Оглядачки
Віталіна Макарик: У дитинстві, прочитавши чиюсь фразу про те, що кожен день народження невпинно наближає нас до старості, я здивувалася й обурилася. Бо День народження — це веселощі, торт, музика, ігри і танці, а старість — якась зморщена бабця з паличкою, яка не має нічого спільного з тим святом життя, яке ми проживаємо у свої десять. Тепер мені трішки за тридцять, і я впевнилася, що старшання неминуче веде до старості. І з цим можна хіба змиритися. Але чи можна вже зараз вплинути на те, якою вона буде? Дарка Озерна переконана, що так.
Юлія Дутка: Кажуть, що коли тобі за тридцять, то можна вивихнути щелепу навіть невдало позіхнувши. На щастя, не пробувала, але вже бувало таке, що прокидалась розбитою і ще більш втомленою, ніж лягала. Та й гулянки на всю ніч стали не для мене (спойлер: насправді ніколи й не були, але проводити нічку на ногах через відрядження, а потім виходити на роботу і ще цілий день товктись бувало і майже безболісно). Вік? Здоровий глузд? Звісно, жодна книжка і методики з неї не повернуть нас у наші двадцять, але можуть зробити наші за… більш здоровими та наповненими.
Чи не замолода я для цієї книжки?
Юля: Коли нам з Вітою запропонували написати про цю книжку, ми так і спитали: «А ми не замолоді?» Відповідь: «Ви – норм» спочатку трохи вдарила по самооцінці і змусила пильно вдивлятись в дзеркало, чи не з’явились на пиці нові зморшки… Але під час читання стало зрозуміло, що читати «Книжку для дорослих» можна у будь-якому більш-менш дорослому віці, навіть у 18, бо що раніше подбати про підвалини свого здоров’я, то кращими вони будуть. Мені навіть стало шкода, що в мої 18 цієї книжки ще не було.
І це читання мене навіть трохи заспокоїло, адже вже майже рік дотримуюсь переважно здорового харчування (так, я та фанатка Біґ Тейсті, яка вже майже два роки не була у МакДональдсі) майже без цукру, тренуюсь тричі на тиждень (завжди, а інколи й частіше), не вживаю алкоголю навіть по святах (хоча на свій день народження планую таки склянку апероль шприц на якійсь гарній терасі разом з подружками), не курю (і ніколи не курила), треную мозок вивченням іноземних мов і дотримуюсь соціальної дистанції (і ви дотримуйтесь!).
А як тобі читалось, Віто?
Віта: Із нас двох найбільше про те, що нам зарано читати такі книжки 🙂 , непокоїлася саме я)) Тим важче мені визнати, що в певний момент я зрозуміла: ще трохи — і могло б бути запізно. Всі ці гості-на-порозі, яких так не хочеться бачити в себе вдома, типу діабету, інфаркту чи інсульту, онкозахворювань і деменції, готують свій прихід задовго до власне появи у вигляді діагнозу в медичній картці. Ну як, готують — ми самі їх наполегливо запрошуємо, добиваючи свій організм стресами, не даючи йому вдосталь корисної їжі і необхідного руху, натомість напихаючи чим попало — від фастфуду до лежання перед телевізором. Окей, телевізора в мене нема, але загальний стиль життя «з роботи на роботу, а між тим, може, ще трохи попрацюю» (і все це переважно сидячи за ноутом!) здоровим назвати важко.
Ні, Дарка Озерна не повчає нас, як жити правильно. Вона просто демонструє причинно-наслідкові зв’язки нашого побуту і вже наявних чи ймовірних болячок, з відданістю капітанки Очевидність нагадує про речі, які ми й самі, в принципі, знаємо, але завзято ігноруємо. Авторка делікатно, але яскраво та з гумором підказує, як ми можемо буквально уже, доволі просто і відносно легко, перепрограмувати своє майбутнє, уникнувши або знизивши ризок виникнення різних хвороб.
Що мене лякає в старості
Віта: Як і всі люди інтелектуальної праці, я надзвичайно дорожу своїми мізками і трепетно ставлюся до якості їхньої роботи. Тому один з моїх найбільших страхів — це деменція або хвороба Альцгеймера. Такі дегенеративні зміни в мозку здатні повністю стерти особистість, перетворити людину на бліду тінь її-колишньої, а піклування про неї — на важку ношу для рідних і близьких. На щастя, цьому можна запобігти — не на сто відсотків, бо ж завжди є фактор спадковості, наприклад, але таки суттєво. Найприємніше, що для цього треба робити те, що я найбільше люблю — вивчати щось нове, вести активне соціальне життя, спілкуватися, навчатися, оновлювати базу своїх знань і досвіду.
