13 грудня відмічає свій день народження Видавництво Старого Лева! Ми пропонуємо привітати одне з найулюбленіших видавництв, пригадавши весь книжковий ВСЛовий 2017 рік. Які книжки видавництва було прочитано? Які найбільше сподобалися чи запам’яталися? Про це та про книжкові плани ми запитали у буктюберів, книжкових блогерів та авторів нашого блогу. Що вони розповіли? Читайте далі ?
-16% на електронні книжки від Видавництва Старого Лева
акція діє до 17.12.2017
Буктюберка Люда Дмитрук, Вишневий цвіт
Видавництво Старого Лева входить у десятку моїх улюблених видавництв, тому не дивно, що їх книги складають 1/10 з мого прочитаного за рік. Це були дуже різноманітні видання: «Коли ще звірі говорили» Іван Франко, «З любов’ю, Обрі» С. Лафлер, трилогія про Суперкрутих А. Аудгільд Сульберг, «Дорога Святого Якова» Дзвінка Матіяш, «Джордж і Великий вибух» Люсі та Стівен Гокінґ, «Ловець океану» Володимир Єрмоленко, «Ведмідь не хоче спати» Оксана Була, «Шевченко від А до Я» Леонід Ушкалов, Х. Л. Борхес «Книга вигаданих істот», «Не відпускай мене» Кадзуо Ішіґуро, «Маша, або Постфашизм» Ярослав Мельник, «Колір магії» Террі Пратчетт.
Найсильніше враження справила на мене антиутопія цьогорічного Нобелівського лауреата Кадзуо Ішіґуро «Не відпускай мене». Історія про клонів, яка ставить непрості запитання про людську сутність, порушує морально-етичні проблеми і змушує переглянути свої упередження. Водночас це ще й довершена за стилем і формою річ, сповнена символів та метафор, з неспішним ритмом та фразами, які звучать як музика.
Також у фаворитах «Дорога Святого Якова» Дзвінки Матіяш, де вона дуже щиро й натхненно ділиться досвідом свого паломництва, це дещо набагато глибше за травелог, це наштовхує на думки про власний життєвий шлях і вчить бачити на ньому інших пілігримів. А ось найяскравішим відкриттям року став для мене Террі Пратчетт і його «Колір магії», моє перше знайомство з майстром пройшло дуже вдало і я тепер теж у полоні Дискосвіту.
На наступний рік уже запланувала до прочитання гірку книг цього видавництва. По-перше, ті, які вже давно чекають свого часу на моїх полицях: «Коханець леді Чаттерлей» Д. Г. Лоуренс , «Забагато щастя» Еліс Манро, «Дар Гумбольдта» Сол Беллоу, «Східно-західна вулиця» Філіп Сендс, книги Гемінґвея та Пратчетта.
Блогерка та буктюберка Валєйка, Valieyka about books
Цього року Видавництво Старого Лева сприяло появі мого нового читацького відкриття. Ім’я йому «Земля загублених, або маленькі страшні казки» Катерини Калитко. Ця книга перевернула моє ставлення до української літератури і відкрила ім’я талановитого митця. Такою сучукрліт я ще не бачила. І саме такою я б її бачити хотіла – сильною, потужною, самодостатньою.
Друга стріла поцілила в моє читацьке серце з боку нон-фікшн літератури. Третя частина «RECвізитів» Тетяни Терен стала гарним доповненням до попередніх двух книг і прекрасним екземпляром у мою колекцію антологій. Щиро рекомендую їх своїм друзям, а також усім, хто цікавиться сучасними українськими майстрами слова.
Впевнена, що попереду на мене чекає ще немало приємних відкриттів. Адже складаючи список новорічних подарунків, я не забула додати туди найбажаніше від ВСЛ: «Ловець повітряних зміїв» Халеда Госсейні, «Правда про справу Гаррі Квеберта» Жоеля Діккера, «Забагато щастя» Еліс Манро». Сподіваюсь, мої рекомендації допоможуть і вам зробити свій вибір.
