Мультимедіа в літературі: незвичні книжкові проєкти

Мультимедійні засоби дозволяють яскравіше передати літературний задум, атмосферу твору та зробити з читання справжній перформанс. Що ж, поглянемо, як звичні книжкові історії перетворюються на розвагу на рівні з серіалами чи коп’ютерними іграми. 

е-Література та e-Поезія

Феномен використання мультимедійності в подачі віршованих творів є різновидом поняття електронної літератури в цілому — та одним із чи не найкращих рішень для заглиблення читача в магію ліричного й інтимного світу автора. Поезію найчастіше піддають переопрацюванню через інші медіа: відео- та звукоряд, який часто присутній на сцені під час читання поетами віршів, є яскравим прикладом того, що задумка — не нова, технології лише піддали її удосконаленню.

Цифрова література дозволяє, наприклад, створювати тексти, структурно схожі на архітектурні творіння. Таким є проєкт The Last Performance, трохи візуально дивакуватий. Він присвячений Софійському соборові, збудованому в часи Візантійської імперії, і в логіці тексту зберігається структура, аналогічна соборній. Починати читати можна з будь-якого моменту, двічі клікнувши на уривки слів, а потім продовжувати читати далі у бічному меню. Частини тексту стоять не по черзі, і клікаючи на будь-які номерки, можна сформувати твір на власний розсуд і з унікальним порядком подій.

BBC також робить цікаві інтерактивні проєкти. Зокрема, дивовижний вірш спогадів The Lemonade. Історія в ньому може піти різними шляхами, залежно від того, які елементи перенесеш на біле полотно перед початком історії, тож щоразу одержуватимеш новий текст із мультиплікованим супроводом, трансльований із зображення:

Інтерактивні відео-історії

Завдяки можливості створення відео з градусом огляду 360, можна також мультиплікувати історії, відчуваючи себе усередині них. Це як оживший комікс у вигляді віртуальної реальності. На YouTube існують подібні відео, які часто викладають вже і пересічні користувачі, якими можна керувати мишкою чи поворотом екрану телефона. У такий спосіб можна показати деталі розповіді зсередини; до того ж це додає розповіді поетичності. 

Мультимедійні проєкти в Україні

Одним із найяскравіших прикладів, коли в Україні створюються мультимедійні проєкти, став «Джакомо Джойс» Джеймса Джойса від видавництва «Цивілізація». Це вже четвертий переклад українською згаданої новели Джойса, однак цього разу творці підкріпили її синестезією відчуттів: читаючи, помічаєш, як поступово з оповіддю змінюється яскравість і колір тла, а після натискання на кнопку справа від екрана з’являється музичний супровід. Мелодія спочатку звучить ледь чутно, але в ході читання гучність наростає, як і сум’яття головного героя, в якому вгадується сам Джойс. Композитор намагався точно розрахувати динаміку музичної композиції відповідно до тексту. «Дихаючі» і динамічні зображення теж додають додаткової поживи для уяви. 

А що ж далі?

Мультимедійні проєкти здатні відповісти на питання того, що ж буде робити література за умов значного спрощення сенсів, гейміфікації та візуального перенасичення. Що ж, читати по-сучасному все ще цікаво і, до того ж, часом навіть більш інформативно. 

Цифровий сторітелінг всюди: його вже зробили мастхевом такі видання як Wired, New Yorker, а New York Times і взагалі одержали Пулітцерівську премію за цифрову статтю-лонгрід Snow Fall завдяки інтерактивним наглядним елементам. Тож не перестаємо слідкувати за трендами і приймати нові літературні формати.

Ну і наостанок: немає меж для експериментів, адже постійно з’являються нові можливості та нові медіа. Пам’ятаєте інтерактивні історії в сторіз у Instagram від Публічної бібліотеки Нью-Йорка? На їхній сторінці і досі можна подивитися і почитати ці коротенькі розповіді, завдяки яким ви можете швидко прочитати, наприклад, «Перетворення» Кафки:

(Visited 159 times, 2 visits today)