Як створюються комікси й графічні романи та хто їх читає: що варто знати про цей жанр

Комікси та графічні романи — це справжня літературна насолода для візуалів. Але мало хто конкретно і детально може сказати, наскільки вони популярні. Бо здається, що фільми про супергероїв, зняті за мотивами популярних коміксів, переживають наразі бум своєї популярності, а любителів яскравих епічних ілюстрацій явно побільшало. Однак погляньмо детальніше на цифри, щоб дізнатися, як все насправді на літературному ринку, та наскільки важко створюються подібні естетичні творіння.

Трохи цифр

Як повідомляє The Wall Street Journal, у 2018 році продаж графічних романів у США становив $640 млн — що на $240 більше у порівнянні з 2014. Та в цілому щодо коміксів не все так гладко: за даними опитування ресурсу Statista у 2018 році аж 59% дорослих зізнаються, що ніколи не читали комікси, а продажі саме коміксів зросли у 2019 році поки лише на 0,7% у порівнянні з попереднім. 

Інформацію про дослідження, пов’язані з коміксами, надає сайт Comichron, який підраховує обсяги продажів різних видань з серпня 1991 року і до сьогодні (щоправда, тільки в США). Сайт також веде аналітику динаміки продажів як в сукупності за певний період, так і окремо за кожною назвою. Комікси, хоча в цілому і нечисленні, все ж почали у 2019 році зростати швидшими темпами за графічні романи після значного погіршення показників у 2018. Для прихильників суперечок щодо того, хто крутіший, Marvel чи DC, тут також є дані: станом на липень цьогоріч Marvel виграє як у показнику грошового прибутку (41.38% супроти 26.79%), так і в кількісному співвідношенні продукції (45.49% супроти 27.63%). При цьому топовим коміксом наразі є Марвелівський House of X #1, а графічним романом — Дісішний Joker.

Сприйняття коміксів

Комікси довгий час вважалися доволі несерйозним жанром, аж поки все не змінив графічний роман «Маус» Арта Шпіґельмана, який виграв Пулітцерівську премію в 1992 році. Книжка розповідає про Голокост: жах гетто, концтаборів та маршу смерті; разом із тим в ній минуле переплітається з майбутнім, колишні травми тягнуть за собою нові негаразди. Від цього моменту мальовані історії вже перестали бути просто дитячими казочками. У 2018 році графічний роман було вперше номіновано на Букерівську премію; це була книжка «Sabrina» Ніка Дрнасо, про зниклу безвісти дівчину. Журі було вражене твором, і відзначило, що графіка стає новим вдалим інструментом для сторітелінгу. 

До речі, і «Маус», і «Sabrina» вже готуються до друку українською видавництвом «Видавництво».

Наскільки важко створити комікс

Під час Літературного Кураж Базару команда видавництва «Рідна Мова» розповіла трохи про внутрішню кухню створення коміксів.

Так, наприклад, оскільки в коміксі побудова зображення буває досить специфічною, адже містить часом «вбудовані»  в тло картинки фрази, під час перекладу часто доводиться також і змінювати верстку. Якщо в оригіналі коміксу на всьому тлі передано, наприклад, сміх Джокера, то розкидані повсюди латинські літерки «ha-ha» доводиться переробляти в «ха-ха» кириличне. У коміксі про Шибайголову (Daredevil) на костюмі героя всюди красується літера D, бо це перша буква його імені; та в перекладі верстальниці Катерині Базаровій довелося переглядати найдрібніші зображення персонажа в русі, щоб помітити, чи видно на тих картинках чітку D — і всюди, де тільки можна, переробляти її в «Ш». 

Перекладні комікси досить довго узгоджуються із правовласниками, важить часто навіть переклад самої назви чи імен героїв. Так правовласники на створений вже за мотивами готового серіалу Stranger Things комікс не дозволили перекладати його назву жодним чином (звична назва серіалу «Дивні Дива» не підійшла і не була погоджена), тому в перекладі книжка і досі з червоним заголовком англійською. Часто будь-які перемальовки узгоджуються до найдрібніших деталей. Та бувають і курйози з безпосередньою версткою в оригіналі. Так «Рідній Мові» на один із коміксів, «Hellblazer. Той, хто йде крізь пекло», правовласники надіслали вихідний файл старого зразка, який не можна відкрити сучасними графічними чи векторними редакторами. Річ у тім, що комікс з’явився ще у 1988 році, і якщо придивитися до видання, то наразі помітно, що зображення — немовби в цяточку, адже так раніше друкувалися комікси.

Не США єдиними

Не лише в США розквітає жанр коміксів. В Європі однією з наймасштабніших подій на відзнаку жанру є Міжнародний фестиваль коміксів в Ангулемі (Франція). Ринок франкомовних графічних романів і коміксів зріс з 700 назв на рік у 1990 до 5 тисяч різноманітних тайтлів цьогоріч. Майже $580 млн за рік — таким був останній показник прибутку таких видань у Франції та Бельгії, тож і не дивно, що довелося ціле місто перетворити на справжню мекку для коміксолюбів. В Ангулемі навіть церква стає на момент фестивалю місцем продажу коміксів на релігійну тематику, які б не суперечили принципам католицької віри. Тут не стільки прагнуть перетворити комікс на важливий елемент поп-культури, як це відбувається у Штатах, скільки зосереджуються безпосередньо на самих книжках.

Ну і, звісно ж, не варто забувати про таке суто унікальне явище як манга. В Японії часи, коли цей вид коміксів вважався дитячою розвагою, минув іще в період Едо (1603-1868 рр.). Хтось із вчених розглядає мангу як соціальний конструкт, хтось — як важливе мистецтво комунікації, де кожен розділений кадр здатний розповісти щось нове, якщо помічати тонкі нюанси ліній.

Що ж, комікси розвиваються, до них поступово зростає інтерес, а їхні творці щоразу прагнуть зачепити читача емоційністю, перфекціонізмом в оформленні та візуальними експериментами. Долучайтеся і ви до цього жанру, який пропонує досить соціальний вид читання, який досить легко потім обговорювати. Обережно: затягує і вводить у світ суперечок про подальший розвиток подій, фанівського мерчу та надихає на власні домальовки, прямісінько в новому випуску з серії мальованих історій.

(Visited 254 times, 6 visits today)