відвідав похорон контроверсійної постаті світової історії, яку вважають винною у міжетнічних збройних сутичках і кровопролитті — Слободана Мілошевича. Петер охрестив цього колишнього президента Югославії, відповідального за етнічні «чистки» й геноцид «людиною з доволі трагічною долею. Не герой, але людська істота з трагічною долею. Та я письменник, а не суддя».

Шведська академія про виграш Гандке Нобелівської премії зазначає: «Хоча він, часом, і був суперечливим, його не можна розглядати як заангажованого (за Сартром) письменника, і він не представляє у творах своїх політичних програм». Тобто премію намагалися дати, відділяючи постать автора від його творінь. 

Не визнає себе винним ні в чому

Це вже не перший скандал, пов’язаний з перемогами Гандке. У 2014 році, коли Гандке присудили премію Ібсена, він піддався хвилі протесту. У Норвегії, де вручають нагороду, письменника зустріли несхвальними відгуками, обізвавши «вбивцею» та «фашистом». Гандке тоді відмовився від грошової винагороди премії та сказав своїм критикам буквально «йти під три чорти». «Це мене просто злить», — прокоментував автор, додаючи, що це приниження не особисто його, а «щирості письма». Найбільше письменника розчарували політичні журналісти: «…вони самовпевнено заявляють, що «навіщо нам читати те, що він написав»?! Вони нічого не знають — і раді від цього».

Сам будучи словенсько-німецького походження, Гандке про свою позицію з приводу подій у Сараєво зазначає, що «кожен на місці Мілошевича вчинив би так само». «Я не знаю правди. Але я слухаю. Я дивлюся. Я відчуваю. Я пам’ятаю», — зазначав письменник у 2006 році. 

Хто ще проти Гандке

Словенський філософ Славой Жижек з приводу лауреата Нобеля зазначив: «Ось така нині Швеція. Апологет військових злочинів отримує Нобелівську премію, а сама країна взяла участь в забрудненні імені справжнього героя сучасності, Джуліана Ассанжа».

Посол Косово у США Влора Чітаку назвала Гандке «геноцидним маніяком» у гнівному твіті. 

Прем’єр-міністр Албанії теж у твіті написав: «Ніколи не думав, що мене знудить від результатів вручення Нобелівської премії».