Буктюберка Анна Лисенко-Гурська, AnnikaBlog
У 2017 я прочитала близько 15 книг від ВСЛ. Це і нон-фікшн, і зарубіжна проза, і моя улюблена українська сучасна література: «П’ятикнижжя» Грицько Чубай, «Колір магії» Террі Праттчет, «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» Наталка Сняданко, «Дорога опівдні» Марія Кривенко, «Проект щастя» Гретхен Рубін, «Дім для Дома» Вікторія Амеліна, «Старшокласниця. Першокурсниця» Анастасія Левкова, «Маша, або Постфашизм» Ярослав Мельник, «Літня книжка» Туве Яннсон, «Хвоя» Павло Коробчук, «Чоловік, який вирощував комети» Анджела Нанетті, «І тим, що в гробах» Андрій Бондар, «Позаду льодовні» Енн Файн, «Пес на ім’я Мані» Бодо Шефер та інші.
Здається, у цьому році був мій власний рекорд книжок українських сучасних авторів ?
Дивитися: MadeInUkraine
Якщо чесно, майже усі прочитані книги залишили приємне враження опісля. Але відзначу декілька найкращих:
- «П’ятикнижжя» Грицько Чубай – чудесна поезія з прекрасним оформленням книги;
- «Колір магії» Террі Праттчет – я дуже довго чекала видання книжок про Дискосвіт від Террі Праттчета і щиро тішусь, що ці книги видаються у ВСЛ.
Про книжкові плани. Видавництво Старого Лева цього року почали видавати Праттчета та Хемінгуея і, як тільки виходить щось нове, я одразу додаю це до свого вішлиста. Тож найближчим часом планую почитати: «Правда» Террі Праттчет, «Право на чари» Террі Праттчет, «Чоловіки без жінок» Ернест Хемінгуей.
Блогерка і авторка блогу Yakaboo Віталіна Макарик
Видавництво Старого Лева – одне із трьох моїх найулюбленіших видавництв, і за цей рік я прочитала понад 30 їхніх видань. Це й дитячі, які я читала з донькою («Мій дідусь був черешнею» Анжели Нанетті, «Кухня пані Вишеньки» Сильвії Плат, «Чи вмієш ти свистати, Юганно?» і «Маленька книжка про любов» Ульфа Старка, «Гості на мітлі» Володимира Рутківського, «Тринадцятий місяць у році» Галини Кирпи, смішнюча трилогія Джеремі Стронга про Ракету-на-чотирьох-лапах, «Викрадач вічності» Клайва Баркера, «Джордж і Великий вибух» Стівена й Люсі Гокінг, «Суперкруті догралися» Аудгільд Сульдберг) , і підліткові (збірка «10 історій для хлопців», «І паралельні перетинаються» Сергія Гридіна, «Старшокласниця. Першокурсниця» Анастасії Левкової, «Середина світу» Андреаса Штайнгофа, «Позаду льодовні» Енн Файн), і поезія («Листи з Литви/ Листи зі Львова» Маріанни Кіяновської/Мар’яни Савки), і дорослі перекладні («Компас» Матіаса Енара, «Фієста. І сонце сходить» Гемінґвея) та українські («Дім для Дома» Вікторії Амеліної, «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» Наталки Сняданко, «Яблуко в тайстрі» Валерії Чорней, «Баборня» Мирослава Лаюка, «Забуття» Тані Малярчук, романи та оповідання Ірини Савки), і пізнавальні («Шевченко від А до Я» Леоніда Ушкалова й Анастасії Стефурак, «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» Франсуази Барб-Галль), і нонфікшн та репортажистика («Кулемети і вишні» Вітольда Шабловського, «Чи це людина?» Прімо Леві). Це не кінець – деякі ВСЛівські книги ще в процесі читання ?
