Художники, арт-дилери та пройдисвіти: 5 «гарячих» книжок про світ мистецтва й обману

Яка роль мистецтва у житті суспільства загалом та XXI століття зокрема? Що визначає їхні взаємини? Які критерії впливають на становлення ціни «великого» витвору мистецтва і хто насправді за цим стоїть – творець чи… продавець? Без сумніву, яким би талановитим не був, наприклад, художник, власне арт-дилери, переконуючи людей купувати картини (читай речі, які вони хочуть мати, але які їм, чесно кажучи, не дуже вже й потрібні), формують ореол його геніальності – такого незрівнянного й невичерпного джерела доданої вартості…

«Художники – постачальники фантазії. Я маю на увазі не фантазію в сенсі брехні, а ту фантазію, що розпалює уяву, підносить дух і спокусливо натякає на високу прибутковість інвестиції. Це територія арт-дилера, його Елісій між ціною купленої роботи й ціної проданої (або, вдаючись до сучасних евфемізмів, роботи «добутої» й роботи «переданої»)», – наголошує автор цієї книжки, старший директор відділу модерного та імпресіоністського мистецтва на аукціоні Sotheby’s London, за плечима якого – понад 40 років роботи на арт-ринку. Він пропонує ознайомитись з історією мистецтва направду особливим способом – крізь призму зародження та розвитку феномену арт-дилерства від найдавніших часів до сучасності, найвидатніші представники (і представниці) якого виявляли всю свою фантазію, винахідливість і силу переконання в продажах мистецьких творів.

Ейленбурґ із Рембрандтом, Воллар із Дереном, Ґійом із Модильяні, Поль Розенберґ із Пікассо – лише декілька прикладів колосального впливу дилерів на творчість художників-сучасників. Що й казати, саме арт-дилерам належить вирішальна роль у еволюції сучасного мистецтва, у брендуванні художника як індивідуальності та представника нової течії, таким чином винаходячи та заохочуючи появу всіляких «-ізмів» (романтизм, реалізм, імпресіонізм і т.д.). І якраз ці «воші на спинах художників» (за визначенням Марселя Дюшана) завдяки своєму безпосередньому і постійному впливу на мистецтво завжди матимуть перевагу в обізнаності з ним над кураторами музеїв та університетськими професорами, стаючи провідними світовими експертами з творчості художників, якими вони безпосередньо опікуються.

«Історія арт-дилерської справи – це історія людської дурості й лицемірства впереміш із винахідливістю, натхненням і принагідними виявами героїзму».

Коли зародилася професія арт-дилера з її ключовими рисами – шармом, хитрістю та фаховою обізнаністю? Відомо, що вже у часи римського імператора Адріана (ІІ ст. н.е.), пристрасного колекціонера грецького мистецтва, посередники-спеціалісти відігравали важливу роль як у міжнародній торгівлі, так і в забезпеченні прожиття митців, яким і замовляли копії бажаних витворів. До ХІХ століття асортимент товару провідного арт-дилера переважно складали старожитності, естампи, оригінали і копії картин видатних митців минулого, а звичну нині практику контролю цін та доступності робіт чинних митців, із якими дилери спілкуються особисто, започаткували парижани, зокрема Амбруаз Воллар та Поль Дюран-Рюель.

У 1930-1940-х роках заможна американка Пеґґі Ґуґґенгайм стала першою колекціонеркою-дилеркою, яка зуміла працювати і як кураторка: у галереї Ґуґґенгайм в Нью-Йорку – «Мистецтво століття», – представляючи роботи у сюрреалістичних експозиціях. «Коли Ґуґґенгайм пізніше відкрила для публіки свій палац у Венеції, її колекція робіт художників, яких вона підтримала як арт-дилер, серед них був і Джек Поллок, стала музеєм, тобто схваленою суспільством версією історії мистецтва ХХ століття».

«Ціна витвору мистецтва – показник чистого, ірраціонального бажання, а нічим не можна так легко маніпулювати, як бажанням» (Роберт Г’юз).

