«Президент Трамп відмовився давати інтерв’ю для цієї книжки» — так красномовно завершується авторська ремарка у передмові до критичної книги про президентство Дональда Трампа. Вона там не випадково: у серпні 2018 року Трамп сам подзвонив журналісту Бобу Вудворду, аби спитати, чому його навіть не опитали задля цієї книжки. Пізніше Вудворд зізнавався, що шість разів намагався зв’язатися з президентом США, однак продовжував отримувати відмову.
Відомий журналістськими розслідуваннями, зокрема на тему Вотерґейтського скандалу, Вудворд всерйоз підійшов до теми промахів та неправдивих показників адміністрації Трампа. У свої 74 роки він самостійно продзвонював політиків та запрошував до себе додому — або інколи приїжджав до них сам. У такій неформальній атмосфері він записував інтерв’ю тих, хто працював в оточенні президента та був допущений до Білого дому. Все заради відданості журналістиці. Як зізнався Боб в одному з інтерв’ю: «Мета журналістики — дізнатися, що сталося, і ти не можеш «підтерти» для цього інформацію. Президент має служити народу, і я переймаюся громадськими інтересами, а не його; а в громадських інтересах — знати, що ж відбувається насправді».
Що ж, поглянемо, які несподівані знахідки принесло автору це журналістське розслідування:
«Ми змарнували час, але принаймні, це було кумедно»
Американський бізнесмен Стів Беннон, який на початку був радником президента (але потім його усунули через обвинувачення в надто радикальному екстремізмі й расизмі), до останнього не вірив, що Трамп пройде і стане президентом. Під час першої серйозної зустрічі з Трампом, коли він тільки вирішив готуватися до балотування, майбутній президент США не розумів навіть базових речей, голосував на виборах усього один раз, 80% своїх пожертв віддавав демократам, хоч сам є республіканцем, називав себе «популяристом», а не «популістом», та підтримував аборти (що серед республіканців було дуже непопулярним рішенням).
«Я вражений цим хлопцем, та щоб балотуватися в президенти, — нульові шанси», — резюмував Беннон після обговорення деталей підготовки до політичної кампанії.
У 2017 році Трамп на посаді президента введе Беннона у склад Ради національної безпеки США.
Не тільки Беннон до кінця не вірив у свого роботодавця. Головою виборчої кампанії Трампа з серпня 2016 року була Келіенн Конвей (до речі, вона стала першою в історії США жінкою, яка успішно провела президентську кампанію). Перед виборами вона відверто казала Трампу: «Ви знаєте, що програєте?». Але в численних інтерв’ю Конвей була найпалкішою захисницею Трампа, фрази якої розтаскували на цитати — настільки вона вміло викручувалася від будь-яких незручних питань та переводила їх на іншу тему, хоч її слова і рідко трималися купи.
Від Трампа "крадуть" документи, щоб він не бачив їх і не приймав неправильні рішення
Старший радник президента з економічної політики та колишній президент «Goldman Sachs» Гері Кон якось вкрав чернетку листа до Президента Південної Кореї щодо розірвання торговельного договору про вільну торгівлю KORUS. Та враховуючи, що це створювало проблему в безпеці США прямісінько в часи, коли Північна Корея була агресивно налаштованою і лише її південна сусідка могла бодай якось стримувати цей тиск, Гері Кон зважився на таке рішення, попри те, що сам Трамп імпульсивно наполягав на безумовному розірванні та надиктував відповідний документ своєму зятю Джареду Кушнеру. «Це був нервовий зрив у виконавчій владі однієї з наймогутніших держав світу», — пише Вудворд. І, мабуть, точніше за цю фразу описати незлагодженість у команді неможливо.
Зустрічають по одежі, а проводжають...
Коли Трампу треба було обрати нового радника з питань національної безпеки, він, у першу чергу, звертав увагу на зовнішній вигляд кандидатів. «Він одягається, як продавець із пивнички», — сказав він про генерал-лейтенанта сухопутних військ Г.Р. Макмастерcа, попри те, що, за словами Вудворда, це «зеленоокий голомозий чоловік метр вісімдесят на зріст, широкоплечий і стрункий. У ньому дивовижно поєднувались освіченість і воєнний героїзм». Інший кандидат, колишній представник в ООН з ультраправими поглядами Джон Болтон «Відповідав добре, але Трампові не сподобалися його великі кошлаті вуса. Вигляд мав невідповідний».
Врешті Трампу довелося обрати Макмастера, бо він був «серйозним дорослим», до якого медіа би поставилися схвально.
Якщо ви не подобаєтеся Трампу, він може жорстоко помститися. Так на одному зі з’їздів Трамп розголосив публічно номер телефону республіканця Ліндсі Грема за те, що той якось обізвав Дональда «придурком». Та згодом колишній шеф апарату Білого дому Рінс Прібус умовить Грема залишити конфлікти в минулому: «Ви веселий. Йому потрібні веселі люди довкола». Знову завоювати прихильність Трампа було легко: пожартувати про номер телефону і що це, навпаки, принесло Ліндсі популярність, добродушно посміятися, наголосити на тому, що тебе непокоїть Північна Корея…
Суперечлива риторика
З одного боку, як би це дивно не звучало, Трамп виступає проти війни. «— Але скільки ще смертей? — запитав Трамп. — Скільки ще втрачених кінцівок? Як довго ми залишатимемося там? — його антивоєнні аргументи — практично цитати пісень Боба Ділана — відображали погляди його електорату, значну частину якого становили родини військових». Президенту вигідно говорити одне, а на справі — вчиняти провокаційно, так що держави, з якими вже є конфлікти, будуть дедалі більш реактивно реагувати. Договір із Південною Кореєю був не єдиним, який Трамп грозився розірвати. Дуже негативно він поставився до угоди з Іраном, яку потрібно було поновлювати кожні 90 днів. Дешева продукція з-за кордону вбачалася президентові загрозою для розвитку нац.економіки, тому він врешті знайшов чи не єдиного вченого-економіста, що ненавидів вільну торгівлю і поділяв його погляди — Пітера Наварро, 67-річного доктора економіки з Гарварду. І забрав його до себе в команду.
У книзі Боба Вудворда розкривається ще багато таємниць, прикладів імпульсивності рішень президента («Трамп не отримав жодної відповіді, але невдовзі забув про свої питання»), справжньої суті скандальних ситуацій, про які ви могли чути з сатиричних передач, на кшталт The Late Show with Stephen Colbert, де ведучий не жаліє Трампа у своїх жартах. Та й Вудворд теж наситив книжку іронічними висловлюваннями та неозвученими закулісними фразами, без яких неможливо було б приймати реальність такою, як вона є.
«Кон написав для Трампа жарт, який можна використати на обіді клубу Gridiron: «У нас величезний прогрес у роботі над стіною. Усі схеми готові. Інженерні роботи та розкопки вже закінчено. Єдине завдання, яке нам не вдається виконати, — вирішити, як розтягнути слово “Трамп” на майже 2000 кілометрів».
Трамп вирішив так не жартувати».
Тож більше відкриттів і логічних пояснень для нелогічних, здавалося б, дій адміністрації президента США читайте у новинці від Yakaboo Publishing.
21 thoughts on “Що відбувається за дверима Білого дому: цікаві факти з книги американського журналіста”