Український режисер про сьогоднішніх володарів мух, про Кафку, Манна, про те, чому режисером неможливо стати по книжках і як завжди знаходити час на читання.
Нещодавно в столиці завершився великий фестиваль «Книжкова країна»: чотири дні були насиченими різними івентами, автограф-сесіями, майстер-класами. Видавництво BookChef влаштувало зустріч із відомим сучасним театральним режисером Давидом Петросяном, яка мала назву «Як книги програмують на успіх». Як виявилось, Давид не тільки ставить топові вистави в різних українських театрах («Слуга двох панів», «Процес», «Отелло», «Кассандра», «Візит», «Земля» та інші), а ще й серйозно захоплюється літературою, тому розповів багато дивовижного про книжки й не тільки, а ми все зафіксували.
«Хороша література впливає на людей»
«Література – це зустріч з собою», – відразу зізнався Давид Петросян і здивував присутніх таким собі не слабким списком своїх улюблених авторів, серед яких – Джойс, Кафка, Гессе, Манн, Грасс, Пруст… Багато хто не може дотягнутися до них все життя.
«Нещодавно зловив себе на тому, що мої улюблені автори чомусь всі німецькомовні, – зізнався Давид. – Хіба що Пруст – француз. Так виявилось, що я обожнюю німецьку літературу 20 століття. Якось вона схопила нерв свого часу. Томас Манн взагалі мій улюблений письменник. Його «Зачарована гора» – один з найгеніальніших романів у світовій літературі, які варто прочитати. Власне, як і «Улісс» Джойса, хоча вони зовсім різні по жанру і стилю. Але така література, як «Фауст» Гете – титанічна основа. Ти думаєш, ну що можна такого геніального написати після «Фауста» Гете, «Енеїди» Вергілія. А ось люди якось написали геніальні речі і, мабуть, «Зачарована гора» Томаса Манна, це перше, що завжди спадає на думку, коли ідеться про топовий твір.
Геніальний роман Гюнтера Грасса «Бляшаний барабан», кому лінь прочитати, можна подивитись також геніальний фільм, що отримав «Оскар» за кращій іноземний фільм 1979 року. Твір зображує абсурд військових подій 20 століття. Геніальність цих творів в тому, що ти не можеш помітити жанрову особливість, бо він дуже гротескний. Поганий гротеск завжди бачиш, це стосується і театру. Коли бачиш в театрі режисуру, значить, це поганий театр. Коли бачиш історію і не можеш зрозуміти, як режисер це зробив і де він там заховався, то це дійсно прекрасний театр. Наприклад, сучасний бельгійський режисер Іво ван Хове, ставить так, що помітити режисуру в його виставах неможливо. Так само геніальність твору полягає в тому, коли автор використовує гіперболізацію і жанрову особливість, а ти не можеш її помітити, адже історія так геніально подана, що ти віриш – це реальність. Ось як Франц Кафка «Замок». Кафка – космічний автор, який так правдоподібно показує абсурдистський світ, що ти віриш в реальність, хоча це гіперболізація. Кафка найбільше вплинув на кінематограф і театр 20 століття, ніж всі інші. У американського режисера Джима Джармуша багато цитат на романи Кафки, а у Федеріко Фелліні можна знайти безліч посилань на автора.
Вільям Голдінг «Володар мух» – геніальний роман-притча, постапокаліптична історія через призму дитячого погляду. Вона насичена біблійними мотивами. Його не можна сприймати буквально. Це притча невідомої нам катастрофи. Ми можемо лише здогадуватись, що це або ядерний вибух, або світ зник, залишилась група дітей. Не дарма він через таку призму пише цю історію, адже діти – це майбутнє, воно може бути або загибельним, або хєппіендовим.
І геніальний цей роман тим, що в ньому є натяки та аналіз майбутніх подій. Взагалі автори того часу, особливо європейські, звертали увагу через події холодної війни на те, що буде з людством після цих вибухів.
Одна з рис геніальної літератури – вмістити складні речі й подати їх просто, зрозумілою та сюжетною мовою. Хто лінується прочитати цю маленьку книжку, раджу подивитись дуже хороший фільм режисера Пітера Брука на її основі».
Також Петросян розказав, як хороша література впливає на інші види мистецтва і на людей. Сказав, що вплив є настільки сильним, що митці із різних сфер починають знімати, писати, навіть ставити вистави по-інакшому.
«Мабуть, потрібен час, щоб українська сучасна література знайшла новий фокус уваги перед нашим новим сучасним суспільством, – впевнений Петросян. – Спроби вже виникають і вони дуже круті. Це ми бачимо в романі Saigon «Юпак», «Доця» Горіха Зерня. Це нове осмислення, а не просто цікавий роман. Так само можна читати Марію Матіос і переосмислювати людину в історичному контексті».
Фото: Вальдемар Горлушко
«Можна прочитати безліч книжок й поставити багато поганих вистав, я тому приклад»
«Зараз дуже багато модної літератури по психології та взагалі по тому, як жити. Коли я спілкуюсь з людьми, які по книжках намагаються аналізувати життя, в мене виникають сумніви. Для мене книжка – процес поглиблення в себе. Навіть якщо читаєте геніальну книжку «Бляшаний барабан» Гюнтера Грассе, яка досить історична, але при цьому має в собі художній аналіз передачі подій. Будь-яка художня література розширює нашу модель сприйняття світу. А це неможливо без аналізу себе».
Про те, чи потрібна сьогодні людина, яка вміє думати, Давид відповів так: «Всі проблеми виникають від того, що люди не думають. Це стосується моментів, коли ми обираємо президента, так і менш важливих подій. Книжка забезпечує тебе. Людину, яка обрала собі як хобі або як професію зустріч з літературою, важче обманути. А обман усюди, тому людину, що не вміє аналізувати та думати, легко обманути й маніпулювати».
Чи можуть книжки замінити освіту?
Освіта – дуже широке поняття. У медиків це щось дуже конкретне і буквальне. Медик, який здобув свою освіту, дивлячись на зірки та в книжки, небезпечний. Він має робити щось конкретне, так само як пілот. Якщо говорити про гуманітарну освіту, пізнання через літературу, то книжки можуть доповнити. Наприклад, режисером неможливо стати по книжках. Ви можете прочитати безліч книжок по режисурі й поставити багато поганих вистав, я тому приклад. В інституті я дуже багато читав театральної літератури, але коли дійшов час до практики, я зрозумів, що нічого не розумію, треба вчитись практичним навичкам. В професії мені більше допомогла художня література, ніж професійна режисерська.
Як читати більше?
На мою думку, одна з найважливіших професій у світі – шкільний вчитель, який знає, як зацікавлювати з дитинства любов’ю до читання. Вони вміють це закладати, не примусово, як в радянському союзі, а якось інакше.
Немає часу на читання! Так кажуть ті, кому не цікаво читати. Це як зі спортом. Треба йти в зал, а немає часу. Час можна знайти, якщо в читанні дійсно є потреба. Можливо людина не знайшла свою літературу. Комусь щось порадили, він прочитав, а це видалось нудним і не цікавим. Наступний раз вже не візьмеш, а можливо ти просто ще не потрапив на «свою» книжку.