Найкращу серед прочитаних виділити важко – майже кожна може легко претендувати на таке звання, тому говоритиму дуже суб’єктивно – про ті, які найбільше зачепили. У дебютній книзі Насті Левкової відгукнувся мій життєвий досвід, адже я не тільки була старшокласницею й першокурсницею приблизно в ті ж роки, що і її героїня, а й так само мріяла вступити в «саме ту» академію в Києві й дуже схоже переживала свій перший курс. Роман Вікторії Амеліної зачарував стилем оповіді, нетиповими для більшості «львівських» історій акцентами і, звісно, особливим оповідачем – пуделем Домініком. Гемінґвей став для мене відкриттям – може, дещо запізнілим, але я рада, що дочекалася його саме в такому чудовому українському перекладі й у такому перфектному виданні. А художній репортаж Вітольда Шабловського про Волинську трагедію викликав бурю емоцій і море думок – мабуть, досі жодна книга не лишала такий післясмак і не спонукала взяти читацький тайм-аут для роздумів.
А тим часом на моїх книжкових полицях назбиралося ще багато книжечок від ВСЛ, які чекають, коли ж їх нарешті почнуть читати! ? Оповідання Гемінґвея, «Правда», яка познайомить мене з творчістю Террі Пратчетта, «Ні сонце, ані смерть» Генрі Марша, кілька «товстунців» – роман нобеліата Сола Беллоу «Дар Гумбольдта», детектив Жоеля Діккера «Правда про справу Гаррі Квеберта», «Природа всіх речей» Елізабет Ґілберт. Дивлюся на них і не можу вирішити – з якої б то почати? ?
Авторка блогу Yakaboo Катя Гавриш
Цього року українські видавництва випускають усе більше цікавих новинок, тому книжок Видавництва Старого Лева у моєму списку вже не переважна більшість, а лише частина ? Переважно це, звісно, дитяча літера, зокрема, останні новинки, але й без перевіреної класики не обійшлося: «Ганнуся» й «Гості на мітлі» Володимира Рутківського, «Фелікс Австрія» Софії Андрухович, «Ведмідь не хоче спати» й «Зубр шукає гніздо» Оксани Були, «Армстронґ» Торбена Кульмана,«Літня книжка» Туве Янсонн, «Викрадач вічності» Баркера Клайва, «Ловець океану» Володимира Єрмоленка, «Чоловік, який вирощував комети» й «Мій дідусь був черешнею» Анджели Нанетті.
Книгою, що вразила мене найбільше, з усього списку є неперевершений «Ловець океану» Володимира Єрмоленка. Не втомлююся повторювати про це ледь чи не на кожному кроці, однак Ловець – дійсно прекрасна історія. Надзвичайно музична книга, повна лірики, емоцій, філософії і просто прекрасної української мови. Книга, котра занурила мене в себе без залишку й ще дуже довго не відпускала опісля.
Від книжкових планів очі завжди розбігаються й хочеться взяти якщо не все й відразу, то хоча б половину точно ? Наступного року дуже хочу спробувати українського Гемінґвея – «Фієста. І сонце сходить», придбати собі ще декілька віммельбухів, наприклад, про пригоди П’єра в місті лабіринтів, та, звісно, перечитати мого улюбленого Террі Пратчетта.
Блогерка і авторка блогу Yakaboo Юлія Дутка
Люблю книги Видавництва Старого Лева за співвідношення ціна-якість, хоча брак трилерів в асортименті – серйозний недолік (ви ж хочете бачити мене серед своїх читачів, чи не так?). Та цього року вийшла одна жовтогаряча книженція, яку все ж можна віднести до цього жанру – антиутопія «Сфера» Дейва Еґґерса. Класна річ, рекомендую, у рази сильніша за однойменний фільм із Томом Генксом та Еммою Ватсон. А також нарешті добралася до «Польоту золотої мушки» Богдана Волошина – я, мабуть, ще ніколи так із книжкою не реготала (щоби відчути її в повному обсязі, треба бути трохи галичанином). Також «прочитала» «Рік у чарівному лісі». Віммельбухи – це ідеальний вибір для бінґо ?, читаються за 5 хвилин.
Найкраща книжка року в мене поки в планах – вийшов новий томик моєї улюбленої серії про Малого Вовчика! Я поки тільки дивлюсь на нього й облизуюсь – маю більш пильні читальні плани, але цього релізу чекала вже декілька років. «Малий Вовчик – отаман зграї» Іана Вайброу – це така насолода, але якщо надумаєте читати, то починайте з першої, «капосної» частини.