Як скласти ціну… безцінному? А мова піде про найдорожчу (в усіх значеннях цього слова) християнську реліквію – плащаницю, – на оборудку з підробки якої замахнулися головні герої авантюрно-історичного роману «найсмішнішого сучасного англомовного письменника». Події відбуваються в Європі XVI століття, на фоні Реформації та надзусиль католицької церкви втримати вірних у своєму лоні, коли в результаті масового «полювання» за речами, які нібито належали святим, почали з’являтися щонайрізноманітніші підробки, серед них і знаменитої Туринської плащаниці.

На фальсифікацію плащаниці Христа зважуються торговець реліквіями Дісмас та його друг, художник Альбрехт Дюрер, заради можливості отримати за неї величезні гроші… Та чи вдасться їм здійснити цей хитромудрий бізнес-план, обвівши навколо пальця найвпливовіших людей того часу, і якою ціною?

…Відомого нині Яна Вермера тривалий час вважали цілком пересічним художником, яких було багато в Голландії XVIII століття. Хтозна, як би склалася його доля митця, коли б не вдале одруження: вважається, що саме дружина-аристократка Катарина Болнс послугувала взірцем для створення славнозвісного вермерівського типу жінки, ну а теща, повіривши в талант зятя, стала не лише його покровителькою, а й доволі успішною «арт-менеджеркою». Світова ж слава прийшла до художника набагато пізніше, на початку 30-х років XX століття, сягнувши апогею в одному з найграндіозніших скандалів в історії живопису – справі фальшивок «під Вермера» з-під пензля Ван Меґерена.

Герман Ґерінґ, друга людина в Рейху, вважав себе знавцем мистецтва, заради накопичення якого він не гребував жодними засобами, часом обходячи навіть не менш азартного колекціонера Гітлера. Картину Вермера «Христос і грішниця» рейхсмаршал вважав найціннішою перлиною свого зібрання…

«Ґерінґ не міг повірити в те, що йому продали підробку. Адвокатові він сказав: «Не може бути, щоб на світі не залишилося порядних людей». Після ухвалення вироку, щоб уникнути шибениці, Ґерінґ наклав на себе руки – розкусив ампулу з отрутою. Він так і помер з упевненістю, що «Христос і грішниця» – оригінал Вермера, а Ван Меґерен просто рятує своє життя».

…Їх було семеро: П’єр-Оґюст Ренуар, Каміль Піссарро, Альфред Сіслей, Берта Морізо, Поль Сезанн, Едґар Деґа та Клод Моне. Вони поставили на кін власні кар’єри, організовуючи першу спільну виставку у 1874 році, яка, зазнавши нищівної критики, дала початок найвідомішому мистецькому руху після Ренесансу – імпресіонізму.

Причетним до виставки був торговець живописом, чиї комерційна хватка, підприємницька відвага та гострий мистецький зір розпізнавали винятковий художній талант за лічені секунди. Він був природженим імпресаріо, котрий розумів силу преси й умів користуватися нею, а його діяльність посприяла виникненню та порівняно швидкому розвитку модерного мистецтва й створенню торгівельної схеми, в основі якої – поінформовані та підприємливі арт-дилери і яка діє до сьогодні.

«Рішучість завойовника, проникливість критика, пристрасність апостола», – ось як характеризували Поля Дюран-Рюеля, чемпіона серед арт-дилерів у продажах робіт імпресіоністів. Організована ним виставка в Америці у 1886 році увінчалася колосальним успіхом, після якого арт-дилер так порівняв американців із французами: «Американська публіка не сміється. Вона купує». Саме він зумів зробити імпресіонізм комерційно найуспішнішим напрямом в історії мистецтва, без якого, як казав Каміль Пісарро про імпресіоністів, «ми б усі померли з голоду».

Олеся Муц
Лікар-стоматолог у декретній відпустці. Люблю читати, подорожувати та вивчати нові мови, зокрема шляхом покупки чергової книжечки «Гаррі Поттера» іноземною мовою :)

15 thoughts on “Художники, арт-дилери та пройдисвіти: 5 «гарячих» книжок про світ мистецтва й обману

    Добавить комментарий