5 дизайнерських проколів і успіхів з книги «Дизайн для реального світу»

Віктор Папанек — австрійсько-американський дизайнер, поборник соціально-відповідального і функціонального дизайну.  Якось він настільки прагнув довести свою правоту та те, чому захисні бампери в машинах не мають бути дорогими, що спеціально в’їхав у стіну приміщення Сенату на швидкості 25 км/год на машині зі власноручно створеним бампером з пляшок і дерев’яних дощечок. Така сміливість і відданість принципам дизайну, який би був корисним для людей, призвів до того, що через критику Спільноти промислових дизайнерів Америки Папанека було з неї виключено. 

Книга «Дизайн для реального світу» стала визначальною в його творчості, бо відкрила очі на реальні проблеми суспільства, які чомусь нівелювалися комерційними дизайнерами. Папанек впевнений, що дизайнери мають сплачувати свою “десятину” за те, що мають більш вигідне становище, ніж значна частина людства; і йдеться, перш за все, не про кошти, а про соціально відповідальні проєкти, які би були “для людей і про людей”.

Розповідаємо про деякі приклади як хорошого, так і необдуманого дизайну з книги Папанека. Та рекомендуємо прочитати її всю, щоб дізнатися, як саме визначати функціональність дизайну, визначати суспільні запити та продумувати прості й доступні рішення.

Untitled - 2020-04-22T133503.992

Коридор, який навіть не перевірили

У готелі Hyatt Regency в Канзас-Сіті в 1981 році сталася масштабна катастрофа через непродуману систему повітряних переходів. Унаслідок цього постраждали кількасот людей. Дослідження того, як зробити такі елементи більш безпечними, вийшло лише через три дні після цієї катастрофи; тобто проєкт збудували, навіть не перевіривши. Якщо робиш повітряні переходи більші за 13,5 м, потрібні додаткові опори; а в готелі без підтримки були коридори на 30 м. У 1984 році, за словами Папанека, під час суду над розробниками готелю інженери зізналися, що опори не встановили, бо “архітектори хотіли чистий дизайн, який мав би кращий вигляд”. Відразу згадуєш вічну дилему дизайнерів “ви хочете, щоб це працювало, чи щоб воно було красивим”.

5 дизайнерських проколів і успіхів з книги «Дизайн для реального світу» 0
5 дизайнерських проколів і успіхів з книги «Дизайн для реального світу» 0
Untitled - 2020-04-22T133620.215

Чудо з місцевої кав'ярні

Винахідником кемексу, який тепер можна віднайти у кожній гіпстерській кав’ярні, є Пітер Шлюмбом. Цей пристрій для заварювання кави винайшли ще в 1941 році. Кемекс був практичний у воєнні часи: тоді використання окремих матеріалів було забороненим для невійськового вжитку, але скло, деревина та шкіра обмеженням не підлягали. Боросилікатне скло кемексу дозволяє витримувати високі температури під час заварювання, а сама його форма схожа на колбу Ерленмеєра, що зумовлює його зручність у використанні. 

Папанек позитивно відізвався про цей винахід, який поєднав у собі простоту і функцінальність. 

5 дизайнерських проколів і успіхів з книги «Дизайн для реального світу» 0
Untitled - 2020-04-22T133620.215

Найзручніше взуття

Капці trätofflor родом зі шведського Ангехольма настільки зручні, що їх часом використовують хірурги під час операцій. Це взуття має шкіряне покриття, дерев’яний низ та гумову підошву; воно вважається зручним і корисним з ортопедичної точки зору, а ще довготривалим, адже не зношується близько чотирьох років. Та головне: це взуття не є підвладним окремій моді чи показником якогось особливого статусу; воно просте, естетичне і функціональне.

взуття
Untitled - 2020-04-22T133503.992

Іграшка, яка хоче вбивати

У 1982 році на ринку США з’явилася лялька ur-Chucky, яка хриплуватим голосом наказувала Kill Mommy (букв. Вбий маму). Така ілюзія створювалася через неякісну озвучку всередині іграшки: звук спотворювався, і насправді планувалося, що лялька повинна була казати іспаномовним дітям Quiero a Mami (букв. Люблю матусю).

Відеопідтвердження існування такої іграшки вже важко знайти, однак у пресі залишилися згадки про жахливий інцидент і прорахунки як дизайнерів, так і тих, хто мав перевірити готовий продукт.

Untitled - 2020-04-22T133620.215

Стілець як підпис дизайнера

Багато дизайнерів і досі ламають голову над створенням зручного місця для сидіння. Та насправді один із найзручніших стільців можна побачити вже на початку ХІХ ст. на давніх фотографіях. Його зручно переносити, бо складається у плаский пакунок вагою до 7 кг; він зручний, бо не має подушок і зайвих деталей; він витримує високу вагу, є компактним та може використовуватися будь-де — і все це за порівняно невисоку ціну. 

dir chair

1 502 thoughts on “5 дизайнерських проколів і успіхів з книги «Дизайн для реального світу»

    Залишити відповідь