Авторка блогу Yakaboo Настя Дзюбак
Цього року серед перечитаного від Видавництва Старого Лева були різні книжки. Нон-фікшн: «Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості», «Це Далі», «Велика магія», «Економіка добра і зла». Поезія: «Поезія Келії» Костя Москальця й «Доросла» Галини Крук, та проза: «Сад забутих плодів», «Літня книжка» та збірка Parasol.
Для мене найкращим із прочитаного стала «Велика магія» Елізабет Гілберт. Зазвичай трохи скептично ставлюся до книг із саморозвитку, бо часто в них ретранслюють однакову інформація. З цією книгою все простіше – тут немає «порад». Просто захоплюючі історії, які надихають і нагадають про те, що не кожен із нас стане митцем рівня Далі, але це зовсім не означає, що свої творчі пориви реалізувати не варто. До речі, «Це Далі» – на другому місці. Вважаю, що саме в такому форматі треба було б подавати інформацію про мистецтво і в школах, аби не «грузити» дітей складнощами й незрозумілостями, а давати змогу закохатись у мистецтво й олюднити художників. Ну, й дуже-дуже мені припала до душі «Доросла» Галини Крук. Тут усе просто – люблю поезію Галини Крук і все.
Серед планів на прочитання в мене «Книга вигаданих істот» Борхеса, яка вже чекає на полиці. А також чекатиму виходу «Антонич від А до Я» та «Державного багатства народів», бо зараз мені цікаво ще й читати на економічну тематику. І з задоволенням прочитаю також «Щоденник Бріджит Джонс», хоч би для того, щоби порівняти зі стрічкою.
Блогерка і авторка блогу Yakaboo Молочко Катерина
Для мене 2017 став роком розвіювання міфів про Видавництво Старого Лева. З фази «то дитячі книжки, я таке не читаю» моє ставлення перетворилося на «ВСЛ? Одне з найулюбленіших видавництв». Зараз уже важко пригадати, з чого саме все почалося – здається, то був Джон ле Карре та його «Нічний адміністратор». О, детективи! Дайте два! Другий виявився однією з найкращих прочитаних у 2017 році книжок, то була «Правда про справу Гаррі Квеберта» Жоеля Діккера. Якщо ви ще не читали, чого чекаєте?
Звісно, коли вийшла «Шість головоломок для дона Ісидро Пароді», я одразу звернула увагу на книжку, а за компанію прочитала ще і «Книга вигаданих істот» Борхеса. Про жодну з них не шкодую – вдалий варіант для поціновувачів класичної літератури.
На цьому детективи ВСЛ закінчилися, а бажання читати їхні книжки ні. Так я влаштувала власний #КнижковийВиклик:
- «Ловець повітряних зміїв» Халеда Госсейні (ніколи б сама не обрала цю книжку, але прочитала в рамках спільних читань книжкового клубу. І не дарма – історія нікого не залишить байдужим);
- «Мюнхгаузен правда про неправду» Флікса (думаєте комікс, то так просто? Легеньке читання? Я теж так думала, але потім мені до рук потрапила ця книжка);
- «Велика магія» та «Wake Up! Прокидаємось! або Як перестати жити на автопілоті» (мотивуючий нон-фікшн без води й навіть без теорії! Тільки практика, практика й ще трошки практики. Так буває? Виявляється буває. Я не фанат нон-фікшн літетури, але тепер… З нетерпінням чекаю новий наклад «Проект щастя»);
- «Поезія Келії» Кості Москальця (читаю зараз).
Про плани. До нового року планую прочитати «Право на чари» Террі Праттчета – це те, що певно. Якщо буде хоч трошки вільного часу, то ще почитаю «Сфера» Дейва Еґґерса. А всі інші плани, як у справжнього книголюба – більші за кількість годин у добі.
Що подарувати книголюбам? 12 типів читачів і варіанти подарунків для них
13 thoughts on “Рік Старого Лева. Буктюбери, блогери та наші автори про найкращі книжки 2017”