Втім, це не єдиний мій страх. Я лякаюся також імовірної втрати зору (для людини, яка постійно працює з текстами це майже вирок) або мобільності (я точно не найрухливіша людина у світі, але зовсім знерухоміти зовсім не хочу). А ще залишається ризик просто не дожити до старості. Це неприємні думки, але завдяки «Книжці для дорослих» їх можна нейтралізувати, адже Дарка Озерна пропонує «протизакляття» до кожної з цих неприємностей. Книжка настільки добре структурована, що ви можете одразу ж почати зі своїх найбільших страхів і скласти план дій, як проти них боротися.
А що тебе, Юлю, в старості лякає найбільше?
Юля: Старість буває дуже різна: хтось зберігає жвавість тіла і розуму до кінця, хтось повільно згасає, хтось перетворюється на руїну мало не блискавично. І, здається, неможливо спрогнозувати, яким будеш ти (хоча варто простежити за бабусями-дідусями, за схожого способу життя з нами буде щось подібне. Страшно?). Жінкам важливо дбати про міцність кісток, адже в них часто розвиваються всілякі остео-болячки, які роблять тіло крихким. Знаєте, яка найкраща профілактика? Силові тренування з вагою. Вони не тільки роблять м’язи міцнішими, а й кістки товщими. Тому здуваймо пил зі старих гантель і нумо присідати, тягнути, відтискати!
Але особисто мене найбільше лякає дегенерація мозку, адже саме він керує всіма процесами в організмі. Тіло ще може бути доволі міцне, але, якщо мозок починає виходити з ладу, то з нього не багато користі. Яка профілактика: створювати нові нейронні зв’язки: опановувати щось нове — знання, навички, дуже круто працюють всілякі фізичні активності. Наприклад, почати танцювати у зрілому віці — не просто чудова ідея, а дуже здорова ідея.
Дарко, дякую! Тепер я буду…
Насправді я вже:) Я вже роблю багато з того, що правильно для мого старшання і не старіння. А тепер з майже літнім теплом більше часу проводитиму на свіжому повітрі. Добре, що моє робоче місце дозволяє пересування в межах доступу wifi-роутера. Але хочу додати до цього більше прогулянок (а то переважно в магазин і на пошту виходжу), а не тільки порпання в землі (що, до речі, теж класна штука для здоров’я — і свіжі овочі, зелень до столу є).
Залишилось ще внормувати сон, бо в мене наразі тільки підйоми більш-менш в один час, а от засинаю все ще дуже по-різному. Організм любить сталу рутину — і досипати на вихідних не найкраща практика (хоча годинка післяобіднього сну піде тільки на користь, не переживайте). І менше стресувати — це, мабуть, на рівні місія неможлива, адже зараз час не просто мегастресовий, а взагалі якийсь шалений.
А що з рекомендацій Дарки ти взяла собі, Віто?
Віта: Я дуже переглянула свій погляд на спорт. Якось по життю намагалася уникати серйозних навантажень — тих, коли здається, що серце тьохкає в горлі, пульс зашкалює, а легені горять вогнем. Думала, що це якось не ок — отак страждати від фізичних навантажень, ще й добровільно. А Дарка пише про те, що щотижня нам потрібно бодай 75 хвилин викладатися на повну, з усіма оцими спецефектами. Ніби й небагато — всього 10-15 хвилин на день, але і їх буває складно назбирати з оцим переважно сидячим способом життя. Тож тепер я намагаюся знаходити можливість влаштувати руханку, а коли вона випадає сама — не уникати її.
Дуже корисною виявилася таблиця продуктів, яка не лише розповідає, з яких фруктів, овочів, каш та молокопродуктів можна добрати вітаміни та мікроелементи, але й роз’яснює, як саме їх для цього треба вживати. Адже найкорисніший продукт може виявитися абсолютно неефективним, якщо приготувати його неправильно. Тож записуйте:
- цибулю-порей тушкуємо з овочами, картоплю-пюре готуємо на воді, в якій вона варилася (саме там найбільше калію!);
- твердий витриманий сир смакуємо з кавою;
- гречку та сочевицю готуємо в кислому середовищі. Щоб дізнатися секрети решти продуктів, а також отримати чимало інших корисних порад, приправлених пригорщею відбірного гумору, — просто читаємо книжку 😉
Кому варто читати
Віта: Тим, хто готовий дбати про своє здоров’я і прислухатися до науково обгрунтованих порад.
Юля: Всім, хто хоче бути здоровим і старшати, але не старіти.
Кому не варто читати
Юля: Тим, хто вірить у власну вічну молодість та не схильний дослухатись до чужих рекомендацій.
Віта: Тим, хто не любить гумору і цитат з попкультури у «серйозній» книжці про здоров’я.
