Джордж Орвелл, Ерік Блер та Соня: що варто знати про автора «1984»

Консервативний Ерік Артур Блер чи прогресивний і раціональний Орвелл? Так, в цій одній людині вміщалося відразу дві іпостасі. Він писав про Великого Брата, сатирично викривав недоліки людства — але при цьому вірив у гороскопи, стверджував, що бачив привида, і не любив бачити своє ім’я у надрукованому вигляді (бо ж раптом ворог захоче вирізати його з газети чи книги і проробити чорно-магічний ритуал?). У своєму заповіті Орвелл заборонив кому-небудь писати його біографію. Що ж, спробуємо не порушити цієї заборони, але розповісти про письменника так, щоб хоч трохи розкрити його загадкову персону. 

Що в імені твоєму?

Псевдонім Джордж Орвелл з’явився під час публікації книги Down and Out in Paris and London. Книжка отримала відмову кількох видавців (серед них і видавництво Faber and Faber, де тоді працював Томас Еліот, який потім також і «Колгосп тварин» зарубав). Тож письменник не хотів пов’язувати своє справжнє ім’я з нею. Втім, навіть коли наступні книжки були більш успішні, від свого nom de plume він не відмовився. 

Ерік Блер став Орвеллом завдяки своєму літературному агенту Леонарду Муру. До цього автор часто підписувався як П.С.Бертон. На імені Джордж Орвелл ці двоє зупинилися у 1932 році під час листування. Воно звучить як хороше й простеньке англійське ім’я, чим і підкупило письменника. Прізвище Орвелл взагалі настільки прижилося, що друга дружина автора відома як Соня Орвелл, а не Соня Блер. 

Соня

Соня Браунелл була на 15 років молодшою за Орвелла. Вона вийшла за нього, бо він сказав, що йому тоді стане краще. Орвелл якраз був глибоко нещасним в цей період; після втрати першої дружини він узагалі був розбитий, до того ж хвороба наступала. Пропозиція руки і серця від імені Джорджа була жахливо неромантичною: «Вчись готувати вареники». Вони одружилися в лікарні, де Орвелл лікувався від туберкульозу. Шлюб тривав недовго: через три місяці Джорджа не стало…

Важко сказати, чи були їхні стосунки міцними. Для письменника Соня була магічним образом, який він виписав у романі «1984» (це вона була тією Джулією, надією на порятунок). Хоча Соня і допомагала Джорджу, якось у листі знайомому зізналася — вона була нещасною жінкою, яка вийшла за нещасного чоловіка. Джордж писав, що Соня — одна з найрозумніших людей, які йому зустрічалися, і що вона «почувається самотньою у натовпі, в якому змушена перебувати, і якщо її з нього забрати, то вона стає цілком іншою людиною».

Після смерті Орвелла Cоня була однією з ініціаторок створення архіву його праць в Університетському коледжі Лондона. 

Втім, зароблених на продажу книг Орвелла грошей його вдова так і не отримала. Їх отримав бухгалтер письменника Джек Гаррісон, який хитрощами виписав передачу йому 75% виручки, які мала заробити Соня, та стверджував, що на смертному ложі Орвелл віддав йому права на ще решту 25%. Закінчилося все довгою судовою тяжбою, в рамках якої Соня змогла тільки власноруч викупити права на твори покійного чоловіка. Менш ніж через місяць після цього вона померла.

Стріляний птах

Але повернімося до життя Орвелла і його бурхливих років на війні. 

Хоч письменника і асоціюють з критикою політичних режимів, він сам політику ненавидів. Втім це не завадило йому брати участь в Громадянській війні в Іспанії, а потім, внаслідок цього, стати членом британської Незалежної робітничої партії (він навіть видав пояснення Why I join the I.L.P.).

Під час служби в Іспанії Джордж отримав серйозне поранення: снайпер вистрелив і влучив йому в саме горло. Американський товариш, який стояв поряд із ним, подумав, що Орвелл вже не оклигає. Сам письменник чудово передав це відчуття, коли розумієш, що ти поранений, і вже очікуєш скорої смерті. «Перше, про що я подумав, як би банально це не звучало, була моя дружина. Друга моя думка стосувалася жахливого неприйняття необхідності полишити цей світ, який мене, врешті-решт, цілком влаштовував».

На щастя, куля ледь-ледь не дійшла до артерії. Вона пошкодила голосові зв’язки та деякі нерви, через що в Орвелла паралізувало руку. На морфіні він протримався у лікарні, куди потім навідалися його бойові друзі (які вкрали в нього годинник, пістолет, ліхтарик і ніж — в бою знадобиться). Як тільки йому вдалося втекти з Іспанії, письменник почав писати «Пам’яті Каталонії», одну з книг, в яких чітко описуються бойові дії.

Письменницька діяльність

Простота — ось ключове у творах Орвелла. Він стверджував, що письмо має бути чистим, «як віконне скло», тому завжди писав менш мальовничо, а більше чітко. Проте через це свої книги він вважав неживими, бо вони були ніби-то позбавлені вкраплень його власного досвіду. Філологи зазначають, що Орвелл міг писати кількома різними стилями, показуючи неабиякі знання в семіотиці. Він міг бути авторитарним на письмі, міг передавати діалект кокні чи політичну риторику; та часом бував і самим собою — консервативним у своїй творчості. 

Для різних книжок він обирав свої особливості. Наприклад, в тій же «Пам’яті Каталонії» він уникав особових дієслів і більше вживав безособові (в українській мові безособовою формою є інфінітив, в англійській їх більше). Та цінно, що Орвелл все ж завжди говорив те, що думав. І з особливою, притаманною йому, витонченою англійською іронією.

Добавить комментарий